Молдова та дві стратегії Кремля

«Поява в якомусь регіоні ГРУшної медіачеляді – це маркер, що скоро тут будуть неприємності – реальні чи вигадані», - експерт

Фантомні болі за колишньою російсько-радянською імперією не дають спокою керівництву Кремля, яке вважає своїм правом втручатися у внутрішні справи суверенних держав, використовуючи для цього різноманітні методи та ресурси. Не здатна запропонувати привабливу модель життя та силу тяжіння для сусідів, Москва намагається силою змусити республіки колишнього СРСР продовжувати любити себе. Що з цього виходить, ми бачимо у різних точках пострадянського простору: Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас. На рахунку Москви агресія, окупація територій, військові злочини, вбивства, тортури та скалічені долі людей.

Путінський режим не заспокоюється, намагаючись шляхом сили та шантажу нав'язати США та НАТО переговори щодо перегляду системи безпеки в Європі, яку Росія роками руйнує. Озвучені Володимиром Путіним так звані червоні лінії, за які не слід переступати Заходу, стосуються не лише України, а й наших південно-західних сусідів та друзів – молдаван. Після зміни проросійської влади на чолі з Ігорем Додоном, який, крім Москви, нікуди більше не літав, Кремль почав системно працювати проти Кишинева, використовуючи різні механізми гібридної війни. Один із них, звичайно ж, газовий шантаж, який Молдова відчула цієї осені повною мірою.

30 вересня закінчився попередній п'ятирічний контракт між Молдовою та Росією, а нових домовленостей не було. Користуючись ситуацією і знаючи, що Кишинів у складному становищі (у країні немає власних газових родовищ та підземних сховищ), Москва фактично запустила маховик газової кризи. І доки тривали складні переговори, весь жовтень Молдові довелося жити в режимі надзвичайної ситуації, брати газ у борг у України та шукати підтримки в США та Європі, готуючись до гіршого варіанту (відсутності постачання). У цей час західні ЗМІ писали про шантаж та політичні вимоги з боку Росії на адресу нової молдавської влади на чолі з Майєю Санду. В результаті домовитися таки вдалося, і з 1 листопада Росія відновила постачання газу до Молдови.

Слід розуміти, що Кремль використовує дві стратегії взаємодії із країнами з орбіти своїх геополітичних інтересів. Перша – експлуатація політичних, економічних та культурно-релігійних залежностей, які у тому числі дісталися у спадок від соціалістичного минулого (агентура, корупція, інші проблеми), для підсадження місцевих «еліт» та урядів на «гачок». Друга – дестабілізація на усіх рівнях системи державного будівництва. І газовий конфлікт тут був першим етапом дестабілізації в Молдові. Далі в контексті заяв російського керівництва, зокрема, озвучена прес-секретарем президента РФ Дмитром Пєсковим теза про неприпустимість розширення НАТО на Україну, Грузію, Молдову, слід очікувати на силові спроби дестабілізації та формування «псевдопротестного» руху.

«Вже пару днів Молдовою носиться шкідливий тулуб на ім'я Семен Пегов, - написав нещодавно у ФБ український військовий експерт Олексій Копитько. - Це один із медіаГРУшників, який завжди є провісником неприємностей. Доведено на Донбасі, Карабаху, Мінську. Цей організм намагався імітувати, що прибув до Молдови з Одеси. Але був дуже швидко спійманий на брехні. Зараз він переміщається Молдовою та ПМР і відверто підбурює людей на конфлікт». Йдемо далі.

Буквально днями біля Посольства України в Республіці Молдова відбулася незвичайна акція протесту. Група людей, які приховують свої обличчя під маскою Сальвадора Далі, одягнені у червоні куртки з капюшонами, протестувала проти втягування Молдови у військовий порядок денний України. Мітингувальники вимагали від керівництва України зупинити військову істерію, яку нагнітає влада в Києві. З огляду на те, що Молдова увійшла до Асоційованого тріо, мітингувальники висловили побоювання, що Молдова може бути втягнута у військовий конфлікт проти своєї волі. Ведучий заходу заявив, що Молдова має самостійно йти в ЄС, без прив'язки до України, тим більше з огляду на ситуацію, яка там складається. В Україні вже реально триває війна, більш того, відбуваються спроби героїзації нацистських злочинців. "Все це може призвести до розморожування придністровського конфлікту", - заявив ведучий акції.

