Місто з характером

«Усе змінилося після того, як українське суспільство відмовилося лякатися», – експерт

Світ продовжує реагувати на рішення Володимира Путіна визнати незалежність створених Москвою маріонеткових «ДНР» і «ЛНР». Цивілізовані країни одна за одною вводять економічні та персональні санкції проти путінського режиму. Позначимо їх коротко.

Євросоюз одноголосно схвалив санкції проти 351 депутата Держдуми, а також 27 фізичних і юридичних осіб. Санкції також будуть спрямовані на організації, що фінансують російські операції в Донбасі, а також банки, які фінансують людей, що «ухвалюють рішення» в Росії, і представників оборонного сектора.

Великобританія ввела санкції проти п'яти російських банків і трьох олігархів (братів Ротенбергів і Геннадія Тимченка). Будь-які активи, якими вони володіють у Британії, будуть заморожені, а їм особисто заборонений в'їзд. Також усім британським фізичним і юридичним особам заборонено мати з ними будь-які справи. Обмеження проти грошових установ торкаються банків «Россия», «Промсвязьбанк», «Индустриальный сберегательный банк», Black Sea Bank и Генбанк.

США вводять перший пакет санкцій, що стосуються суверенного боргу Росії. Це означає, що РФ не зможе позичати гроші на зовнішніх ринках. Зокрема, російський уряд не зможе проводити фінансові операції для погашення держборгу на західних ринках цінних паперів. Також американці вводять санкції проти державних банків – «Внешэкономбанка» и «Промсвязьбанка» (останній є опорним для російської оборонної промисловості).

Канада заборонила проводити операції з суверенним боргом Росії та торгувати з «ДНР» і «ЛНР». Під особисті санкції потрапили і депутати Держдуми РФ, що підтримали це незаконне рішення.

Австралія вводить адресні санкції щодо восьми членів Ради безпеки РФ, яким буде заборонений в'їзд до Австралії та заборонені будь-які фінансові операції, пов'язані з австралійськими структурами й організаціями. Також санкції торкнуться декількох російських банків. Крім того, будуть введені санкції щодо всіх організацій і підприємств у «ЛНР/ДНР», які працюють у галузі транспорту, енергетики та телекомунікації, запасів нафти, газу і корисних копалин.

Японія ухвалила рішення ввести санкції проти Росії, що містять заборону на випуск російських облігацій у Японії та заморожування активів деяких росіян, а також обмеження поїздок до цієї держави.

Санкції, що поки вводяться Заходом, навряд чи зупинять Путіна та його оточення від подальшої агресії проти України. Тому міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав партнерів ввести більше санкцій проти Росії. «Щоб зупинити Путіна від подальшої агресії, закликаємо партнерів ввести більше санкцій проти РФ. Перші рішучі кроки були зроблені вчора, і ми вдячні за них. Зараз треба збільшувати тиск. Завдати удару по економіці РФ і оточенню Путіна. Болючого удару. І зробити це вже зараз», – написав Кулеба в твіттері.

Зважаючи на дії Кремля, російське керівництво перейшло до «плану Б». Не зумівши змусити Україну до виконання Мінських угод і виторгувати поступки з боку Заходу, Путін вирішив піти шляхом визнання незалежності «ЛНР/ДНР». А це означає вихід Росії з Мінських угод. Далі підписали з маріонетками так звані договори про дружбу,  співпрацю та взаємодопомогу, що допускає введення російських військ на окуповані території окремих районів Донецької та Луганської областей України. Безумовно, російські війська там перебувають з 2014 року, просто зараз сталася їх легалізація. Потім Путін заявив, що Москва визнає «ДНР» і «ЛНР» згідно з їхніми «конституціями», тобто в межах усієї Донецької та Луганської областей. Таким чином, Кремль створює підґрунтя для подальшої агресії проти України, паралельно продовжуючи інтенсивно обстрілювати українські позиції та мирне населення. Москва провокує Київ на жорстку відповідь, щоб потім звинуватити Україну в «геноциді Донбасу» й іншій єресі.   

Насправді, визнання «республік» – це відчайдушний  крок, можливо, остання спроба піти «ва-банк» і переконати світ у своїх «грізних» намірах. Говорячи про свою «екзистенціальну безпеку», Кремль усе більше викриває свою екзистенціальну вразливість. Тому кожен ганебний, сповнений злоби речитатив Путіна цілком торкається обговорення України, патологічного переконання самого себе в неправдивих, вигаданих установках, зокрема історичних. Путіну об'єктивно нічого протиставити Заходу, окрім ще однієї порції шантажу, фейків, злоби та провокацій. Показово, що його не підтримали навіть найближчі сателіти з ОДКБ.

