Указ про НБР суперечить Конституції

Парламентська комісія з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, проаналізувавши на своєму засіданні президентський Указ про Національне бюро розслідувань та відповідні доповнення до Кримінально-процесуального кодексу, дійшла висновку, що вони не відповідають Основному законові України. А тому рекомендувала Верховній Раді звернутися до Конституційного Суду за роз'ясненнями.

Як пояснив кореспондентові "Дня" голова цієї комісії Григорій Омельченко, її члени керувалися такими міркуваннями. Утворивши НБР як центральний орган виконавчої влади, Президент своїм Указом призначає директора новоутвореної структури, його заступників та начальників регіональних відділень. Але ж така його функція (призначати голів регіональних відділень органів виконавчої влади та заступників керівників центральних органів) не передбачена Конституцією.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Конституції України, на її території забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Інакше такі дії підпадають під статтю 187-б Кримінального кодексу. Однак НБР, як воєнізоване формування, створюється не законом, а підзаконним актом. Тому, на думку членів комісії (до речі, так вважають і фахівці науково-експертного відділу секретаріату Верховної Ради), український аналог ФБР утворюється всупереч порядку, встановленому Конституцією України.

Закінчення на 4-й стор.

Указ про НБР суперечить Конституції

Початок на 1-й стор.

Надзвичайно важливим з правової точки зору є положення поданого Президентом законопроекту про внесення доповнення до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу, що визначає підслідність справ, якими займатиметься бюро. Зокрема, НБР здійснюватиме попереднє слідство у справах про скоєні організованими групами злочини, котрі пов'язані з корупцією та хабарництвом, а також інші злочини, що становлять особливу суспільну небезпеку незалежно від підслідності. Таким чином, нібито встановлюється конкретна підслідність справ НБР. А насправді, як запевняє Григорій Омельченко, пропонується юридично невизначена підслідність, що, по-перше, не є характерним для нашої правової системи, а по-друге, має певну небезпеку. Адже чинне законодавство не передбачає такого поняття, як злочинна організація. Тому не зрозуміло, чим буде керуватися НБР на практиці, визначаючи цю саму організацію.

Немає в чинному законодавстві й такого поняття, як "злочини, які становлять особливу суспільну небезпеку". "Якщо цього не визначає закон, то хто визначить цю категорію на практиці? - запитує голова парламентської комісії. І далі продовжує: - Утім, таке визначення нікому й непотрібне, оскільки "підслідність конкретної справи цьому бюро визначає його директор". Таким чином, підслідність НБР визначає не закон, а директор - фактично на свій власний розсуд. Але чи правомірно наділяти такими повноваженнями директора НБР - органу, який діє на основі положення, підготовленого самим директором і затвердженого Президентом (мова не про конкретні особистості, а про принцип), коли він може визначати те, що має визначати закон?

Тим більше, що, згідно із зазначеним проектом закону, не допускається суперечка про підслідність справи, порушеної слідчим НБР чи затребуваної НБР з іншого слідчого органу. Цим самим директорові НБР надаються ще й функції, які, згідно з чинним законодавством, є компетенцією прокурора (ст. 117 КПК).

Це в той час, коли досвід демократичних країн свідчить, що такого допускати аж ніяк не можна. Наприклад, директор Федерального бюро розслідувань США (до речі, ця країна за формою правління є президентською республікою, а ФБР - лише структурним підрозділом Міністерства юстиції) призначається Президентом за погодженням із парламентом США.

Вихід у такій ситуації народні депутати вбачають такий: подання на розгляд Верховної Ради України проекту Закону "Про Національне бюро розслідувань України". Організація і діяльність НБР мають визначатися не Указом Президента чи затвердженим положенням, а законом.

P. S. Редакція "Дня" запрошує до обговорення такої актуальної теми, як становлення НБР, керівників силових відомств, чия точка зору - професіоналів-практиків - є вельми цікавою в контексті проголошеної Президентом операції "Чисті руки".