ЗНЯЛИ НАСЛАННЯ, УБИВШИ... ЧАКЛУНА
За словами судді Леоніда Фісунова, який головував на процесі, під час допиту підсудних і свідків у залі засідань «повіяло середньовіччям». Багато хто не міг позбутися враження, що перед ними розгортається своєрідний «ремейк» гоголівської «Страшної помсти».
Трагедія розігралася в індустріальному і цілком сучасному місті металургів — Нікополі. Тут на вулиці Ковельській у приватному будинку проживала сім’я Попових. Подружжя — Ольга та Юрій — заробляли на життя дрібною торгівлею на місцевому ринку. Торгували з перемінним успіхом, а останнім часом напосілася ще одна біда. Дедалі частіше стали хворіти діти, яких час від часу мучили страшні судоми, на зразок епілептичних. Медики розводили руками, от і вирішили Попови звернутися до знахарів.
Найвідомішою в Нікополі була бабка Тимофіївна. Після належного в таких випадках цілющого ритуалу старенька повідомила, що причиною хвороби є наслання, яке зробив хтось із близьких. До такого ж компетентного висновку прийшла й інша народна цілителька — Валентина із селища Солоне.
Для визначення винуватця «наслання» подружжя привезло фотографії родичів. Знахарки, не змовляючись, указали на батька Ольги — 58-літнього електрослюсаря з Нікопольського комбінату хлібопродуктів Миколу Фурсу. І влучили точно. Останнього, як показало опитування свідків, у місцевій слобідці давно вважали... відьмаком, здатним погубити врожай на городі, наслати хворобу на людей і тварин. Та що там сусіди! За рік до описаних подій від «відьмака» пішла його дружина, підозрюючи чоловіка у зв’язках із нечистою силою.
Спочатку Попови вирішили позбутися чаклуна засобами магії. Однак і Тимофіївна, і Валентина від такого замовлення одразу ж відмовилися, не маючи наміру чи то брати гріх на душу, чи то зв’язуватися із «сильним чаклуном». Допоміг випадок. У будинку в Тимофіївни Попови познайомилися з Геннадієм та Любов’ю Левицькими, які, мріючи народити собі дитину, також боролися з «насланням». Спільні проблеми забезпечили взаєморозуміння, тим більше, що безробітні Левицькі мали матеріальні труднощі. Попови запропонували їм зробити «добру справу» і прибрати «відьмака». Вигадали і спосіб «ритуального» вбивства, аби чаклун не зміг ожити, а його дух залишився в тілі. Для виконання «замовлення» Левицькому передали $3000 на купівлю легкової машини. У ній треба було відвезти труп із місця злочину. Сама машина залишалася у власності Левицьких як нагорода за скоєне.
Полювання на «відьмака» почалося зі стеження. Було вирішено, що найлегше жертву підстерегти недалеко від будинку раннього ранку, коли старий Фурса йде на роботу. 27 вересня десь о пів на четверту ранку Геннадій Левицький зайняв позицію на розі вулиць Щорса та Лесі Українки. Його дружина збоку спостерігала за тим, що відбувається.
Як свідчать матеріали справи, молодий чоловік завдав Миколі Фурсі, котрий проходив мимо з велосипедом, сім ударів по голові. Бив держаком від лопати, який тут же... зламав. Під час нападу «чаклун» учинив опір, укусив за палець і почав кликати на допомогу. Із сусіднього будинку вийшло подружжя Бикових, але Любов Левицька в темряві крикнула їм, що все гаразд, мовляв, п’яний бешкетує. Знепритомнілому чаклуну вони одягли на голову поліетиленового пакета і туго затягли зашморга на шиї, аби його злий дух не вирвався на волю. Тіло відтягли на узбіччя і поспішили до будинку Попових зі звісткою. Але ті, враховуючи розголос, порадили «кілерам» якомога швидше сховатися. Пошуки злочинців зайняли всього лише три дні, оскільки про неприязні стосунки в сім’ї знали всі навколо.
На суді Левицькі, котрі спочатку зізналися у вбивстві, змінили свідчення. Усю провину взяв на себе Геннадій. Проте обласний суд це не переконало. Подружжя отримало тривалі строки: чоловік — десять, а дружина — вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна. Замовників злочину — подружжя Попових — судово-медична експертиза визнала... психічно хворими. Діагноз Ольги — шизофренія, Юрія — індукований психоз. Лікувати їх будуть у спецлікарні. Але чи пояснюється те, що відбулося, їхнім діагнозом?
Ось що, наприклад, засвідчила в суді колишня дружина «чаклуна», яка прожила з ним 35 років: «Микола займався цим, він міг зробити наслання. Пішло це в нього від матері. Я довго нічого не знала, але одного разу свекруха дуже захворіла. І коли зовсім погана стала, ми з Миколою її купали, і я побачила в неї на долоню нижче від куприка хвіст. Коли його мати вмирала, жахливо мучилася: вона повзала по підлозі і гавкала, як собака. Я дуже боялася. А потім їй зовсім несила стала, і тоді Микола прорубав у кутку стелі діру, щоб вона померти змогла. А як тільки вона померла, йому раптом погано стало. Він закрився у ванній, сидів там більше, як годину, і такий гуркіт звідти чувся, неначе світ перевертався. А коли я туди заглянула, то побачила, що повно води, а він сидить абсолютно сухий і в одну точку дивиться. Відтоді він чаклуном і зробився».
Зв’язок покійного з нечистою силою засвідчив на суді, наприклад, сусід Борис Антінійчук. За його словами, заняття чаклунством у роду Миколи Фурси було родинним. І він, і його мати вміли робити наслання. Цікаво, що, як запевняють родичі та сусіди, після смерті «відьмака» скрізь стало спокійніше, перестали хворіти діти.
Як розказав суддя Леонід Фісунов, у завдання суду входило з’ясування мотивів убивства, а тому довелося торкатися причин, через які родичі вбитого вважали його небезпечним. «Ми із здивуванням виявили, — сказав він, — що в суспільстві дуже багато хто всерйоз вірить у відьом і чаклунів, в зурочення і наслання. І вплив цих забобонів у зв’язку з погіршенням життя, нервовими перевантаженнями, страхом перед майбутнім збільшується». Проте суддя, залишаючись людиною далекою від забобонів, і сам припускає, що щось «отаке» у природі, можливо, й існує.