Казахстан офіційно відмовився визнавати «ЛДНР». У Вірменії також заявили, що у них немає таких планів. Президент Киргизстану закликав до мирного вирішення конфлікту, наголосивши, що «визнання тієї чи іншої держави є суверенним правом будь-якої країни». У Таджикистані взагалі поки мовчать. А найближчий соратник (як-не-як роками намагаються побудувати «союзну державу») обтічно ухиляється від конкретної відповіді. У МЗС Білорусі заявили, що «ми з повагою та розумінням сприймаємо рішення російської сторони про визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік». 

Україні в цій ситуації, звичайно ж, важливо тримати стрій. Передусім, ідеться про виживання держави. Президент України Володимир Зеленський у вівторок провів нараду з представниками депутатських фракцій і груп. Після чого голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив, що лідери фракцій домовилися про створення «оборонної коаліції». Пізніше Зеленський у своєму відеозверненні заявив, що підписав указ про призов військовослужбовців запасу через посилення військової загрози з боку Росії. «Мною підписаний указ про призов резервістів в особливий період. Я наголошую, йдеться виключно про громадян, що належать до оперативного резерву», – завив Президент України.

У середу МЗС України закликав українців залишити Росію та відмовитися від поїздок до цієї країни. Також після засідання РНБО, її секретар Олексій Данілов заявив, що на всій території України, окрім Донецької та Луганської областей, буде введено надзвичайний стан. Його введуть на 30 днів із можливістю продовження ще на 30 днів. Залежно від територій, застосовуватимуться ті чи інші рішення щодо НС – десь буде суворіший НС, десь м'якший. Усе залежить від близькості до кордонів РФ і Білорусі. За введення НС сьогодні повинна проголосувати Верховна Рада. «На території Донецької та Луганської областей НС введений із 2014 року», – додав Данілов. І ще уточнив, що введення НС в Україні практично ніяк не позначиться на житті українців, але він потрібен для збереження спокою в країні. ️Комендантська година вводитиметься в деяких регіонах, залежно від ситуації. Воєнний стан в Україні у разі потреби буде введений миттєво, але поки такого рішення немає. А Верховна Рада вже проголосувала за введення санкцій проти Росії. РНБО ще раніше запропонувала ввести персональні санкції проти тих депутатів Держдуми, хто підтримав так звану незалежність «ДНР» і «ЛНР».

Проміжні підсумки щодо ситуації підбив у ФБ військовий експерт Олексій КОПИТЬКО:

1. Поки все відбувається в коридорі сценаріїв, які відпрацьовувалися українською владою й армією. Більше того – зараз видно: Путін перейшов до «плану Б». А це означає, що найбільш вигідний для нього «план А» забуксував. І спричинено це поведінкою України, влади та суспільства.

2. Я не можу оцінити масштаб західних санкцій. На перший погляд, вони слабенькі, особливо якщо брати до уваги загрозу широкомасштабної війни в Європі. З іншого боку, ми не знаємо, як далеко США й інші збираються зайти в реалізації т. зв. «вторинних санкцій». Це робота неяскравих дядечків і тітоньок у нарукавниках і окулярах у роговій оправі, які можуть створити випалену землю навіть навколо тих, хто формально не під санкціями. Ти не в списку, але всі контрагенти сахаються від тебе, як від чумного. Починаючи від банків і закінчуючи адміністрацією елітних шкіл, де навчаються твої чада. У цьому контексті я б постежив за діями Британії. Вони давно облизуються на російські активи, передусім – фінансові, з метою експропріювати експропріаторів. І потрібно розуміти: все, окрім ембарго на російські вуглеводні та СВІФТ, – це заходи, які чутливі на довгій дистанції. Це роки. Не варто чекати зайвого.

