Автономний вибір: із комуністами, але без татар
Головна новина з Криму - минулося, слава-тобі, Господи. Міліцейський генерал Геннадій Москаль повідомив пресі: мовляв, 28 березня, коли кримські татари зібралися в Сімферополі на мітинг, їм показали силу та можливості влади - і тому в день виборів усе було тихо, ніяких антигромадських проявів. Демонстрація сили справді була значною - 50 БТР-ів, і за різними неофіційними даними - від 17 до 50 тисяч передислокованого до Криму особового складу силових відомств.
Лідер меджлісу Мустафа Джемільов про генерала та його висновки відгукнувся змістовно, хоча й не дуже цензурно. І додав, що "дражнилки" від представників влади на кшталт "Добряче ми їх налякали" він уже чув. Але причина послаблення напруженості, на думку Мустафи-ага, пов'язана з тим, що керівництво меджлісу рекомендувало районним організаціям стриматися від запланованих пікетів біля виборчих дільниць аби уникнути провокацій. Те, що на недільний мітинг намагалися не пропускати на блок-постах автобуси, котрі їхали до Сімферополя (по дорозі з Феодосії затримані кримські татари знову змушені були перекрити трасу) остаточно підтвердило, вважає Мустафа Джемільов, що націленість на провокації носила плановий характер. Саме тому, коли гнівні феодосійці з'явилися, нарешті, на майдані, керівництво меджлісу згорнуло мітинг, підставивши себе під нападки людей, котрі не випустили пари. Проте наразі обійшлося. Однак, якщо комусь видасться, що кримськотатарська "виборча" проблема зникне сама собою - марні надії. Лідерам народу, які ще керують ситуацією, відступати нікуди: їх самих "зметуть" радикали, вже сьогодні незадоволені угодовством із владою при економічному становищі, котре посійно погіршується, з черговою поразкою в політичних правах. Чекати цього можуть лише ті, кому привид Чечні - ніби прекрасне видіння.
Другою новиною можна вважати той факт, що в окремо взятому регіоні опробоване проведення "свята демократії", умовно кажучи, "на багнетах". Бронетехніка, вертольоти, екіпіровані "червоні берети", снайпери (у неділю вони тримали під прицілом мітинг на центральній площі, що особливо обурило кримських татар) - тло для волевиявлення народу, скажемо так, ще не звичне. Але, враховуючи спокійне ставлення до цього факту суспільства, навмисно заляканого останніми тижнями не просто абстрактною "мусульманською загрозою", а загрозою конкретної різанини, треба вважати - за певних умов напрацьований досвід голосування під "силовим" наглядом набуде поширення. Після доброго відпрацювання інформації про те, що ліві - людоїди, можна, наприклад, нові вибори провести з використанням танкових бригад і вже не зенітки возити сюди-туди ("нічого страшного"), а ракети середньої дальності.
У зв'язку з передислокацією тисяч міліціонерів, змопівців та нацгвардійців виникає ще одне запитання - де і як вони голосували? На околиці Бахчисарая розташувався взвод Нацгвардії - з наметом і польовою кухнею. Гвардійці розповіли пресі, що голосуватимуть на місці. Але відмовилися повідомити - скільки їх і звідки прибули до округу, де - треба ж, який збіг - балотувався кандидатом у депутати кримський прем'єр Анатолій Франчук. Якщо ж врахувати, що в цьому окрузі на 12.00 проголосувало аж 44% виборців - цифра не скромна навіть для комуністичних часів періоду розвиненого соціалізму й ослаблення дисципліни - то сприйняти це можна, лише уявивши, що виборці вишикувалися й пішли в ногу.
Оскільки переносні урни - за свідченням фахівців - один із "старих козацьких" способів фальсифікації, залишається тільки здогадуватися, де, як і скільки разів "пересувалося" волевиявлення зігнаного в Крим дисциплінованого особового складу зі ще більш підлеглим керівництвом. Тому лідер кримських комуністів Леонід Грач, спостерігаючи на цифрах і фактах як перемога комуністів у Криму від попередньої позамежової опускалася просто до пристойної планки, може мати рацію стверджуючи, що "проти лому немає прийому". "Летючі голландці" у вигляді міліцейських, змопівських та нацгвардійських підрозділів, що зберігають "конституційний порядок" - це, можливо, нове слово в технології виборчого процесу, котре пройшло апробацію на кримському полігоні. Далі, як завжди, усюди?
Вражаючі підсумки в комуністів саме в Криму символічні. Якщо повірити, що Леонід Кучма, повертаючи, нехай і неохоче, Анатолія Франчука до Криму, сказав у виправдання: "Він мені там потрібен на виборах" - то залишається пошкодувати, що обраний у мажоритарному окрузі до Верховної Ради кримський прем'єр вже не буде в автономії керувати наступними - президентськими - виборами. Він би Кучмі дуже допоміг...
Ще один кримський симптом: до влади повертається колишній перший секретар обкому, колишній голова Верховної Ради Микола Багров. Чи вдалим буде це повернення - буде зрозуміло з перших днів першої сесії: коли комуністи, що виключили Багрова зі своїх лав, та структури, котрі поставили на Багрова, зійдуться у безкомпромісній сутичці в боротьбі за місце головуючого. Якщо, звісно, самому новому складові ВР нічого не загрожує. Що сьогодні ще не факт, у випадку якщо кримські татари (колишній віце-спікер Рефат Чубаров, до речі, програв на мажоритарному окрузі) звернуться до міжнародних організацій, а "домашній" Конституційний Суд визнає факт відмови ВР України у виборчому праві людям, що голосували на виборах 1994 року - неприпустимим за ст. 22 Основного Закону "... звуженням змісту та обсягу існуючих прав і свобод".