Майже як у вестернах
Трамвай у Києві зараз, звичайно, вже не має того значення, як це було на початку сторіччя. Тоді ж, одразу після з'явлення, він блискавично перетворився на найпопулярніший вид міського транспорту.
Трамвай споруджувало й експлуатувало акціонерне "Товариство київської міської залізниці". Уміло поєднуючи власне бажання постійно мати високі прибутки і примножувати їх та задоволення попиту киян, воно за досить короткий час покрило мережею трамвайних колій мало не всю центральну частину міста. Маршрути цього зручного в користуванні виду транспорту пролягли такими вулицями, що сьогодні важко в те повірити. За перешкоду не вважалися ні їх вузькість - Прорізна й Університетсько-Кругла (нині Круглоуніверситетська), ні значна крутизна - як на цих вулицях, а ще Фундуклеївській (нині Богдана Хмельницького), Олександрівській (нині Михайла Грушевського й Володимирський узвіз) та інших, ні відсутність будь-якого постійно діючого проїзду.
Останнє стосується глибокого, довгого і звивистого Реп`яхового яру, що відмежовував собою Лук`янівку від Куренівки. Товариство не зупинилося перед витратами на виконання величезного обсягу земляних і будівельних робіт і таки спорудило в ньому двосторонні колії, які стали частиною так званої Лук`янівської трамвайної лінії. За умовами праці це була чи не найнебезпечніша лінія в тогочасному Києві. Її рейки з одного боку прилягали впритул до зрізаного схилу яру, а з протилежного боку проходили на мінімально допустимій відстані від крутого обриву в нього. Неприємні відчуття від самої по собі глухої місцевості доповнювалися поведінкою її мешканців, які нажили про себе дурної слави через збройні напади на кондукторів вагонів цього маршруту з метою заволодіння їхньою денною виручкою від продажу квитків.
Ось як це виглядало, наприклад, пізньої пори 20 травня 1908 року. Біля 12-ї години ночі вагоновожатий і кондуктор вагону, який рухався від будинку міської думи, що містився на нинішньому майдані Незалежності, в Троїцький на Куренівці трамвайний парк, помітили на схилі Реп`яхового яру влаштовану засідку. Довелося їм збільшити до небезпечної межі швидкість руху і таким чином уникнути нападу та благополучно добратися до парку, де й повідомили про пригоду його начальника. Останній по телефону передав на Феодорівську станцію міської залізниці, що містилася біля церкви святого Феодора - на її місці сьогодні сквер на перетині вулиць Багговутівської та Овруцької - наказ щодо обов`язкового супроводу наступних вагонів робочими або ж стражниками.
Позаяк ні робочих, ні стражників такої пізньої пори на станції не виявилося, було прийнято рішення відправити від неї два вагони №508 та №722 одночасно. Перший із них вів Карл Теплик у парі з кондуктором Костюченком, у сумці якого залишилися недорозпродані квитки, 34 рублі виручки та 5 рублів власних грошей у вигляді розмінної монети. Разом із ними вирушав у небезпечну путь лише один пасажир - інженер В. В. Хонякевич. У другому вагоні перебував Іван Цихоцький. Його кондуктор Гольбенко мав у своїй сумці 33 рублі 84 копійки виручки та 2 рублі 80 копійок власних грошей. Супроводжував цей вагон постовий городовий Усенко.
Десь о 1-й годині ночі обидва вагони від`їхали від Феодорівської церкви. Перший вагон, проїхавши перший крутий поворот, ураз став невидимим для очей городового. Саме в цей момент той помітив двох незнайомців, що прямували схилом яру. Усенко виплигнув із вагоні і, переслідуючи їх, розпочав стрілянину. Він використав усі 6 патронів, із котрих 4 не спрацювали, після чого за допомогою свистка здійняв тривогу. Проте до цього грабіжники у кількості всього 6 осіб, озброєні браунінгами і законспіровані масками з отворами для очей і носа, встигли відібрати сумки в обох кондукторів. Затим, помітивши городового, здійснили по ньому до 10 пострілів, не заподіявши при цьому йому ніякої шкоди, і зникли в напрямку Нагірної (колишня Петра Каркоца).
Наступного дня поліція, звісна річ, розпочала слідство. У другому вагоні вона виявила залишену грабіжниками маску і м`яку шляпу сірого кольору, у якій знаходилися 6 квитків на право відвідання саду купецького зібрання (нині Хрещатий сад). Ще одну маску було знайдено на Нагірний вулиці. Поліції стали відомі також і прикмети тієї жінки, яка дуже поквапливо купляла ті 6 квитків у касі саду. Чим закінчилося слідство, з`ясувати поки що не вдалося.
