Олександр МОРОЗ: "Карту антикомунізму розігрують колишні найвищі компартійні функціонери"
Прийнявши закон про вибори й домігшись уведення його в дію, другий парламент незалежної України, здавалося б, наблизив свій фінал, підтвердивши загальнопоширену думку, що під час передвиборної кампанії Верховна Рада ефективно працювати не зможе.
Щоправда, цю думку розвіює подолання парламентом вето Президента на закон про підтримку преси - саме в день підписання виборчого закону. Окрім того, між найпершим та найостаннішим розглядом закону про вибори ВР напрацювала такий значний масив законодавства, а головне, відлагодила настільки очевидні механізми внутрішньої консолідації, що навіть просто завдяки силі інерції важко чекати втрати цього потенціалу найближчими місяцями. Єдиною реальною причиною розлагодження цієї роботи, особливо коли за новим законом найбільший вантаж передвиборної гонки перекладено на партії, може стати політичне розмежування всередині теперішньої ВР. Зрозуміло, що на цьому факторі ще намагатиметься грати "зовнішня сила", яка шукатиме способу відігратися за не одну поразку від "неструктурованих законодавців".
Тим часом у силу відомих причин питання про непрацездатність ВР залишається не публіцистичним зворотом, а фактором дальшої політико-правової ситуації у країні. Нагадаємо, що в один із літніх критичних моментів Голова ВР О. Мороз "розтлумачив" норму Конституції: Президент не може розпустити парламент. Але він може зафіксувати, коли Верховна Рада саморозпуститься... "Осінь" парламенту, який прийняв Конституцію, не повинна завершитись ганебним фіналом. І не варто було питати в Голови ВР Олександра Мороза, чи будуть присутні депутати на наступних за прийняттям виборчого закону засіданнях ради. Він ніколи б не відповів "ні". Тому пропоноване вам інтерв'ю з Олександром Олександровичем МОРОЗОМ - про деякі інші нюанси.
- Чи зможе Верховна Рада працювати під час перевиборної кампанії? Ідеться про інтереси теперішніх політичних сил, зосереджених у парламенті, по відношенню до майбутньої системи функціонування державних органів. Зокрема я маю на увазі завершення прийняття тих законів, що стосуються адміністративної реформи та взагалі взаємин між гілками влади.
- Перш за все, є ще кілька блоків питань, які мусить вирішити Верховна Рада щодо системи формування як наступного парламенту, так і місцевих органів влади. Це закони про Центральну виборчу комісію, про її персональний склад, закон про вибори до місцевих органів влади - до речі, важливо з'ясувати відповідність один одному обох виборчих законів. Далі - закони про комунальне майно, місцеві податки й збори - щоб місцеві органи влади могли здійснювати свої повноваження. Другий блок нагальних питань - економічний - все, що пов'язане з виборами. Бо після обрання парламенту не повинно бути дискусій, якими мусять бути комітети, як організується апарат Верховної Ради тощо. Це вже прийнятий у першому читанні закон про регламент, також буде розглядатися закон про постійні комітети ВР. Ще один важливий блок, пов'язаний з організацією влади в Криму.
- А закон про Кабінет Міністрів та цілий ряд актів щодо силових структур?
- Я вважаю, що останнє буде прийнято Верховною Радою, але, звичайно, потрібні зустрічні кроки з боку Президента. Але я б не пов'язував сам виборчий процес та розрахунки різних політичних сил на те чи інше місце в нових органах влади із законами, про які йдеться. Подивіться, навіть теперішня, неструктурована в політичному сенсі Верховна Рада знаходить консенсус із приводу закону про вибори, доходить майже повної згоди й щодо закону про Кабінет Міністрів. Дискусійні статті, які перелічуються в зауваженнях Президента, набирають приблизно 270 голосів за вже прийнятий варіант. Це говорить про те, що люди розуміють - треба саме так організовувати роботу уряду, не можна створювати структури, не передбачені Конституцією. Тут навіть предмету для дискусії не може бути. Мабуть, тим, хто готує зауваження Президента, потрібно дивитись, скільки голосів набирає та чи інша пропозиція. Якщо, за повної доброзичливості з боку парламенту, пропозиції Президента набирають не більше від 70 голосів, то це означає розуміння законодавцями об'єктивної необхідності функціональної зміни структур Кабінету Міністрів.
