Олександр Бєлов: "Хто володіє інформаційними ресурсами, той керує й державою"
Призначення директора Інституту стратегічних досліджень Олександра Бєлова керівником новоствореної комісії з питань інформаційної безпеки викликало підвищену увагу з боку українських засобів масової інформації і політиків. По-перше, це викликає зацікавлення з огляду на протистояння всередині президентської команди, яке щодня посилюється. Деякі видання вже потрактували призначення Олександра Бєлова заступником голови РНБО як послаблення позицій Володимира Горбуліна. (Мовляв, Бєлова, як незадовго перед тим і екс-радника Президента Володимира Рижова, призначили заступником в "обхід" голови РНБО). Та чи справді понизився рейтинг Горбуліна і чи не відіграє він, як добрий знавець кадрів КДБ - СБУ (а нинішній його заступник працював у цих структурах два десятки років), це призначення на свою користь?
Кореспондент "Дня" поцікавився у Володимира Горбуліна: яка його думка з приводу цих версій. Секретар СНБО сказав, що знайомий з ними і повідомив: в найближчому майбутньому у нього буде ще третій заступник. "Але все утрьох вони не замінять мене", - з властивою йому переконливою скромністю підсумував Володимир Павлович.
По-друге, вже саме створення такої структури в рамках Ради національної безпеки та оборони (як її охрестили журналісти, - "міністерства правди") напередодні виборів викликає закономірні запитання: для кого? для чого? і проти кого?
- Розкажіть, що таке інформаційна безпека. І чому, на вашу думку, цей термін пов'язують із цензурою?
В концентрованому вигляді питання інформаційної безпеки може розглядатися в двох аспектах. Перший - більш широкий - це поняття слід розуміти як певний рівень реалізації державою свого суверенітету в інформаційній сфері. Другий - більш вузький і специфічний - торкається проблем захисту інформації, що становить державну таємницю.
Наше суспільство загалом інформаційно нерозвинене. Тому в нас дещо спотворений погляд на сутність інформації, інформаційних процесів і всього, що з цим пов'язано. Розвинені країни світу перебувають на іншому рівні. В них інформація вже є дієвою економічною категорією, від розвитку якої залежить загальний розвиток суспільства. Національні інформаційні ресурси - це джерела економічної, політичної, військової інформації, засоби їх накопичення, обробки, передачі й використання. Є стара істина: хто цими ресурсами володіє й керує, той керує державою. Один з елементів політики держави у сфері національної безпеки зводиться до того, щоб ці ресурси і їх використання були під контролем. Найголовніше, щоб ці форми контролю й регулювання не перешкоджали вільному доступу громадян до інформації, з тими обмеженнями, які визнаються законами: не має бути вільного доступу до інформації, яка становить державну та комерційну таємницю.
- Чому потрібно було створювати таку комісію. Невже цими питаннями не може займатися Національне агентство з питань інформатизації, чи Міністерство інформації?
- У них інші завдання. Агентство з питань інформації займається тільки питаннями інформатизації, комп'ютеризації нашої інформаційної сфери. Питання державної інформаційної політики не входить до компетенції цього органу. Так само й у Міністерства інформації є певна ланка щодо вироблення і впровадження в життя цілісної інформаційної політики.
- Чи не вважаєте ви, що створення цієї комісії прямо пов'язано з виборами?
- Ні, рішення про створення цієї комісії було прийнято вісім місяців тому. Так що це не пов'язано з виборами.
- Ось цитата з посібника "Національна безпека України": "Минулого року найбільш небезпечними загрозами інформаційної безпеки були негативні наслідки міжпартійних відносин. Це призводить до того, що вони використовують ЗМІ, за допомогою яких нав`язували певні політичні кліше...". Невже комісія буде якось слідкувати за тим, щоб громадяни отримували "об'єктивну" інформацію?
- Думаю, немає потреби, щоб комісія цим займалася. Тоді вона може дійсно перетворитися на "міністерство правди". Це не наше завдання. Жодне втручання ззовні будь-яких владних структур не дасть жодних наслідків, поки не буде усвідомлення доброї корпоративної моралі серед журналістів. Дуже часто посилаються на те, що газети друкують статті на замовлення. То що, треба видавати закон, що не можна цього робити? Не допоможе закон. Але, якщо кожен журналіст буде вважати це образою своєї професіональної гідності, тоді питання зникне само собою.
- Комісія буде виробляти рекомендації. А чи будуть вони обов'язкові до виконання?
- Згідно з указом, ми маємо через місяць представити Президенту положення про комісію. Щодо рекомендацій, то вони будуть реалізовуватися в різних виглядах. Це можуть бути постанови Кабміну, укази або розпорядження Президента. Ми не будемо давати якісь рекомендації політичним партіям, різним конфесіям, "як їм себе поводити". У їх керівників вистачить здорового глузду, щоб порозумітися, а командами тут нічого не зробиш. До того ж це не є завданням нашої комісії.
- Тоді від кого і що ви захищатимете?
- Ми хочемо зробити кілька речей. Перше - сприяти тому, щоб у державі створилося цивілізоване високотехнологічне інформаційне середовище. І щоб при цьому був забезпечений вільний доступ до інформації всіх громадян (за винятком інформації про державну та комерційну таємницю). Для цього треба створити таку систему, щоб всі суб'єкти інформаційних відносин, перш за все юридичні особи, регулярно готували й оприлюднювали інформацію про свою діяльність. Якщо є якась установа, то кожен громадянин має знати, чим вона займається. Наприклад, зараз проблематично дістати статистичну інформацію - це проблема для управлінців різного рівня; правову інформацію, без якої не можуть жити безліч підприємців. Ця інформація розповсюджується за дуже високу плату, і при цьому вона не є актуальною. Якщо так триватиме, то нормальне управління державою, суспільством неможливе. Ми будемо бачити вчорашній день. А ми хочемо створити такі умови, щоб сьогодні люди бачили реальне сьогодення і могли заглянути в майбутнє. І тільки потім можна говорити про питання захисту, коли буде зрозуміло від кого захищатися і хто це буде робити.
- Чому, на вашу думку, поняття "інформаційна безпека" у багатьох асоціюється з контрпропагандою радянських часів?
- Я гадаю, що така точка зору викликана загальною ситуацією нашого розбурханого суспільства, коли йде війна всіх проти всіх. Але інформаційна безпека з контрпропагандою радянських часів не має нічого спільного. Нормальне інформаційно розвинене суспільство не має потреби вести якусь окрему контрпропаганду. Країна інформаційно прозора, якщо в неї все гаразд в економіці в соціальній сфері.