3. Уже неодноразово зустрічав репліки добрих людей, мовляв, Захід із самого початку мав рацію, потрібно було його слухатися! І Путін сказав, що Захід нас ні до чого не примушував! Добрі люди, ви ігноруєте факти. Просто згадайте або перевірте. Відмотайте на 4 місяці назад. Коли з вашингтонпостів та ін. полилася інформація, що Росія масштабно вторгнеться, що просила Україна? Ми просили влупити превентивні санкції та допомогти зі зброєю. Це ж логічно, якщо війна, хіба ні? Що пропонували наші партнери? Виконувати Мінські угоди! З особливим статусом включно! При цьому хтось зброю не давав, а хтось – блокував. Згадайте, що озвучувала канцлер Меркель перед своїм відходом. Коли все змінилося? Коли українська влада на всіх рівнях почала говорити: якщо ескалація, Україна воюватиме незалежно від того, що вирішать партнери. Наприклад, міністр оборони Олексій Резніков публічно про це писав у статті для Atlantic Council 3 грудня. Це повторювалося багато разів. Він же публічно підсвітив дії Німеччини з блокування закупівель. Це теж було в грудні. Два місяці тому ще ніякої зброї не було. Все змінилося після того, як українське суспільство відмовилося лякатися. Тоді були миттєво ухвалені рішення, які могли бути миттєво ухвалені раніше. Але була інша атмосфера. Зараз кінець лютого. Почалися постачання зброї, почалися санкції. Тобто, саме те, що Україна просила зробити в листопаді!!! За рахунок сигналів, що стримують емоції, вдалося виграти цей час. І вдалося зробити дещо таке, що стане для Росії неприємним сюрпризом у разі ескалації.

4. Я не знаю, як піде далі. Мої здогади такі. Події з 17 лютого дають підстави думати, що навіть кремлівський «план Б» трохи буксує. Як я писав раніше, цього тижня Росія готувалася реалізувати маневр із «ЛДНР». І запустила підготовку тла. Але практично відразу все пішло не так. По-перше, вони наплодили диких фейків, які зльоту спростовувалися. По-друге, наша армія діяла дуже вміло і просто не дала приводу для вигідної росіянам картинки. По-третє, всі причетні українські держоргани непогано відіграли медійно. Операція «Евакуація» почала валитися. Тому Кремль вочевидь пришвидшив події, почав пропускати етапи інформаційної кампанії. Пам'ятайте, я згадував навчання у Білорусі? Війська там залишили де-факто без пояснень, що відразу викликало оральну реакцію Блінкена, а потім інституціональну США і НАТО: до кордону з Білоруссю перекинуть додаткові війська. Путін за декілька днів формально змінив позицію щодо «ЛДНР». Адже тиждень тому він імітував намір відмовити Держдумі. А потім несподівано «передумав». «Раптовим» це виглядає лише тому, що Росія не змогла забезпечити правильне тло. Якби на вулицях Києва/Харкова/Одеси біснувалися протестувальники, якби українська армія калічила мирне населення в ОРДЛО, дії Путіна здавалися б мотивованими. А так – це чиста агресивна війна.

5. У контексті гіпотези про наявність у Росії впливових груп, які не горять бажанням вести війну. Всі звернули увагу на примус членів Радбезу РФ до кругової поруки в скоєнні злочину. Але був ще один, як на мене, важливий епізод – із Наришкіним. Відео Радбезу монтували. З нього вирізували прокурора, було ще зо два склеювання. Але абсолютно ганебне бекання Наришкіна залишили. Це відео фактично обнуляє його як кандидата в царі. Тепер у разі вираження царських амбіцій, конкуруючі групи з усіх «утюгів» показуватимуть цей сюжет населенню з підводкою – ви насправді хочете ось це в самодержці? Щоб насмішити наших «іскандерів»? Тобто, в Росії йде своя гра. Що твердішою буде наша позиція і що вищими ризики для агресора, то більше аргументів буде у конкуруючих груп, які заробляють на загрозі війни, але не на самій війні.

6. Якщо з'явиться час, я проаналізую промову Путіна з технологічного погляду. Там цікаво. Видно роботу колективу авторів. Помітно вилучений шматок. Суть у тому, що частина виступу – це, безумовно, заготовка. Яку почали допилювати, швидше за все, в ніч з 20 на 21 лютого. Тобто тоді, коли щасливий Макрон рапортував про ще одну дипломатичну перемогу планетарного масштабу. Подальші дії з визнання «ЛДНР» у межах областей і озвучування ультиматуму – додатковий доказ, що загроза постійна. І конфлікт станеться у будь-якому разі. Якщо не зараз, то пізніше. Або не станеться, якщо ми будемо готові. Тому і дії потрібно планувати, виходячи з постійного характеру загрози.