А сучасний стан стосунків гілок влади відбивався навіть у ставленні до зауважень Президента щодо закону про вибори. Правда, у мене було враження, ніби ті, хто готував ці пропозиції, сподівались, що Верховна Рада їх не прийме. Але політичне дозрівання самого суспільства й депутатів, які представляють різні суспільні настрої, примусили парламент дуже ретельно підійти до поправок у виборчий закон. І практично всі вони прийняті, та й єдина норма, яка не врахована - про бар'єр явки виборців - попередньо визнана Президентом дискусійною, а отже, відхилена з його згоди.
- Чи залежить доля теперішнього складу Кабміну від розгляду в парламенті програми діяльності уряду - з огляду як на конституційні норми, так і на специфічний статус цього уряду?
- Мені важко відповісти, тому що в плані роботи Верховної Ради стоїть це питання, але самої програми ще нема.
- Тобто від самого уряду залежить, подавати чи не подавати програму? Чи Верховна Рада вимагатиме її?
- Ні, це залежить від того, чи уряд дотримуватиметься Конституції. У ній така вимога є. Є в нас і гарант Конституції, він може підказати.
- Президент затвердив програму соціально-економічного розвитку України на 1997-2000 роки. Який статус цього документу?
- Це, власне, програма соціальної політики. Вона подана до парламенту й може бути ухвалена як одна з державних програм, що передбачені Конституцією. У нас є й закон про державні програми, щоправда, Президент наклав на нього вето. Якщо уряд хоче затвердити її саме в цьому статусі державної програми, то Президент може ініціювати це питання. Про зміст її я говорити поки що не хочу, бо коли там традиційно йтиметься про обов'язкове соціальне страхування, медичне страхування тощо, то це може викликати дискусію не лише в парламенті, а й у суспільстві.
- Кілька суто політичних питань у контексті "теорії" про можливе радикальне полівіння наступного парламенту. Останні партійні з'їзди підтвердили, що соціал-демократична ніша вщент заповнена. Колись ви також казали про можливе просування Соціалістичної партії України в напрямі соціал-демократії. Поясніть теперішній статус українських соціалістів у цьому оточенні - між комуністами та соціал-демократами.
- У нас іноді на ту чи іншу дефініцію дивляться як на претендентство на папаху. Треба дивитися на зміст. Є соціал-демократія австрійська, є соціал-демократія за Плєхановим або за Леніним. Треба також зважати на відмінності, на те, як ці відмінності відбиваються на сучасному етапі розвитку суспільства й світових процесів у цілому. Перший етап 6 з'їзду Соціалістичної партії визначив свої програмові засади, і можна сказати, що політична програма дещо радикальніша за економічну. На другому ж етапі з'їзду ми прийматимемо "Основні засади соціально економічного розвитку" як програму партії, розраховану на 18 років. Це програма стабільного суспільства, і говорити про "нішу" нашої партії можна буде з огляду саме на зміст цього документу.
- На жаль, у передвиборній кампанії від виборців важко чекати глибокого знайомства з громіздкими програмами партій. Потрібна буде дохідлива реклама. От, наприклад, пан Іван Чиж відповів на аналогічне запитання чіткіше.
- Я з ним погоджуюсь.
- Не знаючи, що він сказав?
- Він не міг сказати дурниць...
- Він визначив українських соціал-демократів як лібералів, КПУ відніс до "фундаменталістів" на взірець російських анпілівців, а соціалістів порівняв з КПРФ. Він також вважає, що в Україні неможлива теперішня європейська модель соціал-демократії через непорівнюваний рівень життя. Але пан Чиж зауважив, що, наприклад, пропонуючи уряду підвищити пенсії та надаючи рекомендації, як це зробити, фракція СПУ в парламенті поводиться саме як соціал-демократична, бо допомагає владі поліпшити стан справ у країні. Але за умови приходу до влади соціалісти обіцяють рухатися саме до соціалізму і ніяк інакше...
