Повість про два міста

Найновіша історія в Ужгороді, де мер міста, який контролює частину місцевої економіки, оголосив, що він хоче захистити місцеві (свої) інтереси від експансії Кока-Коли (див. "День" №33) нагадала мені про батьківщину. Мій рідний штат Оклахома, історично, можливо, найкорумпованіший штат у Сполучених Штатах Америки, був створений 1907 року через об'єднання території з переважно білим населенням та так званої Індіанської території. Багато торговців купували членство в даному племені, особливо в місті з найбільшим населенням Мускоґі. Проблема полягала в тому, що на індіанських землях не існувало приватної власності на землю і, щоб інтеґрувати цю територію до американської системи приватної власності, треба було розподілити землю і здійснити досить багато інших адаптацій. Ситуація була майже аналогічна до, скажімо, приватизації держмайна.

Щоб контролювати цей процес адаптації Конґрес США своєю мудрістю створив особливу Комісію, виконавчим директором якої став Темс Біксбі. Він раптом побачив можливості ситуації і створив альянс з місцевими "батьками народу". Після створення нового штату містер Біксбі полишив службу в Конгресі і блискавично став найбагатшою людиною міста Мускоґі - власником єдиної газети, пізніше першої радіостанції, і його спадкоємці - власниками єдиного телеканалу. За часів Біксбі Мускоґі був відносно величезним містом з населенням біля 30 тис. людей і місцева оліґархія, очолювана ним, сприйняла політику, яку можна назвати "захистом місцевого бізнесмена". Очевидно, час від часу були спроби протистояти всесиллю впливового магната з боку тих, які хотіли зробити свій бізнес. Однак коли хтось хотів створити другу газету, її просто знищували. Велетенські молоти в руках крутих хлопців крушили обладнання, приміщення, погрожували новоявленим підприємцям. Коли хтось хотів створити другий кінотеатр, підкладалися смердючі бомби в його приміщення і людям дуже швидко відхотілося його відвідувати. Неприємності сипалися на голову конкурентів майже за схемою, розгорнутою паном Ратушняком перед представниками Кока-Коли.

Після того, як Оклахома стала штатом, на її території була відкрита нафта, в тому числі й у Москоґі, але через політику "захисту місцевих підприємників" нові суб'єкти нафтової індустрії рушили далі за кілометрів 75 до тодішнього убогого маленького містечка Тулси і блискавично саме Тулса, а не Мускоґі, стала найбагатшим містом у штаті. Мускоґі мало свої моменти росту завдяки державним дотаціям, особливо коли там розміщувалася військова база. Втім військової бази невдовзі не стало, і Мускоґі, яке до сьогодні має населення до 30 тисяч - класичний приклад американського малого міста в стаґнації. Мускоґі назавжди втратило своє місце серед найбільших міст штату.

Нещодавно навіть до теперішніх "батьків народу" дійшло, що потрібна нова зовнішня інвестиція і відбулася унікальна подія. За право будівництва нового підприємства однієї з фірм змагалися три міста, в тому числі й Мускоґі. Тоді місцева оліґархія запропонувала фірмі по 5 тисяч доларів за кожне нове постійне робоче місце і провела позачергові вибори з тим, аби населення добровільно взяло на себе тягар збільшення податків. У даному випадку йшлося про те, що податок на кожен проданий товар збільшувався на один цент на долар. Нарешті усвідомили, що не має великого значення, куди йде прибуток, якщо є нові робочі посади, зарплати, гроші, які вимагають прибуток, які вимагають товарів і послуг, які вимагають ще нових посад. Економічною термінологією це називається схемою економічного росту. Втім, прозріння прийшло запізно, бо незважаючи на всі потуги, нового підприємства в місті таки немає.

Ужгородська схема - мер, як голова колгоспу - є тільки одим з варіантів економічної організації у теперішній Україні. Є не тільки реґіональні, а і галузеві і навіть вседержавні адміністративно-економічні групи, які прагнуть "захистити" вітчизняного товаровиробника від конкуренції. Навіть коли конкурент як, наприклад, Кока-Кола хоче виробляти тут, створити нові посади і зробити свій внесок до економічного зростання країни. Чим для Мускоґі була Тулса, тим для України може стати Угорщина, Польща та інші країни, які відкрили свої ворота закордонним інвестиціям. Невже неможливо, що діккенсівська "історія двох міст" може знайти свою аналогію в історії двох країн?