Ебергард Хайкен:"Ми хочемо, щоб Східна Європа досягла добробуту"

Днями виповнився рік з того часу, як доктор Ебергард Хайкен є послом Німеччини в Україні. В інтерв'ю газеті "День" він розмірковує про українсько-німецькі стосунки та про сьогодення Німеччини.

- У яких галузях Німеччина хотіла б співпрацювати з нами активніше та продуктивніше?

- Я вважаю, що в багатьох галузях співпраця стане з роками тісніше. В галузі політики я бачу її розвиток в сфері ООН, активними учасниками якої є обидві наші країни.

Я не можу назвати українсько-німецьких домовленостей, які існували б лише на папері. Хоча серед багатьох укладених угод, напевне, є такі, які виконуються не тою мірою, як передбачалося.

Торгівельний обіг між нашими країнами зростає, наші ринки представляють один для одного взаємний інтерес. Німеччина - на другому місці за розмірами інвестицій в Україну, хоча їх ще мало з декількох причин. В Україні - досить багато бюрократичних перешкод. У вас часто приймаються закони чи рішення, які потім скасовуються чи змінюються. Окрім того, відсутня ціла низка важливих принципових законів. Я вважаю, що цей недолік буде подолано, оскільки уряд та парламент України нині працюють над тим, щоб створити законодавчу базу для інвестицій.

- Як Україна та Німеччина вирішують питання про взаємне повернення культурних цінностей?

- Я радий, що між Берліном та Києвом з цього питання нема протиріч. З обох боків існують відповідні зобов'язання. Ми вам повернули всі вивезені цінності, ви - поки що ні. Річ у тім, що в Україні поки що не знайдені всі німецькі трофеї, які знаходяться тут. Ми створили комісію з повернення культурних цінностей, яка проводить засідання приблизно один раз на рік. До цієї проблеми треба виявляти розуміння, яке є і в Німеччини, і в України.

- Як уряд Німеччини розцінює стан справ з розселенням та працевлаштуванням німців, які повертаються до України після депортації?

- Перший Президент незалежної України пан Кравчук 1992 року запросив висланих німців повернутися до України. На це запрошення відгукнулися 2,5 тисячі осіб. Але потім вони зневірилися. Останніми роками було зроблено багато, щоб вирішити це питання як з боку німецького, так і з боку українського уряду. У листопаді 1996 року відбувся перший конгрес, так званий "Фолькстаг", німецької національної меншини в Україні. Було обрано орган німецької громади, який зветься "Фольксрат" (народна рада). Нещодавно в Києві відбулося перше його засідання. Є окремі проблеми, труднощі, але загалом ситуація стала набагато більш врівноваженою, ніж декілька років тому. І я відзначаю це з задоволенням.

- Як Ви вважаєте, через скільки років можна буде говорити про дійсно єдину Німеччину?

- Це - поступовий процес, який потребує ще деякого часу. Є й відмінності в рівні життя, і розбіжності в способі мислення та ментальності. Причини цього - у повоєнній історії Німеччини. Мені здається, треба просто набратися терпіння. Але з іншого боку, ці протиріччя між західною та східною Німеччиною часто перебільшуються. Відчуття, що ми - одне ціле і залежимо один від одного, набагато сильніше. І, окрім того, відмінності є завжди - так, наприклад. Нижня Саксонія, звідки я родом, відрізняється від Баварії, яка знаходиться на півдні Німеччини. Це - абсолютно нормально й якраз і становить багатство країни.

- Як німецька громадськість ставиться до впровадження єдиної євровалюти?

- Це питання в Німеччині зараз найактуальніше. З одного боку, німцям не хотілося б відмовитися від своєї марки та поміняти її на валюту, з якою вони не знайомі. Адже німецька марка протягом десятиліть була стабільною валютою, показником економічної потужності та стабільності Німеччини. Проте німецька громадськість схвалює процес інтеграції до Європи та позитивно ставиться до валютної спілки, тобто до введення єдиної європейської грошової одиниці. У той же час існують деякі сумніви щодо часу переходу на цю валюту. "Євро" повинне бути впроваджене 1 січня 1999 року, і багато німців вважають, що це ще зарано.

- У чому полягають особливості позиції Німеччини з приводу просування НАТО на Схід та прийняття нових членів до Європейського Союзу?

- Німеччина, як відомо, знаходиться в центрі Європи. І вона має політичні та економічні інтереси як на Заході континенту, так і на його Сході. В останні 10 років зросла зацікавленість у східноєвропейських країнах, зокрема після того, як стало можливим встановлювати з ними свої власні, незалежні стосунки. У Європейському Союзі царює мир та добробут, і нам хотілося б щоб цей стан поширився і на східну Європу. Досягти цього за один день не можна. У принципі за збереження умов миру добробуту можна досягти і в цій частині Європи. І цього бажає федеральний уряд Німеччини. Є готовність прийняти країни Центральної та Східної Європи як до Європейського Союзу, так і до НАТО. Існує й прагнення встановити договірні стосунки, зв'язки з тими країнами, які не стануть членами ЄС та НАТО.

Інтерв'ю взяла Наталя ВІКУЛІНА, "День"