7. Президент України сьогодні ухвалив декілька рішень, поміж яких і щодо мобілізації ОР. Я не готовий брати участь у дискусії «своєчасно-несвоєчасно». Зараз це справа смаку та політичних симпатій, а критерій оцінки один – результат. Я знаю, що рішення ухвалювалося з урахуванням багатьох чинників і на підставі оцінки реальної ситуації у багатьох галузях. Не все лежить на поверхні. Таймінг дуже важливий. Наприклад, частина російських військ, які розташовані вздовж північного кордону, перебувають у полі вже 2-2,5 місяця. Когось уже потрібно міняти, когось доведеться міняти незабаром. Ми не можемо діяти симетрично у війні на виснаження. У нас не буде жодного шансу.

8. На фронті стрілянина не вщухає. Є кілька найбільш гарячих районів: Щастя, Новотошківка, Богданівка, Маріуполь. Неспокійно в Авдіївці, Пісках, Гранітному та інших. Учора після довгої перерви орки кілька разів застосовували «гради». Наші військовики адекватно оцінюють заяви Путіна, що російські війська нібито «завтра туди не підуть». Особливо з урахуванням даних щодо переміщень за останні декілька днів. Період до 18 березня особисто я (це мої здогади) оцінюю як найбільш небезпечний. Путіну потрібно щось показати на Донбасі, а потім ще відіграти тему Криму. Так що раджу планувати свої дії так, щоб ви не витратили психоемоційні та матеріальні ресурси даремно.

9. Достеменно ще будуть гойдалки. Якісь із кібератак (вони і зараз ідуть лавиною) виявляться успішними. Десь у них вийде організувати чутливі для нас утрати. Як і раніше, не виключається загроза атаки з різних напрямків, але вона буде раціональною тільки в разі внутрішньої дестабілізації. Так що налаштуйтесь. Наша армія відповідає, просто «та сторона» приховує втрати, щоб остаточно не демотивувати гарматне м'ясо, яке зараз споряджають для тестування наших позицій.

10. Богоугодні бюрократичні процеси не зупинилися. Ті, хто повинен дзижчати в інтересах зміцнення тилу, логістики, проведення реформ, дзижчать. Зокрема, триває детоксикація історії з арсеналами. Коли б не загострення, я б написав 10 пунктів про бюрократичні досягнення. Залишу на період затишшя.

Наостанок трохи психотерапевтичної конспірології. Поширюється думка, що Путін вирішив потягнути на себе найбільш токсичну кримінальщину з визнанням ЛДНР, бо йому залишилося зовсім недовго. І банда переконала свого фюрера розчистити це звалище, щоб у наступника були чистіші руки та ширші маневри. Я в це не вірю. І ви не вірте. Але це не точно.

Іван КАПСАМУН, «День»


«Ніхто не панікує, дух бойовий»

Маріупольці провели спонтанний мітинг на підтримку цілісності України

У вівторок увечері Театральна площа Маріуполя замайоріла українськими прапорами та численними креативними плакатами на підтримку цілісності України і проти країни-агресора та її очільника. Спонтанну акцію зініціювала місцева журналістка Марина МОЛОШНА.

«Після визнання Путіним «ДНР» та «ЛНР» «незалежними державами» та підписання РФ з ними договору про дружбу та співпрацю, що відкриває можливості для офіційного введення туди російських військ, я відчула, що потрібно щось робити. Вчора зранку я прокинулася і, начитавшись невтішних новин про те, що РФ може визнати «ДНР» та «ЛНР» у межах Донецької та Луганської областей, створила подію у Фейсбуці «Маріуполь — це Україна», – розповідає Марина «Дню». – Цілий ранок я надсилала всім своїм Фейсбук-друзям з Маріуполя запрошення у подію, репостила її в усі маріупольські групи. Хтось зі знайомих взагалі сів на телефон і почав обдзвонювати знайомих та кликати на акцію. Розраховувала десь на сотню-максимум дві. Але вийшло до тисячі людей і я була приємно вражена».

«Акція вийшла дуже атмосферною, бо туди вийшли однодумці і всі ми побачили, що нас багато. Якби ми організовували акцію не день у день, то впевнена, що вийшло б ще більше. Вже на самій акції стало відомо, що Путін визнав ці незаконні збройні формування у межах Донецької та Луганської областей. Про це я озвучила в мікрофон і всі ми почали хором скандувати, що Маріуполь — це Україна, а Путін — це х…о)» – каже журналістка.

Які настрої в містян? «Настрої у маріупольців оптимістичні, віримо у ЗСУ, але якщо знадобиться, то цивільні готові боронити своє місто та країну. Ніхто не панікує, дух бойовий», – переконана дівчина.

Ольга ХАРЧЕНКО, «День»