Третій вектор зовнішньої політики
В геополітичному просторі України виразно окреслюються нині три вектори орієнтації: західний, північно-східний і південно-східний.
Упродовж останніх років найважливішими для нас були відносини з Росією та Заходом, і вся геостратегічна ідеологія України формувалася переважно саме в цих напрямках, які базуються на двох головних системах цінностей: євроатлантичній та євразійській.
На західному напрямку Україна шукає можливостей увійти до системи міжнародних зв'язків. Певного міжнародного визнання вона досягла, проте достатніх ґарантій власної безпеки все ще не має. Україна очікує від Заходу реальної економічної допомоги і політичної підтримки на міжнародній арені.
Входження до світової спільноти у фарватері російської політики для нас неприйнятне. Це означало би погодитися на другорядне становище, переставши бути суб'єктом міжнародного життя. Національні інтереси України в північно-східному напрямку полягають у тому, щоб зберігати мир і стабільність, уникаючи будь-якої конфронтації.
В останні роки рельєфно вимальовуються контури південо-східного вектора зовнішньої політики України. Він не обтяжений проблемами, на які наражається Україна у відносинах із Росією та Заходом, і в перспективі може посісти чільне місце в зовнішньополітичних орієнтаціях України. Активними діями в південно-східному напрямку можна суттєво поліпшити міжнародну репутацію України, тому вкрай важливо належним чином закріпити його в політичній свідомості українського суспільства.
Після розпаду біполярної моделі міжнародних відносин у країнах Сходу відбуваються поважні зміни. В новій світовій системі Україна, правлячи за єднальну ланку між Заходом і Сходом, може стати одним із центрів притягання. Для східних країн вона є новою державою, донедавна залежною. Не бувши "колонізатором", вона легше зуміє встановити рівноправне партнерство.
Можливостей для взаємовигідної торгівлі та реалізації масштабних технічних проектів у цьому напрямку надзвичайно багато. Для України життєво важливо забезпечитися альтернативними джерелами постачання енерґоносіїв і мати надійні ринки збуту товарів. Можна сподіватися, що прагнення східних країн диверсифікувати свою економіку викличе інтерес в українських товаровиробників.
Розвиток взаємовигідних відносин із країнами Сходу сприятиме підвищенню рівня економічної та політичної присутності України, зростанню її міжнародного авторитету. За вмілої політики Україна може відігравати провідну роль серед країн Чорноморського басейну, а також увійти в коло впливових середземноморських держав.
Розширення економічної, політичної, військової та культурної співпраці з новими незалежними державами (Грузією, Азербайджаном, Туркменистаном, Узбекистаном та іншими) в перспективі зміцнять міжнародну безпеку України, оскільки їхні інтереси в цілому не суперечать нашим. Зовнішньо-економічна активність на Сході сприятиме поліпшенню внутрішньої соціально-економічної ситуації, створивши нові робочі місця в різних галузях виробництва й нові можливості для його розвитку. Водночас це послабить соціальну напруженість, зміцнить внутрішньополітичні позиції реформаторських і демократичних сил. У цілому українське суспільство отримає гнучкішу конфігурацію зовнішніх орієнтацій замість теперішньої біполярної.
Україна зацікавлена в стабільному розвитку нових держав Сходу, оскільки за таких умов відносини з ними стають прогнозованішими, зменшуються міґраційні потоки до Європи, відкриваються можливості поєднати зусилля в боротьбі з наркобізнесом і міжнародною злочинністю.
Визначаючи стратегічні інтереси України на південному сході, слід урахувати такі обставини:
- після розпаду Радянського Союзу Україна об'єктивно успадковує деякі з його геополітичних проблем та інтересів, зокрема у східній політиці;
- ідентифікуючи себе як європейську державу, Україна бере на себе фукцію провідника європейських цінностей на Сході, а це становить нове коло інтересів, якими не переймався колишній Радянський Союз.
- національні інтереси України як самостійного суб'єкта міжнародного права можуть вступати у суперечність з інтересами інших держав - зокрема це стосується й інтересів у південно-східному напрямку.
Аналіз перебігу подій міжнародного життя протягом останніх років дає підстави зробити висновок, що протистояння по лінії Захід - Схід змінюється протистоянням по лінії Північ - Південь. З позицій так званого "третього світу", до якого належить більшість країн Азії, немає істотної різниці між розвиненими країнами Заходу та країнами колишньої "системи соціалізму", оскільки менталітет їхніх народів в цілому ґрунтується на тотожній, європейській системі вартостей. Її зіткнення з місцевими цивілізаціями збудило в них прагнення знайти власну модель соціально-технологічного проґресу, унезалежнити своє існування від західної ціннісної парадигми. Освоєння Україною південно-східного геополітичного напрямку актуалізує для неї ці проблеми. Вітчизняна сходознавча наука повинна допомогти їх розв'язати, запропонувавши оптимальні підходи в налагодженні співпраці з країнами цієї частини світу.
