Віктор Понеділко: "Державні ЗМІ дурять глядачів"
Тема розмови кореспондента "Дня" з головою Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації: участь мас-медіа у передвиборній кампанії.
- Вікторе Івановичу, чи можна вже сьогодні якось узагальнити участь ЗМІ у виборах?
- Є три паралельні процеси. З одного боку - так звана офіційна державна преса. Я кажу "так звана", бо вона нині більше заідеологізована, ніж колись була вся преса. Це чіткий партійний варіант засобів масової інформації: пропагандист, агітатор та організатор. Найхарактерніший приклад - програма "7 днів". Тут уже найнекваліфікованіша програма, за найгіршими традиціями минулих часів. Досить небезпечно, що за гроші платників податків, за їхню довіру їх же й дурять. І добряче дурять. Це порушення статті 15 Конституції. Відпрацьовується принцип революційної доцільності. Схема та ж.
Друга течія - клановий перерозподіл ЗМІ. Адже політичного структурування загалом у державі ще не відбулося: об'єктивних передумов не було. І ті ЗМІ, котрі орієнтувалися на якихось осіб, якісь раніше неполітичні угруповання, тепер не дуже поділяють нові кон'юнктурні політичні погляди: вони не завжди послідовні. Це від клановості приведе до політичної структуризації ЗМІ.
Третя течія - це вже опозиційна партійна преса. Тут найбільш чітко і відверто відображаються ті ж політичні інтереси суспільства, прошарків суспільства, які делегують свої повноваження партіям.
Це ще не остаточна диференціація. Мине деякий час, і політична структуризація суспільства змусить і засоби масової інформації самовизначитися. А офіціоз ми, на жаль, цим складом парламенту не встигнемо роздержавити. Це зроблять наші наступники.
- Наскільки законне й моральне ведення пропаганди в усіх зазначених ЗМІ?
- Усе, що друкується, законно. На жаль, занадто часто порушуються норми етики. Прочитаймо статті 34, 35 Закону про вибори. Там ідеться про відповідальність кожного суб'єкта цього процесу. А от механізму ніде немає. Кожен кандидат у депутати має право використовувати ЗМІ, і кожен громадянин має право агітувати "за" чи "проти", проте за недостовірну інформацію треба відповідати. Але з допомогою якого механізму? Тобто, на жаль, участь мас-медіа часто обмежується війною компроматів. В офіційних ЗМІ щоденно "наїжджають" на Лазаренка, але не дають жодного рядка для спростування. Це вже паплюження. Ця тенденція зберігатиметься аж до завершення виборів. І накладе свій відбиток на результат.
- Чи можна і чи треба цьому якось запобігти?
- Законів у нас уже достатньо. Уже нема чого виписувати. Просто ми не маємо традиції жити у правовому полі. Немає державних службовців, які живуть за нормами права. Кожен живе за старою схемою. Нині відбувається бридкий ренесанс авторитаризму. Він може повторити навіть відомі часи в минулому. Якщо йти еволюційним шляхом, то це, можливо, перетерпіти треба.
- Відомі події на "1+1" - це тенденція ачи виняток?
- Я можу робити висновки, базуючись на певних документах. Але цих документів і в природі, певно, не існує. Я тільки роблю припущення.
Комусь треба було вивести з ефіру "Післямову", скоротити за впливовістю ТСН, а натомість увести "7 днів". Нічим іншим пояснити це не можна. "Післямова" була дещо тенденційна, але й багато моментів об'єктивно подавалися. Однак вона не відповідала схемі "пропагандист, агітатор, організатор". І якщо є "Післямова", то ніхто не дивитиметься "7 днів".
- У програм "1+1" був іще один "доброзичливець" - ГУРТ. Наскільки він задовольниться наданим часом експериментального мовлення на 30-му каналі?
- Із приводу ГУРТУ багато буде поламано списів. Концепція ГУРТу - це реакція певних політичних сил на спроби узурпувати всю інформаційну сферу. 30-й канал - це не відповідь на постанову про створення ГУРТу. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення ще повернеться до постанови. Як буде вона викручуватися, то справа Національної ради. Хтось намагається зробити вигляд, що постанова ВР - документ внутрішнього користування. Ні! Це велика брехня. Постанова відрізняється від закону тільки одним: закон регулює загальні засади, а постанова їх конкретизує. Невиконання постанови - порушення закону.
- Створення ГУРТу потрібне телеглядачеві чи певним політичним силам?
- Українському глядачеві все-таки потрібно дещо інше. Це деполітизація, створення системи громадського мовлення. ГУРТ - це зовсім інше. ГУРТ - акціонерне товариство закритого типу. Днями ми разом із постановою про створення наглядової ради ГУРТу прийняли і постанову про створення статуту цієї системи. Через статут ми будемо наближати його до ідеї, яка закладена саме в законі про громадське мовлення.
- Що нині відбувається з Нацрадою? Є такі чутки, що її збираються розпускати.
- Ніхто її не розпускатиме. Є подання 50 народних депутатів про відкликання тієї частини Нацради, яка сформована парламентом.
- А вам не здається, що Нацрада виявляється крайньою у стосунках Президента і Верховної Ради? Кому не догодить, той і розпустить.
- Закон про Нацраду забезпечив високий ступінь захисту від посягань з обох боків. Просто так ніхто не має права зробити те, про що ви кажете. Ротацій може бути не більше як дві. А сам цей орган не може бути залежний. Не повинно бути телефонних дзвінків від Президента, а тим більше, від його радників і помічників, як це тепер відбувається. Тож, можливо, за складом потрібна більш потужна і впевнена в собі Нацрада. Може, треба шукати ще якісь механізми захисту на майбутнє.