Крим: ліквідація курорту і туризму

Окупаційна влада змушена приховувати катастрофічний стан галузі, щоб відвернути увагу світу від мілітаризації півострова та створення військової загрози для всієї Європи

Днями Моніторингова група редакції BlackSeaNews та Інституту Чорноморських стратегічних досліджень представила оновлений цикл аналітичних публікацій із проблем окупованого Криму. Читачів, безумовно, зацікавлять аналітичні розвідки, наприклад, про структурну перебудову економіки Криму в умовах окупації, що є фактично поверненням усіх галузей економіки до часів СРСР, аналіз мілітаризації Криму як фактора перебудови промисловості, а також матеріали про пограбування вкраденого українського шельфу Чорного моря, піратський рибний промисел у захоплених водах навколо Криму, розпродаж українського майна, катастрофічне падіння експортного процесу, про трансформацію банківської системи, стан інвестицій, заміну довоєнного населення Криму російськими колоністами, драматичний стан водопостачання в Криму.

Сьогодні хотілось би звернути увагу на курортно-туристичну галузь Автономної Республіки Крим, яка за часів окупації зазнала виняткової деградації, занурена в кризу та втратила перспективи розвитку через невизнання міжнародним правом та світовим співтовариством законності захоплення Криму Росією, перебування його в сірій зоні світової економіки та накладені в зв’язку з цим санкції.

Росія дедалі щільніше «завантажує» Крим різноманітною зброєю — від кораблів, танків, літаків, дронів до ракет середньої дальності. Сьогодні оцінка міністра оборони Росії Сергія Шойгу про те, що Крим став «неприступною фортецею», вже застаріла, Крим став головним компонентом наступальної війни в Чорноморсько-Середземноморському регіоні, він загрожує десяткам країн, що не визнають порушення Росією міжнародного права. Якщо керуватися правилом, що рушниця, яка висить на стіні в першому акті драми, в останньому має безумовно вистрілити, то, спостерігаючи мілітаризацію Криму, можна зробити висновок, що Росія готується до блискавичного наступу з Криму у всіх стратегічних напрямках. Таким чином, чи почнеться Третя світова війна з Криму, — питання або часу, або ж відповідальності за збереження миру світового співтовариства, яке повинно знайти дієві засоби стримування Росії, яка не приховує своїх загарбницьких настроїв. Адже, за словами зі статті відомого політолога Владислава Суркова, розширення імперської Росії — це просто фізика.

Інформаційну агенцію BlackSeaNews та аналітичну групу експертів Інститут Чорноморських стратегічних досліджень у Криму знають як аналітичний центр із фахових спеціалістів-аналітиків та дослідників з різних проблем, перш за все проблем комплексного розвитку територій. Група свого часу підготувала на замовлення Ради міністрів Криму кілька програм розвитку в Криму в складі Чорноморсько-Середземноморської зони світового туризму, які були прийняті та частково реалізовані Україною в передвоєнній АРК. Зараз через окупацію цей аналітичний доробок втрачено, а перспективи курорту в складі Росії за умов проведення агресивної мілітаристської політики та невиконання вимог міжнародного права, в тому числі міжнародного морського права, виглядають украй песимістично.

Нагадаємо, в 2011-2013 роках туристична сфера Криму стала розвиватися як гармонійна складова Середземноморського регіону, сюди почали заходити великі міжнародні туристичні лайнери, які разом із сухопутним туризмом і курортною галуззю ставали важливим джерелом надходжень до бюджету. Більше того, в Криму для цього існували великі перспективи. Наприклад, один з учасників обговорення цієї теми на сайті BlackSeaNews Артем Скоробогатов зазначив, що «мало хто знає, але окупація перервала процес оцінки потенціалу Чорного моря компанією Royal Caribbean, яка серйозно розглядала маршрут Стамбул — Батумі — Ялта — Севастополь — Одеса для повноцінної круїзної лінії. З інвестуванням десятків мільйонів доларів у наземну інфраструктуру кожного з міст». Зрозуміло, що цей проєкт, як і інші, не міг розвиватися в умовах окупації Криму. Ця перспектива, як і інші, втрачена.

ЗОВСІМ НЕ ХРЕЩАТИК...

У звіті щодо деградації курорту і туризму в Криму аналітик Андрій Клименко зазначає: «Ми тут трохи порахували реальний стан туризму в умовах окупації (адже до окупації пріоритетний розвиток кримського туризму був одним із напрямів нашої професійної експертної роботи). Звичайно, всі пам’ятають переможні реляції окупаційної влади, що у 2019 році Крим прийняв «найбільшу кількість туристів за всю пострадянську історію — 7,43 млн осіб... Але навіть ті, хто просто бував у Криму до окупації, пам’ятають, як виглядає Ялтинська набережна увечері в липні — серпні, — як Хрещатик на День незалежності. Тоді Крим приймав 6 млн туристів на рік. Ті, хто дивиться веб-камери Ялти в ці роки, бачить, що людей значно менше. Але це побутова візуальна оцінка, хоча й вона має сенс і власну цінність. Звернімося до наукових оцінок».

