Останнє попередження?

У справі про вибух у готелі Алчевського металургійного комбінату виявилися деякі "нові" обставини. Після місячного розслідування УМВС по Луганській області дійшло висновку, що виконавці акції - місцеві. При цьому щодо адреси замовника можна тільки здогадуватися.

Нині можна сміливо сказати, що ці скромні висновки до первісних версій нічого не додали. З самого початку було зрозуміло: якщо вже комусь закортить шукати причини тиску на генерального директора АМК Валерія Сахна, то для цього пошуку не варто ходити далеко.

Аби скласти уявлення про те, що відбувається в Алчевську, потрібна невеличка передісторія. Алчевський (колишній Комунарський) металургійний комбінат за років радянської влади не належав до гігантів, відомих усій країні. Джерелом його існування і відносного благополуччя була оборонна промисловість. Прокатні листи, що тут виготовлялись, йшли на обшивку військових кораблів, у тому числі - підводних човнів. Замовлення оборонки сипались, як манна небесна, і кінця цьому не передбачувалось.

Усе скінчилося з початком капіталізму. Втративши єдиного вірного замовника, підприємство опинилося на межі краху. Довелося шукати шляхів виживання. Цей процес відбувався під керівництвом колишнього директора комбінату Анатолія Гребенюкова. Проте ось саме напередодні вельми відповідального моменту в процесі акціонування АМК Гребенюков помирає. Це трапилось у середині 1993 року. Смерть його мала цілком природний вигляд, але з'явилися чутки, що вона зовсім не випадкова. Дуже вже вчасно вона сталася. Подейкували, що перед смертю Гребенюков підготував наказ, що зачіпав інтереси посередницьких фірм.

У подальшому директорське крісло на АМК стало воістину згубним. Після Гребенюкова керувати підприємством став Микола Скороход. 1 липня 1995 року його розстрілюють упритул. Наступним генеральним директором став Євген Миронов. Він відбувся малою кров'ю - його "лише" зняли і спробували "підвести під статтю".

Валерій Сахно прийшов на гаряче місце керівника Алчевського комбінату як людина стороння. Раніше він довгий час працював головним інженером "Азовсталі". За собою новий директор привів цілу групу соратників-дончан. Відразу ж пішли розмови про те, що АМК змінить курс, припинить орієнтуватися на тих постачальників, які традиційно забезпечували підприємство сировиною. Одне слово, йшлося про перемогу "донецького клану" над "луганським".

Треба визнати, Сахно на своїй вибухонебезпечній посаді не зробив практично жодного різкого руху, що міг би когось розлютити. Зовні принаймні він не видавався людиною, яку треба "попереджувати" вибуховим пристроєм. Проте зовнішність, як відомо, оманлива. У будь-якій справі існують "підводні течії". Тим більше - у такому грошовому, як виробництво і реалізація металу.

Декого може здивувати, що за нинішньої кризи і спаду виробництва метал може приносити прибуток. Проте це так. За оцінками експертів, на реалізації прокату фірма, що забезпечує його виробництво, може "наварити" до 50% коштів, що вкладені.

Що значить - "забезпечує виробництво"? Усім відомо, що промислові підприємства жорстоко потерпають від нестачі обігових коштів. Фірми, користуючись живучим поняттям "бартер" і маючи на руках достатню кількість "живих" грошей, постачають шахтам обладнання і матеріали, беруть за це вугіллям, яке тут-таки передають коксохімічнім підприємствам взамін на вироблений кокс. Який, у свою чергу, йде на металургійні заводи. І ось у руках у спритного бізнесмена - певна і, зазвичай, чимала кількість прокату. А це - гроші, переважно - валюта, бо український метал на батьківщині звичайно не залежується. На ланцюгу "вугілля-кокс-метал" "піднялось" багато людей, імена яких стали відомі широкому загалу цілою низкою резонансних убивств.

Прийнявши справи, Сахно не міг не звернути уваги на те, що довкола АМК коїться щось дивне. Як виявилося, деякі договори були складені, так би мовити, не зовсім відповідно до законодавства. Сахно розірвав найодіозніші з них. Чи варто сприймати цей крок як свідоцтво наступу "донецького клану"? Цілком ймовірно, що, відсікаючи від підприємства низку структур, які від нього годувалися, новий директор керувався не якоюсь хитромудрою стратегією, а здоровим глуздом. Проте, випадково чи ні, він зачіпив інтереси посередників, що мали вихід на метал, тобто - на гроші. Чи в змозі вони були спокійно знести такий замах на свої інтереси?

Той факт, що посередницькі фірми "з'їдають" основну частку продукції АМК, загальновідомий і не підлягає сумніву. На засіданні Луганської обласної прокуратури якось пролунала цифра: 170 таких структур годуються від АМК. Інша цифра: 85% комерційних операцій на комбінати припадає на бартер. Тобто - саме на вищезгадані фірми.

За такого стану справ цілком зайве запитання: "Кому на користь?" Конкретних імен ніхто не називає, та й навряд чи назве. Однак те, що директору активно протидіють, сумніву не викликає. У лютому на АМК одна за одною сталися три потужні аварії. Що це - випадковість чи добре спланована акція з метою дискредитувати Сахна і згорнути позитивні тенденції, які почали спостерігатися з його приходом? Друге видається більш реальним, хоча будь-яку аварію при бажанні можна трактувати як ланцюг випадковостей.

Примушує замислитися ще такий момент. Алчевський комбінат бере участь в акції із зниження собівартості металу, якого досягають блокуванням постачань на нього сировини, що дорого коштує. Один із учасників цього процесу - "Єдині енергетичні системи України", видний представник яких в інтерв'ю пресі прямо припустив, що теракт у готелі - відповідь саме на цю акцію, вкрай невигідну... Кому? Це запитання також не потребує відповіді.

Отже, Валерія Сахна "попереджено". Саме так розцінюють вибух у готелі, де мешкає директор АМК, слідчі органи. Чи прислухається директор до цього попередження?