Кремлівські борги Лукашенка

«Правки Конституції Білорусі продиктовані політичною кон'юнктурою і вказують на запуск сценарію трансформації режиму», - експерт

Александр Лукашенко знову полетів до Росії. Привід – неформальна зустріч глав держав-учасниць СНД у Санкт-Петербурзі, яка пройшла 28 грудня.  За офіційними повідомленнями, лідери країн мали підбити підсумки головування Білорусі у Співдружності у 2021 році, обмінятися думками щодо вирішення спільних актуальних проблем, обговорити подальші заходи щодо підвищення ефективності співробітництва та соціально-економічного розвитку країн СНД. Також наголошується, що «зустріч знаменна ще й тим, що у грудні виповнилося 30 років від дня створення СНД». А от вже 29 грудня має відбутися головна подія – зустріч Лукашенка з президентом РФ Владіміром Путіним, де вони обговорять актуальні питання білорусько-російської співпраці.

Спочатку коротко про Співдружність Незалежних Держав. Ця організація була створена 8 грудня 1991 року в Білорусі після остаточного розвалу СРСР як політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня була підписана Алма-Атинська угода, в результаті чого до СНД приєднались Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан, а в 1993-му ще і Грузія. А далі пішов рахунок на вихід. В 2005 році склад СНД покинув Туркменістан (залишився асоційованим членом), а в 2008-2009 р. Грузія. Україна є співзасновницею СНД, але статут організації вона так і не ратифікувала, тому формально весь час була лише спостерігачем, а не членом СНД. В 2014 році Київ оголосив про початок процедури виходу з організації, яка остаточно завершилася в 2018-2019 рр.

Яка співдружність, якщо Москва спочатку напала на Грузію, а потім і на Україну, відповідно є логічним вихід цих країн з СНД. Кремль завжди розглядав цю організацію як можливість тримати під своїм ковпаком колишні республіки Радянського Союзу. Тому чергову неформальну зустріч в Петербурзі можна розглядати як «принуждение к послушанию» пострадянських країн, які потрапили в геополітичну орбіту Росії в контексті «корінних інтересів безпеки», що затверджуються у проєкті договору зі США та угоді з НАТО. В інтерв'ю програмі «Москва. Кремль. Путін» («Росія-1») прес-секретар президента РФ Дмітрій Пєсков зазначив, що розширення НАТО на Україну, Грузію, Молдову є питанням «життя і смерті для Росії». 

Москва давно всіма своїми діями у зовнішній політиці, включаючи агресію проти сусідніх країн, окупацію їхніх територій, шантажем широкомасштабного наступу на Україну, намагається домогтися від Заходу великих переговорів, під час яких розраховує по-новому поділити світ. Наразі нею, зокрема, реалізується стратегія «другої Мюнхенської змови» для поділу на «Стару Європу» і «младоєвропейців» та зіштовхування їхніх інтересів у геополітичній та економічній площинах. Звідси і заяви росіян про слабкість «Східного партнерства». «Ставлення у нас до "Східного партнерства", природно, критичне. Ми бачимо у цьому спробу Євросоюзу прив'язати до себе щільніше країни – колишні республіки Радянського Союзу вибірково. Але участь у "Східному партнерстві" не дає їм жодних гарантій членства в ЄС, це зрозуміло», - заявив днями постпред РФ при ЕС Владімір Чижов (eadaily.com/ru).

Та повернемося до Лукашенка. Про що вони домовляться з Путіним, ми формально дізнаємося вже днями (скоріше, продовжиться повзучий аншлюс Білорусі Росією), а от що вже відомо, так це оприлюднений проєкт зміненої Конституції Республіки Білорусь лукашенківським режимом. Тут свій досить детальний аналіз у ФБ дає політтехнолог Олег ПОСТЕРНАК: 

Лукашенко розпочав політичне виконання своїх домовленостей із Путіним та представив проект змін та доповнень до Конституції РБ, який має бути розглянутий на конституційному референдумі, наміченому орієнтовно на лютий 2022 року.

Наразі дано старт його всенародному обговоренню, яке здійснюється в електронному та письмовому вигляді Національним центром правової інформації.

Проєкт нової Конституції виписаний у консервативному дусі. Уважне прочитання змін вказує на те, наскільки білоруський правовий режим та законодавче поле відстало від українського та європейського.

Правки Конституції продиктовані політичною кон'юнктурою і вказують на запуск сценарію трансформації режиму, який, вочевидь, передбачатиме поступовий відхід Лукашенка з посади Президента.