Станом на початок 2014 р. кримська туристична галузь перебувала на підйомі та була безсумнівним галузевим лідером на півострові.

Починаючи з 2010-го, туристичний потік вийшов на стабільний рівень у п’ять-шість млн відпочивальників на рік, з них 1-1,2 млн — у санаторіях і пансіонатах (за середньої тривалості перебування 12 діб), що відповідало реальному рівню конкурентоспроможності кримського курорту на регіональному (чорноморсько-середземноморському) ринку.

Галузь до окупації. У 2010 р. в стратегії розвитку півострова туризм був уперше офіційно визначений головним пріоритетом. У 2010 — 2013 рр. за підтримки ЄС здійснювалася диверсифікація кримського туризму, що мала на меті збільшення в структурі туристичного потоку частки туристів із країн ЄС та Азії.

Вагомим маркером успішності цього процесу було те, що Крим став головним центром міжнародного круїзного туризму на Чорному морі: у 2013 р. порти Кримського півострова прийняли 187 іноземних круїзних лайнерів (приблизно 105 тисяч пасажирів). Це були рекордні показники не лише за незалежної України, але й за всю кримську історію. На 2014 рік було підтверджено ще більше зростання — до 70 — 80%.

Як наслідок — курортно-туристична сфера Криму на початок 2014 року генерувала (разом із галузями обслуговування) щонайменше 25% доходів зведеного бюджету АР Крим. При цьому три основні регіони з курортною моноекономікою, що обслуговують понад 75% туристів — Ялта (38%), Алушта (19%) та Євпаторія(19%), — формували понад 20% доходів зведеного бюджету автономії, йдеться в аналізі.

Трансформація курорту після окупації. Замилюючи очі світовій громадськості з наміром відвернути увагу від Криму, Росія продовжувала стверджувати, що пріоритетом для неї є розвиток кримського курорту і туризму. Росіяни весь час говорять про створення зимового курорту, про підвищення якості сервісу, про нові оздоровниці, але насправді всі ці проєкти лише казки для легковірних, жоден із них не реалізований. Водночас усі підходи до організації турпотоку і курорту зазнали руйнівних змін. Вибір робився на користь не курорту, а озброєнь.

Після окупації курорти та туризм на фоні мілітаризації перестали бути пріоритетною сферою економіки Криму в бюджетному та інвестиційному сенсі.

Крим в умовах санкцій перетворився на курорт тільки для російських туристів. Водночас якісний склад туристів із РФ зазнав істотних змін.

До окупації в Криму відпочивали громадяни РФ із середнім та високим рівнем доходів (частка до 22%; 1,2 — 1,5 млн осіб на рік). Туристи з РФ зазвичай зупинялися в дорогих готелях та міні-готелях і вирізнялися високими витратами у сфері туристичних послуг.

У 2014 — 2019 роках в окупований Крим за пільговими путівками в недорогі санаторії досить масово та організовано спрямовувалися туристи з РФ із низьким рівнем доходів, що не мали фінансових можливостей користуватися послугами курортного сервісу. Крім них до відомчих санаторіїв Криму (Міноборони, СБУ, ДПСУ, ГФС, УС Президента України, ВР України та ін.), що стали військовими трофеями відповідних відомств країни-окупанта, спрямовувалися на відпочинок співробітники відповідних силових структур РФ.

У зв’язку з окупацією докорінно змінилася туристична логістика: до окупації у 2000-х роках сформувалися стійкі багаторічні пропорції транспортних туристичних потоків: 67% — залізничним транспортом, 20% — автомобілем, 13% — літаком, у 2015 — 2017 рр., за даними маріонеткового «уряду Криму», із загального числа гостей Криму 45% прибуло авіатранспортом, 41% — поромною переправою; 14% -автотранспортом.

15 травня 2018 р. було відкрито автомобільну частину мосту через Керченську протоку, 25 грудня 2019-го — залізничну частину для пасажирського транспорту і 30 червня 2020 р. — для вантажного. У зв’язку з цим показники логістики ще більш змінилися: у 2020 р. автотранспортом до окупованого Криму приїхали 70% гостей, авіатранспортом — 25%, залізницею — 5%, говориться в аналітичному звіті BlackSeaNews та Інституту Чорноморських стратегічних досліджень.

Якщо до окупації структура туристичного потоку Криму відрізнялася постійним зростанням частки туристів з європейських країн, то зараз це переважно туристи з Росії, які або з адміністративних, або ж матеріальних причин не мають змоги виїхати на міжнародні курорти. Сьогодні, як відзначають кримські ЗМІ, разом з потоком туристів із Росії в Крим ідуть потоки людей, які схильні до вживання наркотиків, значно зріс трансфер наркотичних засобів, почастішали групові бійки «приїжджі проти місцевих», зросла кількість пограбувань, банкових та квартирних махінацій, порушень громадського порядку, зросла міжнаціональна напруженість та агресивність і ворогування груп населення між собою та з курортниками.

