Українці мають доступ до дорогоцінного

Нещодавно у розділі «Подорожі» на сайті CNN з’явився матеріал «Україна: 11 найкращих місць для відвідин», у якому автор Павло Федикович пропонує огляд міст, які мають закохати закордонного мандрівника в «цю східноєвропейську країну», чия нерозбещеність масовим туризмом надає їй «шарму та автентичності». Отже, читачам СNN радять побачити Львів, Чернівці, Софіївський парк в Умані, Київ, Мукачеве, Переяслав-Хмельницький, Харків, Чернігів, Одесу, Ужгород та Кам’янець-Подільський.

«День» звернувся до експертів української туристичної галузі з проханням прокоментувати такий вибір. Як виявилося, крім підстав для гордості, у нас ще багато пунктів для «домашньої роботи».

«КИЇВ, ЛЬВІВ ТА ОДЕСА ЗАВЖДИ БУЛИ І ЗАЛИШАТИМУТЬСЯ MUST SEE. ЩО Ж ДО ІНШИХ МІСЦЬ, Є ПИТАННЯ»

Андрій ТИЧИНА, керівник Клубу мандрівників «НавколоUA», член правління Асоціації індустрії гостинності України:

— Багато українських видань опублікувало новину про статтю під назвою «Україна: 11 кращих місць для відвідування» авторства тревел-блогера Павла Федиковича, розміщену 9 травня на сайті CNN у розділі Travel. Переважно цей матеріал називають «рейтингом CNN», хоча насправді це скоріше просто огляд найцікавіших, на думку автора, туристичних міст України. Тож номер позиції того чи іншого міста у списку навряд чи можна розглядати як його місце у рейтингу.

ОДЕСА. ПАМ’ЯТНИК ДЮКУ ДЕ РІШЕЛЬЄ

Але хотілося зауважити інше. Безумовно, такі міста, як Київ, Львів та Одеса, завжди були і залишатимуться must see для іноземних туристів в Україні, оскільки кожне з них має величезну історико-культурну спадщину, розмаїття архітектурних пам’ятників, безліч цікавих музеїв, розвинену готельну інфраструктуру європейського рівня, власні гастрономічні та ресторанні традиції, бурхливе нічне життя, заточені під інтуристів екскурсійні бюро, навчений персонал в турзонах, що так-сяк володіє англійською та інші звичні для європейського туриста сервіси. Що ж до інших запропонованих місць, є питання.

Наприклад, я б не радив іноземцям Переяслав-Хмельницький. Так, це справді місто музеїв, серед яких найбільш вражаючим є великий Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом. Але, вибачте, найбільше іноземців вражає, що в жодному з них немає пристойного туалету. І знайти відносно чистий «заклад» можна хіба що в одному з нечисленних ресторанів, вибір яких вкрай обмежений, а розташовані вони далеко від туристичних точок. Натомість я запропонував би етнографічний комплекс «Українське село» під Києвом, що прекрасно поєднує етнику та сучасний сервіс, а також замок-музей «Радомисль» з неймовірною колекцією наївних ікон.

ХАРКІВ. БУДІВЛЯ ДЕРЖПРОМУ

І так щодо багатьох пунктів. До Кам’янця-Подільського дуже важко дістатися — дороги жахливі. Не краща ситуація з транспортною інфраструктурою і у Чернівцях. Шедеврами конструктивізму Харкова важко зацікавити й українських туристів, не кажучи про іноземців. У Чернігові непросто знайти привід залишитися довше, ніж на один день.

Якщо ж облишити питання сервісу, то я б радив іноземцям їхати за національним колоритом у Верховину, за історичною спадщиною — в Батурин, а за екстримом — у Чорнобиль. До речі, саме Чорнобиль, за деякими оцінками, є лідером серед туристичних напрямків в Україні для інкамінгу.

НІЖИН. ЦЕРКВА ВСІХ СВЯТИХ

«ВІДСУТНІСТЬ ТУАЛЕТІВ І ПАРКІНГУ — ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МУНІЦИПАЛІТЕТІВ»

Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»:

— У список увійшли трендові й розкручені місця. Я би оцінила їх за трьома критеріями. Перший — можливість сполучення, другий — розвиток інфраструктури, третє — рівень забезпечення саме екскурсійними послугами.

Можливість сполучення. Із усього переліку найзручніше дістатися Львова, далі — Харків, Одеса — 50 на 50, а решта не відповідає критерію. Якщо іноземець надумає їхати своїм ходом, а не організованою екскурсією, це буде щось неймовірне. До Ужгорода чи Мукачева ще відносно поїзди ходять. А вже до Переяслава-Хмельницького сам не доїдеш. Маршрутка довезе до центру міста, але не до музейного комплексу. Те саме стосується Чернігова. Чернівці — прекрасне місто, але зі сполученням, як і з Кам’янцем-Подільським, просто катастрофа. Тому що жодних «Інтерсіті», поїзди старі, а якщо їхати автобусом, як ми нещодавно повернулися, просто кістки болять. Бездоріжжя страшне. Два потужних туристичних центри у нас, по суті, позбавлені нормального сполучення.