Частина президентських повноважень буде передана такому корпоративно-елітному органу влади, як Всебілоруські народні збори (звучить як з'їзд рад із уже далекого минулого). Цей квазінародний забюрократизований симулякр, який подається як плебісцитарний "передбанник", по суті інструмент контролю за всіма гілками влади.

Може хтось із аксакалів пам'ятає, як Горбачов здійснював конституційну реформу у 1988 році, замінивши Верховну Раду СРСР З'їздом народних депутатів. Щось схоже передбачається зараз у РБ. Щоправда, замінювати то нічого. Парламент у Білорусі – це нуль. В повному значенні цього слова.

Основні новації конституційної модернізації:

- з'явилося деталізоване положення про недоторканність як чинного, так і колишнього Президента. Одна з найважливіших правок Конституції, яка побічно вказує на сценарій можливої швидкої заміни Лукашенка. Ця норма є принципово важливою для Лукашенка у разі його переходу на «союзну» посаду. Окремо фіксується, що президент, який припинив виконання своїх повноважень, не може бути притягнутий до відповідальності за дії, вчинені у зв'язку із здійсненням президентських повноважень. Тут Лукашенко убезпечив себе з усіх боків.

- підвищений віковий ценз та ценз осілості участі у виборах Президента (не молодше 40 років та 20 років проживання), перешкодою до участі у президентських виборах стає факт наявності іноземного громадянства чи посвідки на проживання. Тут усе просто: завдання полягає в тому, щоби нормативно перешкодити участі у виборах усіх опозиційних діячів.

- вперше запроваджується правило, що одна й та сама особа не може бути Президентом більше двох термінів; колишній Президент довічно стає членом верхньої палати парламенту. Проте, обмеження кількості термінів президента набирає чинності лише з дня вступу на посаду новообраного Президента. Враховуючи, що правками мається на увазі, що Президент, обраний у 2020 році, продовжує виконувати свої обов'язки до наступних виборів. Якщо, звісно, вони не стануть достроковими.

- Президент позбавляється таких повноважень як: призначення членів ЦВК, призначення суддів Конституційного Суду, глав Конституційного Суду, Верховного Суду, Вищого Госпсуду,

- більшість цих повноважень передаються представницькому органу народовладдя – скликається не рідше одного разу в рік Всебілоруським народним зборам чисельністю до 1200 людина, куди входять Президент, колишній Президент, представники законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевих рад та представники суспільства. Саме цей орган влади переймає деякі повноваження і парламенту, наприклад, запровадження воєнного стану, пропозицію змін до Конституції, прийняття військової доктрини тощо. Також збори одержують право законодавчої ініціативи.

- право усунення президента РБ надається Всебілоруським народним зборам; у разі вакансії посади президента його повноваження переходять до голови верхньої палати парламенту, а не прем'єр-міністра як раніше;

- Президент втрачає право видавати законодавчі декрети, делеговані парламентом;

- термін повноважень парламенту збільшено з 4 до 5 років;

- зникла норма про без'ядерний та нейтральний статус Білорусі, натомість запроваджено положення про те, що Білорусь виключає військову агресію зі своєї території щодо інших держав (для України ця норма може здатися, що знімає частину побоювань та погроз, хоч це й не так);

- за аналогією з РФ буде внесено норму про те, що держава забезпечує збереження історичної правди та пам'яті про подвиг білоруського народу в роки ВВВ (зазначимо, що норма могла б виглядати з акцентом на спільному подвигу білоруського та російського народів, але в тексті цього немає);

- дається визначення шлюбу як союзу жінки та чоловіка; батькам приписується готувати своїх дітей до суспільно корисної праці, прищеплювати культуру та повагу до законів, історичних та національних традицій Білорусі;

- додається обов'язок кожного громадянина виявляти соціальну відповідальність та вносити посильний внесок у розвиток суспільства та держави. Якщо чесно, звучить як загальний трудовий обов'язок;

- також додається обов'язок громадян вживати заходів щодо збереження та зміцнення власного здоров'я. До речі, українська Конституція такої нісенітниці не має. У нас норму щодо забезпечення права на охорону здоров'я виписано з погляду зобов'язання держави. Однак, можливо, поява такого правового гротеску пов'язане з пандемією;

- громадянам РБ ставиться за обов’язок проявляти патріотизм, збереження історичної пам'яті про героїчний подвиг білоруського народу.

Не сумнівайтеся, все це буде прийнято на референдумі в чистому вигляді, проте припускаю, що на референдум може бути винесений і злегка відкоригований проект з раптовими доповненнями від Кремля, що з'явилися на марші. Втім, гадаю, проєкт змін до білоруської Конституції був безпосередньо узгоджений із РФ заздалегідь і детально.