Без кордонів і… гальм

Росія робить усе, щоб на окупованих територіях було менше України та міжнародних «очей». Якщо захоплення Криму – це не просто тимчасова окупація, а й відкрита протиправна анексія, яку Кремль намагається подати як «воссоединение с Россией», то захоплення окремих районів Донецької та Луганської областей – це тимчасова окупація, яку Москва не визнає. Щодо українського півострову РФ намагається нав’язати формулу, що це, мовляв, закрите питання, стосовно ж ОРДЛО вона проводить іншу політику: юридично – це Україна, а фактично – Росія. Та, схоже, остання затія не дуже вдається агресору, тому Кремль вирішив повністю інтегрувати ці території в свій простір. А далі існує три варіанти – приєднання до РФ, чого, радше не буде, або визнання незалежності угруповань «ДНР» та «ЛНР», чого, радше, також не буде. І третій варіант – шлях Придністров’я, яким уже ведуть ОРДЛО, коли Росія не приєднує ці території до себе і не визнає їхнього суверенітету, однак неофіційно здійснює повний військовий, економічний, політичний та дипломатичний контроль. Із так званими ДНР та ЛНР це навіть легше, тому що вони безпосередньо розташовуються біля російського кордону, а не є анклавом між Україною і Молдовою як у разі з Придністров’ям.  

Втілюючи в життя третій варіант, Росія здійснила ще один протиправний крок. 2 вересня під час засідання Постійної ради Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) Російська Федерація оголосила про рішення не продовжувати мандат групи спостерігачів ОБСЄ на міжнародних автомобільних пунктах пропуску «Гуково» і «Донецьк» російсько-українського кордону після його закінчення 30 вересня. Коментуючи це рішення представниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що «розгортання групи (в 2014 р. – Ред.) стало жестом доброї волі з боку Росії з метою спонукати Київ піти мирним шляхом розв’язання кризи на сході України». Але, виявляється, українська влада і Захід «не поставилися до цього кроку Російської Федерації з належною повагою». І далі продовжуючи цей ряд нісенітниць, Захарова каже: «…за 7 років своєї діяльності Група не зафіксувала жодного факту перекидання з Росії в Донбас військ, озброєнь, боєприпасів або військової техніки…». 

Тобто абсолютно брехлива і цинічна заява росіян, яка лише підтверджує їхній статус агресора й окупанта. «Реалізація зазначеного наміру є продовженням дій Росії, спрямованих на свідомий саботаж імплементації Мінських домовленостей, зокрема параграфа 4 Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, який передбачає забезпечення постійно діючого моніторингу та верифікації з боку ОБСЄ державного кордону між Україною та Росією, - йдеться в заяві українського МЗС. - Розглядаємо таке рішення РФ, як свідчення її планів продовжувати і збільшувати постачання зброї, військового обладнання, боєприпасів, регулярних військ і найманців на тимчасово окуповану територію України в Донецькій та Луганській областях, що може спричинити подальшу ескалацію в зоні російсько-українського збройного конфлікту. Україна рішуче засуджує цю деструктивну позицію Російської Федерації та розглядає її в контексті інших дій Москви, спрямованих на блокування прогресу в межах міжнародних політико-дипломатичних зусиль з врегулювання російсько-українського збройного конфлікту».

Як свідчить попередня практика, Росія і так перекидала в Україну військових, зброю й усе необхідне обладнання для ведення війни з Україною, але відмовляючись від місії ОБСЄ в пунктах пропуску «Гуково» і «Донецьк», Кремль, схоже, хоче зняти будь-які, навіть формальні, перешкоди контролю ОРДЛО. «В разі прийняття такого рішення Росія забезпечить безпрецедентні можливості безконтрольного завезення матеріально-технічних засобів – військової техніки, озброєння, боєприпасів – для забезпечення тривалого утримання окупаційних військ у ОРДЛО та ведення бойових дій проти угруповань Об’єднаних сил. Із огляду на зазначене виникнення локальних загострень на лінії бойового зіткнення не виключається. … РФ докладає всіх зусиль, щоби знизити ефективність та об’єктивність міжнародного моніторингу, який здійснює місія ОБСЄ на сході України», - заявив командувач Об’єднаних сил Збройних сил України генерал-лейтенант Сергій Наєв (rbc.ua).

Низка країн Заходу вже засудили дії Росії й закликали її відмовитися від рішення не продовжувати термін дії місії спостерігачів ОБСЄ в «Гуково» і «Донецьк». «Заперечення Росії проти продовження мандата Місії прикордонних спостерігачів викликає глибоку заклопотаність щодо її намірів виконувати свої міжнародні зобов'язання і конструктивно взаємодіяти з Україною», - йдеться в заяві Держдепу США. «Протягом семи років Місія надає об'єктивну інформацію про ситуацію на російсько-українському кордоні, підвищуючи прозорість і зміцнюючи довіру. Її закриття безповоротно підірве моніторинг державного кордону, що передбачений Мінським протоколом від 5 вересня 2014 року», – йдеться в спільній заяві Німеччини та Франції.