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ

Стосовно інфраструктури. Найбільш підготовлений Львів, який заповнений різноманітними кав’ярнями, ресторанами і так далі. Але починаємо зі стартового питання, яке, на жаль, найболючіше для всього туризму України загалом, — це туалети. Їх ніде немає в достатній кількості. А для іноземців ці правила понад усе. З цим проблема у Києві, не кажучи вже про інші міста. У Переяславі-Хмельницькому, даруйте, туалети такі, що просто соромно іноземця вести. Туди наші діти бояться підходити.

Щодо сервісу харчування. Хоч як дивно, на третьому місці після Львова і Києва саме Чернігів, який за останні пару років дуже додав у цьому напрямку. У Мукачеві теж непогано. В Умані на території парку не дозволяють харчуватися. Ми доходимо до фіналу-старту, і тут уся площа заповнена, вибачте, смердючими хот-догами, хачапурі та різним торговим барахлом, чого не повинно бути. Харків — прекрасне місто, мені приємно, що воно є в цьому списку, тому що зазвичай його ігнорують. Але воно взагалі далеке від туризму. Там є пара кав’ярень, але для міста-мільйонника і в туристичній сфері це абсолютно недостатньо. Та ж сама, до речі, проблема і в Одесі. Точок фаст-фуду не так багато, все інше — неймовірно дорогі ресторани, вони не орієнтовані на туристичний потік. У Кам’янці-Подільському та Чернівцях цього недостатньо.

УМАНЬ. СОФІЇВСЬКИЙ ПАРК

Щодо якості екскурсійних послуг. У Львові — найбільш туристичному місті в Україні — цю проблему навчилися розв’язувати. Закарпаття теж за останні пару років знайшло вирішення. У Чернігові ситуація непогана, Чернівцях також. Але ми зобов’язані враховувати надання послуг іноземними мовами. У Києві за останні пару років прийшов потік підготовлених екскурсоводів. А от щодо маленьких містечок я не впевнена. Чернівці, до речі, єдине місто, яке має аудіогід, адаптований до оглядової екскурсії містом. У Харкові ж узагалі проблема з екскурсоводами. Півтора місяця тому навіть для мене, людини з великим досвідом у туристичній сфері, було проблемою знайти гіда, що відповідає моїм критеріям. Іноземці не потребують такої глибини, але в будь-якому разі ми повинні забезпечити доступ людини до туристичного об’єкта і можливість скористатися послугами. Харків у цьому сенсі абсолютно не готовий.

УЖГОРОД. ПАМ’ЯТНИК «ЛІХТАРНИК ДЯДЯ КОЛЯ»

Стосовно спроможності прийняти туристів — Чернівці не готові. Те, що я бачила нещодавно в Чернівецькому університеті, просто шокувало. Це неврегульована туристична навала. Там постійно працює тільки три гіди, і вони в такий піковий сезон, зазвичай травень, не можуть впоратися. Ще одна велика проблема — паркінг, чого немає практично ніде: від Києва до Львова. Жодне з перерахованих міст не є винятком. У Києві під Євробачення поставили знаки для туристичної парковки — вперше за 27 років. Але це не знак, який затверджений Правилами дорожнього руху. Його ігнорять, і штрафних санкцій за це жодних немає.

Якщо кав’ярні — це приватна ініціатива, то, даруйте, паркінг і туалети має забезпечувати муніципалітет. А цього в нас не роблять.

ЧЕРНІВЦІ. РАТУША

На жаль, зі списку випав цілий пласт дуже цікавих місць. Ужгород, Львів, Чернівці, Мукачеве — подібні за архітектурою, тому що це період віденської сецесії, рух модерну. Навіть наш Київ забудований переважно у стилі модерн. З цієї категорії випала, наприклад, Полтава — абсолютно не схожа на інші міста. Так само Суми, які теж абсолютно самобутні. Випали природні пам’ятки. Це також важливо, тому що зазвичай іноземці їздять дивитися те, чого в них немає. Модерном і замками Європа заповнена. Ми цей момент чомусь ігноруємо. Якщо говорити з погляду природних об’єктів, то це каньйони Південного Бугу, озеро Синевир. Я би показала автентику Полісся. У цьому плані дуже цікавим є Новгород-Сіверський. Це неповторна історія і архітектура. Такі містечка треба повністю оголошувати пам’яткоохоронною зоною. Те саме стосується Ніжина і Прилук. Полісся — узагалі наш найцінніший регіон, тому що архаїка і автентика, яка збережена там, не збережена більше ніде. Навіть, на жаль, на Гуцульщину вже зайшла «масовка».

ЛЬВІВ. НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ІМ. С. КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ

Треба було використати кілька природних парків — від Шацьких озер і далі. Звісно, шкода, що випали гуцульські місця: Косів, Коломия, Верховина. Також, якщо говорити стосовно етнографічного туризму, то мала би бути і Колочава.

На жаль, сьогодні обрізаний активний рух водними маршрутами Дніпром до того ж Канева. Адже наша перевага — в ландшафтах. Шкода, що в Києві через суцільну забудову це відчути вже дуже важко.

Ми недооцінюємо, що іноземців цікавить природа і історія ХХ століття. Архітектура ХХ століття — це Харків. Але тут випав індустріальний Дніпро, Запоріжжя, Криворіжжя, провінційний модерн, який ми бачимо в нинішньому Кропивницькому...