Проте мушу запитати про таку деталь. На з'їзді КПУ ви пропонували комуністам створювати спільні партійні списки, а отримали відповідь, що можна обмежитися домовленостями по мажоритарних округах. Далі ж була викладена програма КПУ, у якій ідеться про радикальні політичні кроки, аж до повернення радянської влади замість існуючих конституційних засад. Задля чого передбачається й майже повна зміна Основного Закону. Чи й тепер ви вважаєте доцільним пропонувати спільні партійні списки?
- Щодо списків - я повторив би те, що казав на з'їзді, і повернувся б до теми, якби було бажання комуністів. Але взагалі складання списків навіть для однієї партії, коли треба визначити й місце важливих функціонерів, і впливових, і корисних для партії людей - це надто складно й у моральному, і в інших сенсах, особливо для партій, які мають визначені позиції в політичному спектрі. Тому тут нав'язувати свою думку людям некоректно. Що ж до дій в одномандатних округах - то координація необхідна. Адже за новим унікальним законом є шанс або одномоментно отримати більшість у парламенті, або одномоментно втратити й позиції, які були досі. І коли навіть впливова політична сила в окрузі виставляє двох кандидатів, а слабка - одного, то, за законом, переможе та сила, яка висунула одного кандидата...
- Так, це технологія. Але повернімося до ідеології. Будемо відверті - приєднання соцпартії до спільних партійних списків з комуністами, які пропонують відомі вам програмові засади, - це означає щонайменше отримати ярлик антидержавника...
- Ярлика я отримаю незалежно від того, яку матиму позицію, бо це визначаю не я і не мої дії, а ті, хто ярлики роздає. У них просто немає інших аргументів. А карту антикомунізму зараз розігрують колишні найвищі компартійні функціонери, і головним чином ті, які зосереджені у виконавчій владі - ті, які сьогодні, як вже усі розуміють, володіють реальною владою в державі.
Що ж до з'ясування позицій між соціалістами та комуністами в засадничих питаннях, то дискусії можуть провадитися в рамках парламенту. Щоправда, коли йдеться про створення суспільства справедливості для конкретної людини, і для цього - про створення системи державного регулювання розвитку продуктивних сил, соціального забезпечення й таке інше - то це навіть не дискусійне питання. Бо на прикладі найрозвинутіших країн світу маємо практику саме такого впливу держави на всі ці процеси.
- Ви сказали щойно про реальну владу, яка знаходиться тепер у виконавчих структурах. Але ваш прогноз про нетривалість "коаліції центристських партій" біля цієї влади вже практично виправдався - ці структури самі дезавуювали свої зобов'язання перед владою. То чи це не означає, що виконавча влада втрачає свою привабливість для політичних партій навіть з прагматичної точки зору?
- Важко відповісти на таке питання. Але вважаю, що головною причиною тут є відсутність там від самого початку спільних інтересів. А одним із факторів такого стану є штучне створення цих політичних організацій, коли спершу людина призначається в якусь державну структуру, а потім вступає до партії. Але в засадах демократії такий підхід не передбачається. Тому й діяти за механізмами демократичними цим структурам не вдається.
- Свого часу, коли була модною тема "альянсу трьох", ви перелічили, так би мовити, риси політичних суб'єктів, з якими погоджувалися вступати в союзи. Тепер ви дотримуєтеся цих же принципів?
- Без сумніву.
- Чи не вплинули на ваші позиції останні події в політичному спектрі?
- Усе це відносно. Я маю на увазі зміст самих "альянсів". Пошук компромісів завжди необхідний. А ефективність альянсів визначається конкретними діями, наприклад, збиранням якихось підписів, або необхідністю вирішити якісь нагальні питання на певному етапі. У тактичному плані може бути багато поворотів, узгоджених дій і компромісів. Але в стратегічному плані - важче, і тому про альянси говорити, очевидно, передчасно.
- Пан Чороновіл, як ви, мабуть, чули, звинуватив вас у агітації в стінах ВР за соціалістичну партію (під час зустрічі з лідерами профспілок) і знову закликає до зміни керівництва парламенту, вважаючи, що його не може очолювати партійний лідер саме під час перевиборної кампанії...
- Ну, щодо агітації - то це був просто жарт у відповідь на якесь із запитань. А до зміни керівництва парламенту я ставлюсь як завжди: процедура відома, можна починати збирати підписи...
