Смерть Рудольфа Гесса: питання залишаються

Не так давно газета "День" повідомила про досить парадоксальне рішення британських офіційних кіл, в якому визнано недійсним свідоцтво про смерть відомого нацистського злочинця Рудольфа Гесса. Це рішення послужило приводом для нового сплеску чуток навколо його постаті і смерті.

За офіційною версією, Р. Гесс після Нюрнберзького процесу відбував довічне ув'язнення у тюрмі Шпандау, що знаходилася у британському секторі окупації Берліна. Там він і наклав на себе руки, повісившись на електропроводі. Але є чимало тих, хто ставить під сумнів версію самогубства. Окрім того, дехто вважає, що в Шпандау сидів не Гесс, а підставна особа. Так 1973 року англійський лікар Хью Томас, оглянувши в'язня, звернув увагу на те, що у нього бракує шраму від поранення, яке Гесс дістав під час першої світової війни, коли куля пробила йому ліву легеню. Ця заява дала привід для роздумів, але офіційну версію не змінила.

Одним з останніх лікарів, що слідкували за станом здоров'я Рудольфа Гесса, був підполковник медслужби, тоді ще радянської армії, Федір Козликов, який зараз живе під Києвом. З 1985 року і до самої смерті засудженого 17 серпня 1987 року Ф. Козликов був лікарем Гесса від радянської сторони. Він також брав участь у паталогоанатомічній експертизі тіла померлого нациста. Федір Вадимович люб'язно погодився поділитися з "Днем" спогадами про свою роботу в Шпандау.

- Як на Вашу думку, у Шпандау був Гесс чи, можливо, підставна особа?

- Я не можу стверджувати ні того, ні іншого. Я знав в'язня досить короткий час - лише два роки. За час мого перебування в Шпандау у мене ніколи не виникало сумнівів щодо особи мого пацієнта. У розмовах з моїми іноземними колегами (як відомо за станом здоров'я Гесса стежили чотири лікаря - представників чотирьох країн: США, Великобританії, Франції та СРСР) ми також не ставили під сумнів того, що в Шпандау сидів справжній Гесс. Хоча між собою ми його називали просто В'язень. Власне Гессом ми його не називали ніколи.

- Ви були присутні під час розтину тіла В'язня. Чи можете Ви підтвердити, що на тілі померлого не було згаданого шраму від поранення?

- Так, справді шраму не було. До того ж при обстеженні тіла було виявлено рубець невідомого походження на лівій стегновій кістці. Можливо, це наслідок травми від невдалого стрибка з парашутом. Ще одна цікава деталь: під час розтину тіла Гесса англійський професор Дж. М. Камертон, якому тоді було 60 років, зауважив, що у померлого внутрішні органи були у кращому стані, ніж, приміром, у нього самого. А Гессові 1987 року виповнилося 93.

- Тобто, можливо, що В'язень був молодший, ніж про це говорили офіційні джерела?

- Я цього не стверджую, але можливо...

- А родичі Гесса навідувалися до Шпандау?

- Так. Зі слів співробітників, дружина Гесса, 87-річна Ельза, навідувала В'язня. Вона приймала його за свого чоловіка, і, навіть якщо вона і розпізнала двійника, то ніколи про це вголос не казала.

- Син нациста, Вольф Гесс, не поділяє версію про самогубство свого батька і вважає, що його було вбито. Що Ви можете сказати про смерть В'язня?

- 17 серпня 1987 року з відділу зовнішніх зносин повідомили, що було скоєно замах на життя Гесса і мені треба терміново виїхати в Шпандау. За мною приїхала машина і я поїхав до в'язниці. Але Гесса вже було перевезено в англійський військовий шпиталь. Звістка про його смерть блискавично розлетілась по Берліну, і коли я приїхав туди, навколо шпиталю було багато західних журналістів.

Оглянувши тіло Гесса, я впевнився, що є всі ознаки смерті і реанімаційні заходи позитивних результатів не дали. Трохи пізніше прибули американський та французький лікарі. Далі усі наші дії протоколювались. Зробили опис речей, що знаходились у померлого. У наступні 19 годин було проведено спеціальне засідання, де до відома присутніх довели обставини, за яких сталася смерть В'язня. Під час прогулянки у парку в'язниці Р. Гесс зайшов до бесідки і там повісився. Його слуга Абдала Мелауї з Заїра, який першим прибув на місце смерті, покликав лікарів. Хоч дивно те, що А. Мелауї сам не надав потерпілому першої допомоги.

- Ходили поголоски, нібито Гесса вбив саме його слуга Мелауї.

- Не думаю, щоб це було так. Коли я прибув до шпиталю та проводив огляд тіла, то Мелауї був поруч. Очі його були наповнені слізьми. Він перебував біля В'язня з 1982 року. За цей час Мелауї встиг прив'язатися до Гесса. Та й робота по догляду за ув'язненим була єдиним джерелом прибутків Мелауї та його родини.

- Прихильники версії вбивства Гесса звертають увагу також і на те, що у В'язня був артрит і йому не стачило б сил повіситися самому.

- При оглядах В'язня клінічних проявів артриту в нього не було виявлено. Оглядали його ми щомісяця, а якщо в тому була потреба то й частіше.

- А чи був В'язень задоволений вашим лікуванням?

- Мабуть, так. Практично завжди Гесс був задоволений нашим оглядом і дякував нам. При потребі він міг вимагати стороннього консультанта. Так, Р. Гесс просив поставити йому штучний стимулятор серцевого ритму. Я як терапевт разом з моїми колегами оцінили стан здоров'я В'язня і дійшли висновку, що немає потреби ставити йому стимулятор. Тоді Гесс попросив щоб його оглянув інший спеціаліст. Нами було запрошено консультанта - професора-кардіолога з Лондонського медичного університету. Оглянувши В'язня він дійшов того ж висновку, що й ми.

- Судячи з цього, він піклувався про своє здоров'я. Тобто вмирати він не хотів.

- Так. Ніхто з нас не міг помислити, що ув'язненого чекає така смерть. Він ніколи не говорив про це і тому його вчинок був для нас несподіванкою. Окрім того, на останньому огляді пацієнт відчував себе непогано, у нього були незначні скарги на здоров'я, але настрій був бадьорим.

Бесіду вів Валентин СИНЧАК

На фото:

ГРУППА ВРАЧЕЙ - ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ СТРАН АНТИГИТЛЕРОВСКОЙ КОАЛИЦИИ, КОТОРЫЕ НАБЛЮДАЛИ ЗА СОСТОЯНИЕМ ЗДОРОВЬЯ РУДОЛЬФА ГЕССА В ПОСЛЕДНИЕ ГОДЫ ЕГО ЖИЗНИ. СЛЕВА НАПРАВО: ПОДПОЛКОВНИК КОЗЛИКОВ (СССР), ПОЛКОВНИК ХЭНЕР-ФИЛИП (ВЕЛИКОБРИТАНИЯ), ПОЛКОВНИК БЛЭНК (США), ПОДПОЛКОВНИК АПО (ФРАНЦИЯ).