Президент сказав: "Ми маємо дійти до нуля"
Сам же Леонід Данилович постав перед пресою в усій повноті своєї різноманітності: суворий, але справедливий, іноді - різкий, але в цілому - толерантний, коротше: - хоче миру, але готується до війни? Зовсім ні. Насправді ж, Президент знає, як зупинити "червону загрозу" не надто напружуючись... Однак здогадатися про його метод можна не відразу...
Ще раз заявивши, що не дозволить через закони підмінити Конституцію, і що "сьогодні, як ніколи, країні потрібна сильна влада", Президент, тим не менш, не вважав за необхідне уточнити, чи керує він у даний момент Кабміном. За відомостями Леоніда Кучми, програма уряду готується і незабаром її буде подано до парламенту. Проте за цього, незалежно від підсумків її розгляду законодавцями, прем'єр Валерій Пустовойтенко буде прем'єром до президентських виборів (Народно-демократична партія, яка починає замислюватися, чи не настала її черга стати "жертвою", може розслабитися). Л. Кучма також має намір вдруге подати на розгляд ВР кандидатури в. о. голови Фонду держмайна Володимира Ланового, якого схвалив у його приватизаційних починаннях, а також в о. генерального прокурора Олега Литвака, який не згоден враховувати думки кланів.
Президент не відповів і на запитання, як може працювати уряд, частина членів якого входить до передвиборних списків партій. Оскільки представники виконавчої влади, що включилися до передвиборної парламентської боротьби, по ідеї, мають займатися виборами, не зловживаючи службовим становищем при використанні преси, як 1994 рокуі це робив Леонід Кравчук. За словами Президента, "більш чи менш відомий політик" - прем'єр Пустовойтенко - своєю участю в партійному списку лише сприяє структуруванню суспільства.
Різким глава держави був стосовно екс-прем'єра Павла Лазаренка. Спочатку з його ім'ям Л. Кучма пов'язав свавілля влади, яке "нарешті закінчилося". Потім оприлюднив матеріали, пов'язані з перебуванням екс-прем'єра в США, які, на його думку, ганьблять Україну та її керівництво. (До речі, за дивним збігом обставин, це були єдині папери, що були на столі Президента під час прес-конференції). Проте й толерантним виявився Леонід Данилович до П. Лазаренка - вважав цілком нормальним формування партією "Громада", як і будь-якою структурою, що йде до влади, тіньового уряду. У чому не відмовив і Руху. Більш того, на запитання, чи правильна участь міністрів нинішнього Кабміну у виборчих списках опозиційних партій, Леонід Данилович здивувався - в яких це опозиційних партіях перебувають міністри? А й правда...
Президент не схотів образити Євгена Марчука за те, що той прийняв його виклик як учасник президентської гонки. Правда, у Л. Кучми це вийшло вельми своєрідно: виявляється, заявка на участь у президентських виборах є не більш ніж риторикою у кампанії парламентській. Що, в принципі, можна віднести і до самого Л. Кучми з точністю до навпаки. Адже вказавши, що прийшов надовго, він висловив побажання скоріше побачити новий, структурований парламент, який би, нарешті, взяв на себе всю відповідальність...
Суворим Президент був, зрозуміло, до нинішнього парламенту: назвав авантюрою керівництва ВР відхилення проекту бюджету у зв'язку з його неконституційністю. Зробив докір самим законодавцям, і тим, хто їм попускає, щодо "дитячих ігор" і продовження будівництва "розвиненого соціалізму". Назвав парламент нездатним щось змінити на краще (особливо, коли його можна розколоти ідеєю Дня примирення, а також традиційно відволікти від бюджету і навіть податків черговими вето). Позаздрив Е. Шеварднадзе, у якого законодавчий орган не лише двопалатний, але й опозиція в ньому - радикал-реформаторська. Висловив побоювання, що "болгарський варіант" у випадку перемоги лівих на виборах в Україні буде гіршим, ніж у самій Болгарії.
Проте, сказав Л. Кучма, воля виборців - закон для Президента. Враховуючи, що й у своєму зверненні до народу Л. Кучма гарантував забезпечення виборчих прав громадян, можна припустити: глава держави не має наміру будь-як і за будь-яких ситуацій сприяти дискредитації результатів парламентських виборів 1998 року через Конституційний суд. Тобто, "болгарський варіант", так "болгарський" - усе ж якось більш по-європейському, ніж "білоруський" чи "казахстанський"...
ДО РЕЧІ
Агентство Інтерфакс (із посиланням на Міжнародний статистичний комітет СНД) передало повідомлення про зростання промислового виробництва в багатьох країнах колишнього Союзу. І навіть у тих, чиїми територіями прокотилися чи тривають громадянські війни й міжнаціональні конфлікти.
За 9 місяців (порівняно з таким же періодом минулого року) обсяги промислового виробництва виросли в Киргизії на 45,9%, Білорусі - на 15,8%, Грузії - на 11,9%, Казахстані - на 3,6%, Росії - на 1,5%. Україна ж, як і раніше, перебуває в групі країн, які неухильно зменшують випуск продукції.
