«Завтра Кучма поїде здавати Україну»,-
Через конфіденційні джерела в російських владних структурах українському депутатові Сергієві Терьохіну вдалося дістати проект "Договору між Російською Федерацією про економічне співробітництво на період до 2010 року" та додатки до нього, які Леонід Кучма має намір підписати під час візиту до Москви.
Після знайомства з ними, стають зрозумілішими мотиви Бориса Єльцина, який закликає українців голосувати за Леоніда Кучму. Як і будь-який інший нормальний державний діяч, російський президент дбає насамперед про національні інтереси своєї держави. Якщо ж український президент піде на підписання таких домовленостей, від українського суверенітету залишиться тільки прапор і сам президент (поки що не планується призначати його з Москви).
Сергій Терьохін сказав з цього приводу: "Таке враження, що ми повернулися в осінь 1994 року, коли одразу після виборів президента, які відбулися на проросійських гаслах, Кучма мав би вжити таких заходів. Але тоді не відбулося широкомасштабної здачі суверенітету України. Тепер наближаються нові вибори, і аналітики з Банкової все ж вирішили виконувати те, на що надана політична підтримка ще 4 роки тому. Тепер ми маємо довести людям, що забавка владою, яка їм дозволяється раз на п`ять років, може стати реальним втіленням демократичних принципів".
Чому ці проекти не розголошуються, стане зрозуміло далі.
Пункт 1.1. додатку 1 "Заходів до програми розвитку економічного співробітництва" передбачає розробку угоди "Про принципи справляння ПДВ та акцизів при експорті та імпорті товарів". Як нагадав Сергій Терьохін, податок на додану вартість та акцизні збори є внутрішніми податками і не підлягають регулюванню міжнародними угодами.
Пункт 1.4. того ж додатку доручає підготувати угоду "Про організацію кореспондентських відносин між Центральним банком РФ та Національним банком України". На думку С. Терьохіна та його колег-економістів, це засвідчує наміри сторін проводити узгоджену емісійно-валютну політику і рухатися до запровадження єдиної валюти.
Пункти 1.7. - 1.8. передбачають уніфікацію антимонопольного законодавства, що фактично є ознаками єдиного економічного простору, а також того, що немає механізмів державного захисту національних виробників.
Пункт 1.9. додатку доручає розробити "єдині методи калькулювання собівартості", хоча Україна ще з 1 липня 1997 року перейшла на європейську систему обліку валових витрат. А в переході на російську систему пан Терьохін убачає намагання Росії нав`язати Україні свою податкову систему, яка є жорсткішою навіть за українську.
Пункт 1.11. додатку доручає Російській Федерації "розробити концепцію розвитку цінних паперів України" (!).
Пункт 1.12 пропонує уніфікувати умови взаємної участі "господарюючих суб`єктів сторін у програмах приватизації". Які нафтопереробні, нафтотранспортувальні, металургійні українські об`єкти придбає Росія, зрозуміло. Те, що Україна нічого не одержить, також зрозуміло, адже в Росії масову приватизацію вже закінчено.
Пункти 1.15 - 1.16. пропонують Україні зафіксувати спільну позицію з Росією під час проведення переговорів із Чехією, Словаччиною, Болгарією та Молдовою стосовно транспортування ядерного палива. Пригадуєте, навіть Березневі статті 1654 року давали право українському гетьману самостійно приймати іноземні делегації?
Пункт 2.2.17 доручає підготувати пропозиції щодо розробки міждержавних нормативних актів для організації перетікання електроенергії, а також для організації транзиту електроенергії у країни Західної Європи територією України. Ідеться також про проектування, будівництво і спільне володіння енергооб`єктами. Навряд чи передавання енергомережі у спільне володіння з іноземцями сприятиме зміцненню економічної безпеки держави.
Узгоджена сторонами стаття 4 договору стверджує: "високоповажні сторони здійснять узгоджені заходи для координації зовнішньоекономічної та митної політики, для поступового зняття тарифних і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі". Узагалі, двома словами це називається "митний союз". Про шкоду, яку він може завдати Україні, свідчать навіть соціалісти.
Пункт 8 додатку 2 передбачає "взаємне використання систем протиракетного наведення та протиракетної оборони". Пункт 1.1.29: "забезпечення електромагнітної сумісності найважливіших радіоелектронних засобів в інтересах безпеки РФ та України".
Пункт 1.1.24 додатку 1 передбачає укладання угоди про "розвиток інформаційної мережі ЧФ РФ у м. Севастополі". А як же тоді концепція єдиного інформаційного простору України?
До речі, ще один факт. Л. Кучма так і не спростував чергову інформацію (цього разу газети "Правда", - див.: "День" від 20. 02. 98 р.) про те, що Росія фінансувала його президентську компанію.