Це показовий приклад роботи російських спецслужб із використанням звичного набору фейків та фобій проти України та втягуванням третьої сторони (в даному випадку Молдови). Підтвердженням цього є те, що інформація, яку подала «Комсомольська правда» (мережеве видання, зареєстроване Роскомнаглядом). Видно, що останнім часом росіяни роблять спроби розгойдати ситуацію в Молдові (Додон уже завив, що навесні відбудуться масові акції протесту проти влади), з використанням, звичайно, Придністров'я, загострюючи ситуацію також і на південно-західному фланзі України.

Продовжуючи свій попередній пост, Олексій Копитько під рубрикою «Творчість душевнохворих» пише у ФБ: «У мережі вже півтора роки як публікуються відео від якоїсь групи в смугастих купальниках (знімаються в тільниках), яка називає себе партизанською групою "Вільне місто Одеса". З'явилися вони під 2 травня 2020 року і пообіцяли жорстоко помститися кривавій хунті. Зробили ще пару роликів і притихли на рік. А тепер знову з’явилися. З відео, на якому заявляють, що нібито спалили дві командно-штабні машини, які перебували в одній із військових частин одеського регіону. Відео традиційного штибу – може бути знято де завгодно. Це малобюджетна імітація "озброєного підпілля". Що характерно: цей інформаційний шлак усіма силами проштовхує медіамережу ГРУ. Із схлипами і заламуванням рук "ну, нарешті! народ повстав!!!" Тупість заготовки просто зашкалює. Пару тижнів тому до Молдови та ПМР приїжджає один із ГРУшних ротів Семен Пегов. …Сьогодні він вкидає "блискавку", що "партизани" атакували військову частину. Одкровення миттєво підхоплюють його медіасородичі. Мета і механіка очевидна: після певного розкручування будь-який інцидент в Одесі може бути записаний "в актив" "партизанів". "Блискавка" надзвичайно "блискавична" - вони намагаються примазатися до інциденту, який відбувся 10 днів тому. Загалом, досить передбачувані. Поява в якомусь регіоні ГРУшної медіачеляді – це маркер, що скоро тут будуть неприємності – реальні чи вигадані».

Вся ця підривна і часто незграбно-кумедна діяльність росіян спрямована на протидію ініціативам України, зокрема Асоційованому тріо, яке підтримала Молдова, виходячи з власних інтересів. А інтереси двох країн багато в чому збігаються. Нещодавно у Брюсселі президенти України та Молдови, а також прем'єр-міністр Грузії погодилися з необхідністю «посилення координації з питань, що становлять спільний інтерес, включно з визнанням Європейським Союзом європейської перспективи Асоційованого тріо в рамках Східного партнерства».

Досі такого механізму не було, зокрема через небажання Кишинева порушувати чутливе для ЄС питання перспективи свого членства. Але небажання це, швидше, було пов'язане не лише з ЄС, а й з Росією, яка всіляко протидіє європейським перспективам Молдови. Втім, замовчати свої наміри чи задобрити Москву все одно не вийде, і, схоже, після низки антимолдовських заходів з боку Кремля, у Кишиневі це вже зрозуміли. «Молдова хоче одного разу стати членом ЄС. Ми хотіли б потрапити туди раніше, ніж пізніше», - заявила нещодавно Санду, яка уникала чітких згадок про орієнтацію країни з моменту набуття влади наприкінці 2020 року. Президент Молдови додала, що вже попередила російську владу – модель ЄС є моделлю для її країни. Щоправда, є й пряник для Кремля. «Згідно з Конституцією країни, ми — нейтральна держава. Такої ініціативи (вступ до НАТО – ред.) зараз немає», - заявила Санду.

Насправді Москві від цього не холодно і не жарко. Їм начхати на нейтральний статус Молдови чи України. У першому випадку їм це не заважає близько 30 років підтримувати вогнище нестабільності та відсутності єдності Молдови у вигляді неконтрольованого Кишиневом Придністров'я, а в другому, офіційний позаблоковий статус України не завадив Росії напасти на нашу країну у 2014 році, окупувавши Крим та окремі райони Донецької і Луганської областей. Тому лише чітка артикуляція своїх інтересів, про що чітко заявляє Київ, і постійна робота над їхньою реалізацією, що передбачає зокрема протидію російській гібридній війні, може призвести до успіху і Молдову, і Україну.