Травень: "Великі канікули", конфлікти влади й міжнародні "перемоги"

У перші тижні травня (26.04 - 12.05) українському народові влаштували грандіозні канікули. Незрозуміло, чи мав на увазі уряд таким чином знизити темпи зростання заборгованості з зарплатні, чи хотів "заслати" якомога більше народу "на картоплю" для вирішення продовольчої проблеми й скорочення учасників першотравневих демонстрацій, а може, просто зробив такий подарунок від душевної щедрості. У всякому разі, трудящі відпочивали. Хто на присадибних ділянх, хто - на мітингах та демонстраціях, а хто в кулачних бійках у Львові та Рівному.

Працювало цими днями, переважно, керівництво. Президент Леонід Кучма накладав вето на прийняття парламентом закони, а парламент, не зважаючи на це, приймав нові. Ініціативна "група товаришів" збирала підписи депутатів ВР під вимогою відставки голови Олександра Мороза. Прем'єр-міністр Павло Лазаренко давав інтерв'ю вітчизняним та зарубіжним кореспондентам, а потім пояснював на прес-конференції (6.05), що в цьому інтерв'ю малось на увазі. Словом, робота кипіла.

Особливо багато довелося працювати на зовнішньополітичному фронті - й у свята, і взагалі весь місяць. У травні в Києві приймали міністра закордонних справ Румунії Адріана Северина (3.05), Генерального секретаря НАТО Хав'єра Солану (7.05), президента Білорусії Олександра Лукашенка (12-13.05), президента Польщі Олександра Квасьнєвського (20-22.05) прем'єр-міністра Росії Віктора Черномирдіна (27-28.05) і самого президента Бориса Єльцина (30-31.05).

У свою чергу, і наш Президент здійснив робочу поїздку до США. І не можна сказати, щоб усе це марно. Парафовано, нарешті, українсько-румунський договір, що передбачає загрозу територіальній цілісності України (мається на увазі острів Зміїний). Підписано домовленості щодо Чорноморського Флоту з Росією й українсько-польську декларацію "До згоди й єднання" тощо.

На тлі цієї бурхливої міжнародної активності відбувалися буденні події нашої внутрішньої політики.

5 ТРАВНЯ ВР ухвалила закон "Про Кабінет Міністрів України", створивши цілком прийнятні умови роботи уряду, суттєво знизивши його залежність від "керівних указівок" з адміністрації Президента. Втім, торжество розуму тривало недовго й наприкінці травня Леонід Кучма наклав на закон вето. Тоді ж Президент відправив на доопрацювання й проект структури Кабміну, який розробив уряд, продемонструвавши тим самим чи то соломонову мудрість, чи то своє ставлення до керівництва парламенту й Кабміну, що, як завжди, заважають йому керувати країною.

В інтерв'ю газеті "Киевские ведомости" прем'єр-міністр Павло Лазаренко заявив про потребу внести зміни в Конституцію, щоб в Україні, як "у цивілізованих країнах" правляча партія доручала своєму лідерові очолити уряд.

І малося ж на увазі лише обгрунтувати нинішнє порушення Конституції - своє депутатство. Проте допитлива думка завела прем'єра надто далеко. Зрештою, доктор Фрейд радив звертати особливу увагу на обмовки...

10 ТРАВНЯ Президент наклав вето на закони "Про місцеве самоврядування" й "Про місцеві державні адміністрації".

На думку експертів, в ухвалених парламентом законах було цілком врівноважено відповідальність та повноваження всіх владних структур, місцевих і центральних.

13 ТРАВНЯ в парламенті розглянуто питання про внесення на розгляд сесії питання про відставку голови ВР Олександра Мороза.

Після бурхливої сутички біля трибуни президії (формально з приводу подій у Львові) за пропозицію внести питання про відставку О. Мороза до порядку денного проголосували 186 депутатів, проти - 152 із 369 голосуючих. Приблизно такий результат наперед прогнозувався політологами, попри те, що заяву з вимогою розглянути питання було підписано більше ніж 220 депутатами. Головний висновок - почуття самозбереження та "депутатської солідарності" виявилося в парламентаріїв вище, ніж формальні запевняння в лояльності до організаторів відставки спікера (див. нижче).

14 ТРАВНЯ на зустрічі з журналістами Президент оголосив, що прагнення внести зміни до Основного Закону може бути пов'язано з наміром "створити парламентську республіку". Парламентське засідання з розгляду питання про відставку голови ВР Л. Кучма назвав "розіграною виставою" й підкреслив, що якщо раніше О. Мороза підтримувало 170 депутатів, то сьогодні їхня кількість зменшилася до 150.

Напевне, останнє могло бути сказане лише в момент надзвичайного роздратування. Адже становище самого Леоніда Даниловича в цьому сенсі набагато гірше. 1994 року його підтримало 52% виборців, а нині, за даними опитувань, рівень підтримки Президента коливається близько 15-20%. Різниця явно на користь Мороза.

Щодо натяків на зміни в Основному Законі, то тим самим голова держави продемонстрував, що в його оточенні знайшлися кваліфіковані тлумачі застережень голови виконавчої влади. І якщо перед розглядом "справи Мороза" Президент не хотів загострювати стосунки з П. Лазаренком, котрий користується неабияким впливом у парламенті, то провальний результат слухань був, напевне, розцінений як "зривання всіх та всіляких масок".

19 ТРАВНЯ Президент та голова ВР виступили на VI з'їзді УСПП, відводячи від себе звинувачення в створенні нинішньої кризової ситуації в країні.

На думку Л. Кучми, ухваленню держбюджету перешкоджає "політична заангажованість" Верховної Ради та "запеклий опір президентському курсові". З іншого боку, Леонід Кучма заявив, що "вся біда - у рівні економічного керівництва країни", маючи на увазі уряд (себе до керівництва він, напевне, вже не відносить).

У свою чергу, голова парламенту запропонував визначити винного, відповівши, на такі запитання: "Хто стимулював три відставки уряду?", "Чи ініціював голова ВР збір підписів за імпічмент Президента?" тощо. До цього нічого додати. Як кажуть, "2:0" на користь спікера.

22 ТРАВНЯ ВР ухвалила закон "Про оподаткування прибутку підприємств".

Бюджетно-податкова проблема, про яку було забули, загострилася знову наприкінці місяця. Президент та його оточення (секретар РНБ Володимир Горбулін, голова АП Євген Кушнарьов та ін.) заговорили про прямий саботаж парламентаріїв. Пан Горбулін запевнив громадськість, що в АП існує план заходів щодо прискорення ухвалення бюджету. І хоча сам він ухилився від розкриття цієї таємниці, та вибір невеликий - указ, опитування, референдум. Як відомо, піки "криз влади" припадають у нас як раз на червень. А він уже майже настав.