Релігія і демократія неподільні

Наприкінці квітня під Тарновом (Польща) відбулася Міжнародна конференція "Релігія й демократія у вільному суспільстві", зорганізована Польським і Європейським форумами мирян-католиків. У заході взяли участь католики, греко-католики та православні з 22-х країн Європи.

Серед учасників були філософи-теологи, політики, представники світських християнських організацій з кількох міст України. Конференція мала підкреслено загальнохристиянський характер; на екуменічних богослужіннях проголошувалися молитви двома десятками мов.

Тарновський форум зібрався, щоб обговорити значення церкви в розбудові демократії, зокрема, на посткомуністичному просторі. Представники західних країн говорили, головним чином, про організації віруючих мирян, про їхню участь у церковному та суспільному житті, а учасників зі Східної та Центральної Європи більше цікавив вплив церкви на політичне життя країн. Одні повністю відмітали участь церкви в "політичній кухні", інші вважали, що "церква повинна зберігати за собою право висловлювати думку стосовно тих чи інших політичних подій, давати, при необхідності, оцінку діяльності окремих державних діячів". Пасивна позиція більш притаманна церквам візантійського обряду, активна - католикам.

Більшість присутніх оцінювала сучасну роль церкви в суспільстві дуже високо, вважаючи, що тільки вона здатна запропонувати людям конче необхідну спільну вищу ідею. Політолог Людвік Дембінський (Польща) у своїй яскравій, але дискусійній доповіді доводив, що демократія - то не мета чи самоціль суспільного розвитку, а тільки механізм влади, система управління. Вона, демократія, є повністю деідеологізованою системою, чим і відрізняється від тоталітаризму, який будь-якою ціною прямує до "великої мети" - всесвітнього панування комунізму чи гегемонії вищої раси тощо. Ідейна нейтральність демократії не завжди й не для всіх прийнятна. Учасники конференції майже одностайно зійшлися на тому, що вищу ідею - ідею Бога й моральних цінностей - пропонує демократичним суспільствам Європи саме християнство.

У дискусіях брали участь і члени української делегації. Так, письменник-публіцист із Дрогобича Мирослав Маринович (саме так!!!!) розвинув думку, що між "хвилями демократизації і християнськими процесами існує глибинний зв'язок, хоча іноді гальмування демократії набирає релігійних вимірів". Отець Олександр Гауке-Ліговський, ректор київського Коледжу Фоми Аквінського, переконаний, що демократія і католицизм - то два великих феномена західної цивілізації, які мають доповнювати і посилювати одне одного. А голова християнсько-демократичної партії, депутат Верховної Ради України Віталій Журавський доводив, що не тільки церква впливає на політику, а й навпаки - християнські політичні партії можуть і повинні стати в певних ситуаціях посередниками між державою і церквами. Про те, що Україна потребує сьогодні не тільки матеріальної допомоги, а й духовної - "щоб виховувати в мирянах терпимість та плюралізм, властиві демократії", говорив Львівський єпископ римо-католицької церкви Тадеуш Бієнаш. Він торкнувся і стану українського православ'я, назвавши його розкол "кривавими ранами на тілі святої церкви", які послаблюють вплив церкви на суспільство та унеможливлюють екуменічний рух.

Тарнов - Київ