Від смертної кари треба відмовлятися, але не враз

Президент Леонід Кучма має незабаром запропонувати парламентові розглянути як першочергове питання ратифікацію Європейської конвенції з прав людини. Водночас має бути зратифіковано й Протокол №6 до конвенції, який стосується скасування смертної кари.

Хоча її застосування в Українi засудила Парламентська Асамблея Ради Європи, наше законодавство поки що передбачає можливiсть такого покарання. На ставлення до України це впливає неґативно, і можна бути певним, що в майбутньому наша держава вiд застосування смертної кари вiдмовиться. Адже Конституцiя України визнає людину найвищою цiннiстю i проголошує її незаперечне право на життя, застерiгаючи, що нiхто не може бути свавiльно його позбавлений.

Але чи можемо ми виконати вимогу Ради Європи вже тепер?

1996 року в Українi зареєстровано понад 617 тисяч злочинів, iз них майже 244 тисячі - тяжкi. Третину злочинiв не розкрито, в тому числi майже половину тяжких. Торiк на 2,4% проти попереднього року зросла кiлькiсть убивств: їх учинено 4896 (тобто 9,2 на 100 тисяч населення. В Європi ця цифра становить 0,9.). Стають вони дедалi жорстокiшими: убивцi-манiяки знищують цiлi сiм'ї. Hа змiну побутовим убивствам, скоєним пiд час п'яної сварки абощо прийшли вбивства з корисливих мотивiв, на замовлення. Саме за умиснi вбивства, вчиненi за обтяжливих обставин, i застосовують в Українi смертну кару.

Екстремальне кримiногенне становище в Українi загрожує нацiональнiй безпецi. Чи не буде скасування за таких умов смерної кари самогубством для держави?

Смертна кара зберiгається в державах, якi оточують Україну (Росiя, Польща, Естонiя, Латвiя, Литва, Албанiя, Болгарiя). Чи не призведе її скасування в Українi до того, що найманим убивцям із цих країн безпечніше буде шукати зарібок у нас? У Молдовi, яка смертну кару скасувала, кiлькiсть умисних убивств збiльшилася на 80%.

Отже, є об'єктивнi причини, яких не можна нехтувати, розв'зуючи цю проблему. Є й суб'єктивнi причини - свiдомiсть людей, занедбане виховання в кожного поваги до честi, гiдностi й життя iншого. Для декого зазіхнути на чуже життя стало дуже просто.

Чи можна за нинiшнього рiвня злочинностi не карати окремих нелюдей на смерть, засуджуючи їх натомiсть на довiчне ув'язнення, слiд спитати в громадян на референдумi - адже саме за сплачені ними податки будуватимуться новi тюрми.

Інша річ - обмежити застосування смертної кари. За час мого перебування на посаді міністра юстиції ми домоглися вилучення з Кримінального кодексу десяти статей, які передбачали страту. Тепер їх лишилося п'ять. На мiй погляд, треба залишити тiльки одну статтю 93 - вбивство за обтяжливих обставин.

Але розв'язати всі проблеми, пов'язані із смертною карою, одним розчерком пера неможливо. І навіть небезпечно. Тому, як на мене, ратифікуючи Протокол №6 до Європейської конвенції з прав людини, Україна має застерегти поступове, а не негайне скасування смертної кари.