Наскільки об’єктивно надавало інформацію ОБСЄ з українсько-російського кордону, як і з інших ділянок української території, куди має доступ організація, це окрема тема. Як відомо, роботу місії неодноразово критикували в Україні. Так, виконання своїх обов’язків із боку ОБСЄ часто блокувалося російськими окупантами і найманцями, але формальність і помилкові підходи також стали ознакою діяльності цієї місії. Наприклад, якщо ми зайдемо на офіційний сайт ОБСЄ, то побачимо портал під назвою «Реагирование ОБСЕ на кризис в Украине и вокруг неё». Яке дивне формулювання, не кажучи про те, що воно російською, - яка «криза в Україні»? Хіба це не війна Росії проти України?.. Разом з тим, якихось інших моніторингових міжнародних організацій у Донецькій і Луганській областях та на кордоні немає, тому Україна займає позицію, як то кажуть, «маємо те, що маємо».

«Є моніторингова місія ОБСЄ і є спостережна місія ОБСЄ на кордоні, - розповідає «Дню» Сергій Гармаш, головний редактор інтернет-видання «ОстроВ», представник України в Тристоронній контактній групі в Мінську. - Моніторингова місія продовжує свою роботу. Спостережна місія працювала всього на двох ділянках із одинадцяти. Це кілька кілометрів на 400 кілометрів кордону, який не контролюється Україною. Зауважу, що можливості цієї місії були обмежені. Їй не дозволялося користуватися біноклями, фотоапаратами, відеокамерами, виходити безпосередньо на кордон. Навіть рух залізничного транспорту вони визначали на слух. Їхня присутність там важлива для України, адже це краще ніж нічого. Але, за великим рахунком, ця присутність була символічною. Тому, я думаю, що й відмова Росії від цієї місії – це більше символічний крок. Це демонстрація того, що вона не вважає себе стороною конфлікту і що має якісь зобов’язання за Мінськими угодами. У такий спосіб Росія зараз позбувається слідів своєї присутності в мінських домовленостях. Спочатку вона вийшла з СЦКК (Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. – Ред.), тепер вона позбавляється від спостережної місії ОБСЄ, а в ТКГ Москва посилює риторику, що не є стороною конфлікту, тому домовляйтеся з Донецьком і Луганськом. Тобто це послідовна політика Кремля».

Ще один важливий момент – мандат СММ ОБСЄ в Україні поширюється на всю її територію. А це означає, що працівники цієї організації мають право моніторити ситуацію й у окупованому Криму, адже його окупацію ніхто не визнає. Проте ОБСЄ немає доступу до Криму, тому що Кремль СММ туди не допускає, як і не допускає жодну іншу реально незалежну міжнародну організацію. Хоча на півострові, починаючи з анексії в 2014 році, відбувається постійне порушення прав людини і міжнародного законодавства. А це означає, що в Росії розв'язані руки робити в Криму все що завгодно, зокрема й для оснащення ядерною зброєю стратегічні збройні сили на території півострова. Існує інфраструктура, яка дає змогу приховано доставити потрібне озброєння до Криму, зокрема й через Керченський міст. Спостерігачі Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ), ООН, ОБСЄ, повторюємо, не допускаються на територію півострова.

«Із 2014-го року після окупації Криму фактично нічого не заважає Росії розміщувати на півострові ядерну зброю, - говорить у коментарі «Дню» колишній представник Президента в АР Крим Борис Бабін. - Для цього вона має носії – ракетні комплекси, які містяться в Криму і придатні для застосування ядерних боєголовок, військово-морські судна на яких також є відповідні носії для використання ядерних боєголовок. Також там збереглися ще радянські комплекси для зберігання ядерної зброї, яка була призначена для озброєння чорноморського флоту й за ці сім років ніщо не заважало Росії відновити їх діяльність. Крім того, розбудова так званого Кримського мосту і насамперед залізничного переходу дає можливість Росії перекидати на півострів власну ядерну зброю, бо вона традиційно в Росії транспортується залізницею. Логістично є всі передумови для перебування там ядерної зброї».

«До окупації в Севастопольському університеті містився учбовий ядерний реактор, який із 2014-го року влада України не контролює, - додає Борис Бабін. - Сама Російська Федерація щодо цього реактора робила контроверсійні заяви з яких випливає, що він нібито не експлуатується. Але чи це так, нам невідомо. Відомо те, що Росія неодноразово туди завозила власних фахівців з дослідження цього реактора. Він, повторюю, учбовий і має ризики не стільки пов’язані з виробництвом ядерної зброї, бо в нього недостатньо великий потенціал, а саме з можливими інцидентами щодо забруднення, бо цей реактор розташовується біля однієї з севастопольських бухт. Якщо трапиться витікання ядерного палива чи інша проблема подібного характеру, то акваторія Чорного моря і узбережжя потрапить у зону ураження. Це реальна ситуація про яку Україна неодноразово говорила в МАГАТЕ. Наші партнери, звісно, враховують можливість знаходження в Криму ядерної зброї і як мінімум використання Криму як плацдарму для її застосування».

Тобто Росія своєю злочинною політикою перетворила Крим на чергову «сіру зону», нашпиговану зброєю. Враховуючи, що юридично це територія України, виходить, що на нашій землі, яку ми не контролюємо, може розташовуватися ядерна зброя. Це величезна небезпека для нашої країни з південного флангу. На таку саму «сіру зону» Москва фактично перетворила й ОРДЛО, витісняючи звідти ОБСЄ. Це вже небезпека зі сходу. А враховуючи, що триває поступовий аншлюс Білорусі Росією, то маємо додаткові загрози і на півночі. Отже, російський монстр оточує Україну з різних боків, нависаючи над нами і продовжуючи воювати проти української держави. Це вимагає від українців додаткової мобілізації і домашньої роботи, щоби бути готовими до розвитку будь-яких сценаріїв.