В Єнакієво не потрібні були гроші. Треба було тільки вчасно збити кригу

Донбас видає на гора вугілля і сумні вісті. Майже тиждень у лютому через чергову аварію на шахті, до міста Єнакієво була прикована увага всієї України. На чолі урядової комісії для організації рятувально-пошукових робіт там працював міністр надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Валерій Кальченко.

- Валерію Михайловичу, які враження від цієї поїздки?

- Обставини трагедії відомі: в стволі шахти намерзла крига, яка потім впала на кліть з шахтарями, п'ятеро чоловік ударом викинуло з кліті на відмітці 300 м. Глибина шахти - 875 метрів.

Аварія стала можливою через порушення технологічних параметрів вентиляції. Керівництво об'єднання "Орджонікідзевугілля" і шахти ім.Карла Маркса заощаджували на обдуві ствола гарячим повітрям. Це фіксували інспектори гірничого нагляду і видавали відповідні приписи.

Але, не зважаючи не це, технічний персонал і керівництво шахти послали людей у цей ствол. Є трагедії, які важко передбачити, але в даному випадку і в тому, який стався через два дні на шахті ім.Леніна в Горлівці, де люди постраждали в бункері, можна сказати однозначно: халатність на рівні злочинності.

- Якої думки Ви як голова державної комісії, про роботу рятувальників?

- Відверто скажу, в першу добу була деяка невпевненість у роботі гірничорятувальної служби, але, вважаю, ситуація була нестандартною. Далі вони працювали самовіддано і кваліфіковано.

Пошуки затримались через те, що одна кліть була виведена з ладу, а друга виявилась без двигуна. Перед спуском в ствол треба було відбити кригу, щоб не повторилась попередня історія. Спускатись не було на чім і рятувальники застосовували спеціальний трос і баддю. Останки одного з шахтарів знайшли під час спуску, на балці.

Внизу чекали нові ускладнення. Виявилося, що зумп - продовження ствола нижче того місця куди доходить кліть - заповнений водою. Його проектна глибина близько 30 метрів, але на якій відмітці знаходяться люди, ніхто не знав. Воду треба було відкачувати через спеціальні, пристосовані для роботи в умовах загазованості, насоси, причому за умов коли в стволі щогодини прибуває від 18 до 20 куб.м води. Потрібні були нестандартні рішення. Коли б не вони, то не виключено, що людей, подібно як на сусідній шахті, дістали б через півтора місяці.

Пошукові роботи закінчилися на четверту добу. Після того- ще одне ускладнення. Знайдені тіла треба було розпізнати. Для цього викликали кращих фахівців України.

- В той час ніби спеціально пішов потік повідомлень: там загинув гірник, там вбило струмом у шахті...

- Тиждень, що ми працювали, виявився особливо тяжким. Постраждало 13 осіб. Тому ми підняли на ноги контролюючі органи і провели обстеження всіх шахт Донбасу.

В нас є велика армія людей, покликаних контролювати охорону праці. Це- дуже поважні люди з дуже високими правами і можливостями.

Коли я вирішив спуститись в шахту, один з працівників державного комітету нагляду за охороною праці зупинив мене і спустився спочатку сам - власноручно все перевірити. Лише потім, через 40 хвилин, доки ми чекали на морозі, переконавшись, що там все в порядку, пустив нас туди. Отже, в нього є влада зупинити навіть голову урядової комісії. Але чому ця влада не на користь головному?

- Чи не шукатимуть головне виправдання травматизму більшість відповідальних чиновників в зношеності обладнання, відсутності коштів...

- Досі керівники прикриваються цими причинами. У випадку в Єнакієві не потрібні були гроші. Все, що треба, - це вчасно спуститись у ствол і збити кригу, а потім вже спускати шахтарів. Треба долати ситуацію. Ось, наприклад, в середині 80-х був значний травматизм, але коли розробили і впровадили комплексну систему, показники знизились майже вдвічі. Необхідно її відновити. І взагалі, варто зібрати разом працівників всіх контролюючих контор, яких у нас дуже багато, і подивитись на ефективність їхньої роботи.

- Як показало себе технічне оснащення рятувальників у практичній ситуації?

- Тут є певні відставання. Але це вже завдання, їх три, які треба вирішити нашому міністерству. По-перше, потрібні засоби зв'язку, найсучасніші, по-друге, потужне обладнання для відкачки води, і, по-третє, зважаючи на досвід ліквідації аварій, подібних до цієї чи тій, що трапилась на Шпіцбергені (коли розбився літак з шахтарями), - треба закупити обладнання для ідентифікації людини за найменшими її рештками. Це дорого, але необхідно.

- Ви особисто виїжджаєте то на ту, то на іншу надзвичайну ситуацію. Це стиль роботи чи, може, бажання на місці ознайомитись з обстановкою?

- Не Ви один задаєте такі питання. В усіх великих аваріях, куди я виїжджав, постановою Кабміну мене призначали головою урядової комісії: і в Мелітополі, і в Єнакієво. В професійному плані - досвід "з перших рук" неоціненний. Хоча в емоційному плані - бачити все на свої очі - надзвичайно важко. Кожного ранку приходити на шахту, зустрічатися з очима дружин: "Знайшли чи не знайшли?". Біль пропускаєш через себе і треба певний час для адаптації.

Розмову записав
Іван КУГНО, "День"