Кордон миру і дружби між Росією та НАТО вже існує

Розширення НАТО на Схід, яке Кремлю вже в жодному разі не вдасться відвернути, викликає в Росії реакцію, котру дуже важко назвати інакше, як істеричною. Засоби масової інформації та політичні діячі на різні голоси переспівують тезу про загрозу, яка виникне для Росії внаслідок розширення альянсу. Ніхто не звертає уваги на те, що у випадку вступу до Північноатлантичного союзу Чехії, Угорщини та Польщі Росія безпосередньо межуватиме із тим, "страшним звіром" лише в своєму балтійському анклаві - Калінінградській області.

А між тим Росія, а раніше її попередник - Радянський Союз, від самого заснування НАТО вже мають безпосередній кордон з одним із членів альянсу - Норвегією. І великих проблем від цього не виникає. Кордон з Норвегією Радянський Союз "забув" 1945 року, коли до його складу ввійшов район фінського міста Петсамо (російська назва "Печенга"). Тоді Фінляндія втратила вихід до Північного Льодовитого океану, а Росія отримала 196 кілометрів кордону з Норвегією.

Минулого місяця міністерство закордонних справ Норвегії організувало поїздку групи журналістів "провідних видань світу" прикордонними районами Норвегії та Росії. Журналісти "Ю. С. ньюс енд Ворлд Ріпорт", "Зюддойче Цайтунг", "Гардіан", "Свенсаа дагбладет", "Ізвєстій", а також "Дня" могли на власні очі пересвідчитися, що на російсько-натовському кордоні все спокійно.

Норвезький прикордонний комісар підполковник Ян Трамберг повідомив, що режим норвезько-російського кордону визначається угодою 1949 року, згідно з якою докладно демарковано і делімітовано лінію, що розділяє дві країни. Понад 100 статей угоди передбачають усі можливі і навіть "неможливі" - за словами норвезького прикордонника - ситуації, що можуть виникнути на кордоні. Протягом останнього десятиріччя на кордоні не сталося жодного серйозного інциденту. Втім, усі проблеми, які можуть виникнути чи виникають у прикордонників, вони вирішують на двосторонніх зустрічах, які відбуваються регулярно. Російський прикордонний комісар полковник Андрій Алексаненков додав, що вони навіть зустрічаються з підполковником Трамбергом родинами, щоправда "не так часто, як хотілося б".

Найскладнішою проблемою, яку доводиться вирішувати двом прикордонним комісарам, є вільний перехід із Норвегії до Росії і навпаки диких оленів.

З норвезького боку, за словами комісара Тромберга майже дві сотні кілометрів кордону охороняють 140 прикордонників. Щоправда, окрім них у безпосередній близькості до кордону невіддалік міста Кіркенеса розміщено батальйон норвезьких збройних сил "Сьор-Варатер". Прикордонники ж міністерству оборони не підпорядковані, а вважаються поліцейською структурою.

На запитання "Дня" скільки ж російських "зелених кашкетів" розміщено на кордоні з Норвегією, полковник Алексаненков відповів у кращих радянських традиціях: "Ми виходимо з принципу розумної доцільності". Проте вже після зустрічі з двома комісарами один з норвезьких офіцерів неофіційно повідомив "Дневі" , що найпівнічніший кордон Росії охороняє 1200 прикордонників. Так, принаймні, вважає генеральний штаб королівства Норвегія.

Журналісти мали змогу побачити норвезьку прикордонну заставу, пункт стеження за російською територією і норвезький прикордонний наряд "при виконанні". Кордон з норвезького боку обладнано найсучаснішою електронною та оптичною технікою, а прикордонники мають різноманітні засоби пересування - від гелікоптерів до аеросаней. Втім, перевагу вони надають звичайнісіньким лижам. Умови, які створені для життя та відпочинку норвезьких хлопців у камуфляжі на заставі, що на краю землі, нагадують найкращі радянські санаторії. Організувати для журналістів аналогічну екскурсію на російську прикордонну заставу норвежцям не вдалося. Попри всі добрі стосунки. Росіяни дуже делікатно, але категорично відкинули таку ідею. Щоправда, при перетині кордону кореспондентові "Дня" вдалося порозмовляти з російськими прикордонниками і один з них запевнив, що "не голодні". "А якщо й голодні, то не дуже", додав до цього другий.

Тим часом кордон живе своїм життям, якщо у вісімдесяті роки його перетинали щороку пересічно 20 тисяч осіб, то протягом останніх трьох років - у середньому 80 тисяч річно. Вражає і зростання обсягу перевезень: 1990 року з Росії до Норвегії чи навпаки переїхало 259 вантажівок, минулого року - вже 18600. Економічна співпраця між прикордонними областями Норвегії та Росії розвивається випереджаючими темпами.

Єдиною наразі нерозв'язаною проблемою прикордонної співпраці залишається екологічна. Російський металургійний комбінат у місті Нікель розташовано буквально за кілька кілометрів від норвезького кордону. Він не має сучасних очисних споруд і хмари чорно-червоного диму досить часто забруднюють і норвезьке довкілля. Якщо ж врахувати, що норвезький Фіньгмара - один з небагатьох екологічно чистих куточків у Західній Європі й значною мірою пов'язує своє майбутнє із любителями екзотичного арктичного туризму, проблема стає ще гострішою. Норвежці згодні надати росіянам у вигляді гуманітарної допомоги $ 15 млн. із $ 60 млн. необхідних для закупівлі і встановлення на металургійному комбінаті сучасного очисного обладнання. Проте росіяни наразі не згоджуються, вважаючи, що багата Норвегія могла б оплатити не чверть, а принаймні половину суми.

Кіркенес - Київ