СПЕЦІАЛЬНО ЗАСТОСОВУЮТЬ ХИБНІ СПОСОБИ ПІДРАХУНКУ 

У 2020 р. повноцінний курортний сезон у Криму в зв’язку з карантином через коронавірус розпочався 1 липня -після майже трьох місяців заборони на прийом туристів у готелях і санаторіях, зазначається в дослідженні.

Загалом у 2020-2021 роках у зв’язку з пандемією коронавірусу сформувалася цілком нова тенденція: Крим став свого роду «резервацією» для заможних російських туристів, які хочуть перечекати в умовах сприятливого клімату спалахи коронавірусу в регіонах РФ, переважно з Москви та Санкт-Петербурга.

Офіційні оцінки туристичного потоку в Криму мають пропагандистський характер і є завищеними у два-три рази.

Показники, що публікує окупаційна влада в останні два роки (6 — 8 млн туристів на рік), є в реальності показниками загального пасажиропотоку.

Вони враховують усіх, хто в’їжджає до півострова, в тому числі додаткове наявне населення в кількості 0,8 — 1,0 млн осіб, які переїхали до Криму та можуть по декілька разів на рік виїжджати до РФ та повертатися. Кількість ночівель у туристичних закладах не публікується.

Дослідники BlackSeaNews та Інституту Чорноморських стратегічних досліджень зазначають, що в Криму йде масовий розпродаж трофейних українських санаторіїв, пансіонатів, ліквідуються дитячі оздоровчі заклади, а чисельність пансіонатів та готелів, що приймають туристів, скоротилася з 2,5 тисячі у 2013 році до 826 у 2020 році.

Зауважимо, що сама система звітності за кількістю туристів є хибною «статистичною традицією» радянських часів. У радянські роки цей показник розраховувався за кількістю проданого хліба в умовах, коли весь хліб вироблявся на державних підприємствах харчової промисловості (як правило, це були один-два підприємства в кожному місті). В ті часи такий оціночний показник мав сенс. Після переходу виробництва хліба до величезної кількості невеликих приватних пекарень така статистика перестала бути адекватною.

У 2010-2013 роках у кримській туристичні галузі розпочався перехід до розрахунків обсягу туристичного потоку через прийнятий у світі показник «кількості ночівель». Але завершити цей непростий перехід до окупації Криму не встигли.

ЯКЩО ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ПОКАЗНИКАМИ

У таких умовах оцінити реальну кількість туристів можливо через показник «середньої тривалості перебування туристів у Криму», вважають дослідники.

У 1980-х роках (коли було досягнуто максимальний показник кількості туристів — 8,3 млн осіб у 1988 році) середня тривалість перебування одного туриста в Криму складала 20-24 дні. В умовах СРСР це відповідало стандартній тривалості щорічної відпустки.

У 2000-х роках середня тривалість перебування туристів в Криму скоротилася до 10-14 днів. Це відповідало новим тенденціям на ринку праці.

У роки окупації Криму, за даними місцевої статистики, цей показник скоротився до семи днів. Це пов’язано з новою логістичною ситуацією після введення в експлуатацію в 2018 році мосту через Керченську протоку.

Окупаційні органи влади Криму відзвітували, що у 2019 році Крим прийняв «найбільшу кількість туристів за всю пострадянську історію» — 7,43 млн осіб. З урахуванням їхніх даних щодо середньої тривалості перебування туриста сім днів, реальну кількість туристів у порівнянні зі статистикою 1980-х років (8 млн осіб, середня тривалість перебування 20-24 дні) можна оцінити у розмірі приблизно 2,5 млн осіб.

Тобто реальний розмір туристичного потоку до окупованого Криму — це 2,5 млн осіб — у 1,6 разу менше, ніж розрахункова оцінка кількості туристів до окупації (4 млн осіб, 10 — 14 днів) та в 3,2 разу менше, ніж в радянські часи (8 млн осіб, 20-24 дні).

Аналітики BlackSeaNews та Інституту Чорноморських стратегічних досліджень зазначають також, що в 2015 — 2021 роках яскраво проявилася повна некомпетентність як кримського, так і муніципального менеджменту щодо комунальних питань проведення туристичного сезону. Таких катастрофічних проблем із вивезенням сміття, викидами каналізації в море в період літнього сезону Крим не знав уже давно. У поєднанні з цими проблемами непереборним негативним фактором дедалі більше стає дефіцит прісної води. Проблема, над вирішенням якої вже сім років напружуються всі органи влади в Криму і в Москві, безрезультатно б’ється Академія Наук Росії, так і не може бути розв’язана, оскільки, як відзначали вчені ще Російської імперії, існує лише єдиний шлях обводнення Криму — це використання води з Дніпра.

У зв’язку з цим перспективи розвитку курортно-туристичної сфери в окупованому Криму виглядають взагалі сумнівними.