Новий шеф і нові перспективи
Для військової розвідки міністерства оборони України завершився піврічний період невизначеності, пов'язаний з пошуком кандидатури наступника генерал-лейтенанта Олександра Скіпальського, увільненого з посади начальника Головного управління розвідки в січні. Цю посаду, згідно з президентським указом від 10 червня, обійняв генерал-майор Ігор Смешко.
З 1992 по 1995 рік генерал-майор, доктор технічних наук Ігор Смешко був військовим аташе України в США, а відтоді очолював Центр стратегічного планування та аналізу при Раді національної безпеки. Формально посада директора Центру пов`язана значно з більшими можливостями порівняно з начальником військової розвідки. Хоча б тому, що значно ближча до людей, що приймають рішення. Стверджують, що у В. Горбуліна та І. Смешка склались ділові взаємини, і жодних підстав для пониження останнього в посаді не було. А отже, не варто було б сподіватись на появу Указу Президента з призначенням І. Смешка на посаду в Міноборони, якби на військову розвідку та її розвиток не робилась особлива ставка.
У КОЛІ ПЕРШОМУ
Показово, що всередині ГУР МО це призначення сприйняли позитивно. Можливо, тому що розвідники, хоч і були задоволені роботою з генералом Володимиром Легоміновим, який майже півроку виконував обов`язки начальника управління, весь цей час побоювались, що його змінить особа або з низової армійської ланки (з огляду на непередбачуваність кадрових призначень в оборонному відомстві), або "варяг" із СБУ чи Держкомкордону. Усі ці варіанти означали або занепад, або втрату самостійності, яку в ГУР завжди прагнули зберегти і зміцнити.
Нині цьому сприятимуть численні контакти І. Смешка, напрацьовані ним на попередніх посадах і які не мають тих кастових навантажень, що, здається, тяжіли над його попередниками на цій посаді. Окрім того, аби забезпечувати військове та державне керівництво необхідною інформацією посада Ігоря Смешка водночас є такою, що дозволяє активно впливати і на визначення зовнішньополітичних пріоритетів оборонного відомства. Потреба в цьому виникла, здається, відтоді, як Верховний головнокомандувач поставив у провину військовим те, що їхні ініціативи на світовій арені часом не співпадають із зусиллями МЗС.
Тож не дивно, що посада начальника Головного управління розвідки має ще одне доповнення - помічник міністра оборони з питань розвідки та воєнної політики. Це поєднання викликало застереження фахівців. Мовляв, не може одна особа, враховуючи специфічний профіль своєї головної діяльності, одночасно виступати ще й радником міністра оборони - адже це не сприятиме об`єктивній орієнтації міністра. Проте на ці зауваження не зважили, хоча інша структура оборонного відомства - Управління зовнішніх зв`язків - за три останні місяця вже вп'яте змінює свого керівника і нині не спроможна впливати на вироблення альтернативних точок зору на стратегію міжнародних контактів.
У КОЛІ ДРУГОМУ
Одразу після призначення І. Смешка агентство УНІАН із посиланням на представника центрального апарату Міністерства оборони повідомило, що кандидатура генерал-майора Ігоря Смешка на посаді начальника ГУР "не влаштовує ні СБУ, ні Держкомкордон". За цими заявами - проблема взаємин між розвідслужбами різних силових структур. Твердження про те, що Служба безпеки хоче підірвати репутацію розвідки Міноборони речники СБУ завжди трактували як "абсурдні та наклепницькі". Проте свого часу О. Скіпальській, коментуючи взаємини з колегами з СБУ, стверджував: "Ми працюємо спільно і це моє кредо. Але, знову ж таки, я не готовий перебувати в цій сім`ї в ролі молодшого брата", і далі: "Я не цікавлюся, чим займається розвідка СБУ, а вона, в свою чергу, не повинна цікавитись, чим займаюсь я".
Запобігти цьому мала надбудова, яка ефективно корегувала б діяльність розгалуженої системи спецслужб. У США таким диригентом є Центральне розвідувальне управління. В Україні - Комітет з питань розвідки на чолі з І. Смешком. Тож нині в генерал-майора, особливо, якщо крісло керівника Комітету і надалі буде збережено за ним, при бажанні є достатньо можливостей і довіри до нього особисто, аби почати подальші зміни, про які вже давно подейкують у кулуарах. Йдеться про необхідність, якщо не одразу, то хоча б у перспективі створити взагалі окрему потужну зовнішню розвідку за рахунок злиття відповідних структур СБУ та Міноборони. Не виключено, що саме з цим пов`язані побоювання інших силових структур, які не бажають позбутися навіть частини своєї потужності.
У КОЛІ ТРЕТЬОМУ
Контакти українського ГУР з колегами-сусідами завжди вирізнялись специфікою з огляду на особливість діяльності подібних структур у будь-якій країні. Хоча найспецефічніше ці взаємини склались із братами-слов`янами. Й досі ГУР МОУ та Головне розвідувальне управління російського Генштабу не домовилися про те, аби не вести розвіддіяльність на території сусіда. Декілька переговорів із цього приводу завершилися безрезультатно. Чергова зустріч з цього приводу мала відбутись на початку року, проте її зірвала відставка генерала О. Скіпальського. У березні Володимир Легомінов з дозволу міністра оборони повернувся до цієї непростої теми і здійснив переговори з керівництвом ГРУ щодо підписання домовленостей про співпрацю. Що ж до нового керівника ГУР, то глибина взаємин І. Смешка з представниками ГРУ ЗС РФ, здається, усе ж поступається якості його контактів з представниками іноземних військових відомств, напрацьовані з аташатських часів. Поява на сторінках газети "Політика" публікації з твердженнями, що ГУР веде розвіддіяльнсть проти США, НАТО та їхніх союзників навряд чи ускладнить взаємини нового керівника ГУР із американцями чи натовцями, якщо справді така мета ставилась. Проте, ясна річ, не спричинить активізацію контактів на цій ниві з Росією, яка прагне до тісної співпраці з Україною. Пакет домовленостей, який готувався до підписання між розвідками двох країн, не вичерпувався лише згодою на те, аби не вести розвіддіяльність один проти одного. Така домовленість виглядає досить утопічною - згадаймо про російські супутники та розвідструктури в складі ЧФ. Як повідомляли російські мас-медіа, Москва зацікавлена у використанні в інтересах свого ГРУ центрів стратегічної електронної розвідки, що залишилися в Україні (українська сторона назвала ці повідомлення неправдивими), та в обміні інформації з українськими колегами з певного переліку питань. Після підписання широкомасштабного Договору налагодження взаємин із росіянами формально є однією з нагальних потреб нового керівника ГУР МО України.
Проте це далеко не єдине випробування, яке чекає на генерал-майора Ігоря Смешка.
