Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО: «Городяни своєю добротою, духовною красою, гостинністю поки що «випереджають» європейський розвиток Києва»

Проте незважаючи на традиційну вже програму культурно-масових заходів, нинішнє свято Києва все-таки відрізняється від попередніх. Про особливості проведення Дня Києва-98 розповідає глава столичної держадміністрації Олександр Омельченко:

— Олександре Олександровичу, Київ цей день уперше зустрічає як європейська столиця. Та як довго місто, підготовлене до зборів ЄБРР, зможе зберігати лоск?

— Відповідність Києва рівню столиці європейської держави багато чого вимагає. Передусім, єдності представницької й виконавчої міської влади, їхнього вміння своєчасно бачити насущні потреби міста й городян та вміння відповідно реагувати. Звичайно, розвиток інфраструктури визначається бюджетом Києва і планом соціального розвитку міста. І знову-таки, від злагоджених дій місцевої влади залежатиме і наповнення бюджету, і реалізація соціально-економічних програм. Поки що міськадміністрація справляється, ви самі бачите: будуються нові дороги, мости, поліпшується робота транспорту, зводяться цілі житлові масиви, відновлюються пам’ятники культури... І це повинно стати нормою життя Києва. Проте крім зовнішнього благоустрою, нормальної роботи комунальних служб, мусить змінитися й рівень культури поведінки киян, має бути їхня готовність та вміння жити в європейській столиці. Я переконаний, що городяни своєю добротою, духовною красою, гостинністю поки що «випереджають» європейський розвиток Києва.

— Олександре Олександровичу, це свято міста відрізняється від попередніх ще й тим, що воно позначене небувалою увагою до розвитку духовної культури: до 30 травня завершується реконструкція Софіївської та Михайлівської площ, відновлення дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря, відкрито церкву Богородиці Пирогощі, планується відкриття ще низки храмів... Скільки це коштувало місту?

— Ви знаєте, були часи, коли створювали пам’ятники історії та культури, а були часи, коли внаслідок ідеології атеїзму їх руйнували. Тепер настав третій етап: «час збирати каміння», як сказано в святій книзі. І дай, Боже, щоб цей момент відновлення національного, культурного надбання став довічним. І те, що ми прийшли до усвідомлення необхідності відновлення історичних, духовних традицій, пам’ятників, — це наша найбільша перемога.

...А якщо розглядати питання економічних можливостей такої масштабної реконструкції, то джерела її фінансування комплексні. Є державні капіталовкладення, і роботи для відновлення Михайлівського собору, наприклад, велися відповідно до указу Президента. Є також постанова Кабміну, плани соціального розвитку міста й районів, що враховують можливості бюджетів місцевого рівня. Звичайно, задіяно було і позабюджетні надходження, і кошти різних фондів. На жаль, у нас іще слабо розвинуто інститут меценатства, адже в багатьох європейських країнах відновлення історичних пам’ятників не обходиться без допомоги спонсорів, пожертвувань парафіян. Поки що рівень добробуту людей не дозволяє займатися добродійністю. Але все одно, є, хоч і невеликі, надходження від церковних громад. Але сподіватимемося, що країна стане багатшою, буде багатшим місто, кожна сім’я. І тоді внесок людей до такої благородної справи стане значнішим. А на цьому етапі розвитку повинен бути комплексний підхід, я так вважаю.

— Київ готується прийняти безліч іноземних делегацій. Хто вшанує столицю своєю присутністю?

— Так, ми запросили представників усіх колишніх союзних республік, а відвідають святкову столицю делегації з усіх міст-героїв України, тому що день Києва ще й патріотичне свято: без перемог наших батьків не було б такого світлого дня. А також ми запросили взяти участь у святі Києва міста-побратими: Лейпциг, Гельсінкі, Мінськ. Уже приїхав мер Ташкента, в п’ятницю я зустрічався з мером Риги... Сьогодні на моєму столі переважають поздоровлення із Днем Києва від Президента Варшави, обербургомістра Відня, мерів Флоренції, Тулузи, Новгорода, котрі бажають Києву миру та процвітання.

— Олександре Олександровичу, ви були ініціатором відновлення доброї традиції нагородження почесними знаками видатних киян. Хто удостоїться почесного звання цього року?

— До 1990 року в нас було четверо «почесних громадян Києва». А потім упродовж 8 років цю традицію було несправедливо забуто. І торік ми усунули цю «дискримінацію» дуже просто: надали почесне звання восьми найдостойнішим киянам. Серед них — екс-мери столиці В. Гусєв, В. Згурський та відомий у всьому світі академік Амосов. Цього року ми вирішили відзначити інших знаменитих не тільки в Києві, не тільки в Україні киян — Балобуєва та Шалімова. І ця традиція теж повинна стати нормою нашого життя.

— А що являють собою ці почесні нагороди та які привілеї вони забезпечують?

— Це спеціальний знак із благородних металів та диплом почесного громадянина Києва. І крім поваги, вони надають володареві почесних нагород великі права: бути учасником вирішення найпринциповіших питань у президії, колегії міста, мати запрошення на всі офіційні торжества, а також мати транспортні, комунальні пільги. Я думаю, що ці знатні люди не потребують економічної підтримки, але це знак визнання містом їхніх заслуг.

— Олександре Олександровичу, жодне велике свято не обходиться без маленького скандалу. Цього разу теж у святковій бочці меду виявилася ложка дьогтю: інцидент із проведенням концерту Н. Корольової та І. Ніколаєва...

— Видатки, на жаль є, але мене заспокоює, що їх стає менше. Я вже казав, що політизація суспільства й розділення на цій основі — пройдений етап. День Києва — це не національне і не політичне свято, — ось що я хотів би всім пояснити. А Наталя Корольова — киянка, її день народження збігається із Днем народження міста, її люблять, знають багато городян. Її концертна програма не порушує загального свята, як вважає дехто, і не ображає національних, творчих амбіцій інших українських виконавців. А в центрі міста достатньо гарних концертних майданчиків, щоб кожен міг продемонструвати своє мистецтво. А вибиратимуть уже самі кияни. Гадаю, що прихильники естради, шанувальники народних традицій і класичної музики залишаться задоволеними.

— Для когось свято, а для когось робота. Міліція 30-31 травня працюватиме в особливому режимі?

— Мені приємно, що за ті 2 роки, що я при владі, в Києві в такі дні в кілька разів менше правопорушень, аніж у звичайні дні, хоча повинно бути навпаки: вихідні, люди можуть дозволити собі «розслабитися»... Дрібні порушення, звичайно, є. Але нічого, під час веселощів буває, що порожню пляшку розіб’ють. Зате набагато менше випадків бешкету, порушень громадського порядку тощо.

— Олександре Олександровичу, в понеділок на вулицях Києва залишається не тільки кілька розбитих пляшок, але часто центр настільки засмічено, що вранці просто неприємно йти містом...

— Так, доведеться вранці «кинути» всю техніку на прибирання міста — помити, зібрати сміття. Але на свята це має місце в кожному будинку. Київ — наш будинок, і зробити генеральне прибирання після веселощів не становитиме труднощів. Упевнений, що столичні комунальні служби впораються із цим.