Ялта волає: "Допоможіть!"
У вівторок, пікетуючи Радмін, де проходило виїзне засідання Кабміну України, з лівими стояли сотні освітян і медиків з усього Криму.
Вони один одному не заважали, хоча одні вирішували суто передвиборні політичні завдання, а інші - елементарне питання виживання. У чому й полягав "символ моменту" - окрім червоних, знедолені люди, виходить, жодній політичній силі не потрібні.
А в середу Валерій Пустовойтенко вирушив до Ялти, де стан у бюджетників просто жахливий. Про це розповідають листи й копії документів, які зневірені люди розвозять і розсилають по редакціях газет.
"У нашій школі №2 - 95 співробітників і 1270 учнів. Протягом 3 років ми не можемо вчасно отримувати нашу законну зарплатню за нашу працю, і ми змушені звертатися до суду. Рішення суду так само вчасно не виконуються, і ми отримуємо нашу зарплатню за рішенням суду лише раз на півроку. Ми зверталися до Президента України Леоніда Кучми, до прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка, до голови Ради міністрів АРК Анатолія Франчука, до депутата Верховної Ради Ігоря Франчука. Усі вони відповіли, що грошей катма, і це проблема лише Ялтинської адміністрації. Зараз 14 шкіл нашого міста в безстроковому страйку з 8 грудня 1997 року. 11370 учнів у нашому місті не мають можливості навчатися. Майбутнє нашої держави України під загрозою. З повагою від імені колективу школи №2 директор школи Тетяна Олександрівна Баранова".
Приреченість, котрою віє від таких листів, можна порівняти, напевне, лише з кладовищенськими пейзажами. А йдеться, й справді ж, про державу...
"Шановний пане Президенте України! Панове депутати!
До вас звертаються жителі міста Ялти, батьки тих дітей, котрих позбавлено сьогодні можливості вчитися внаслідок страйку вчителів, котрі не отримують зарплатню протягом 7-8 місяців і абсолютно справедливо пішли на цю акцію. Ми запитуємо у Вас, доки всім чесним людям буде відмовлено в праві на гідне життя? Ось уже другий місяць страйкують учителі, з 25 грудня страйкують доведені до відчаю медики, у злиденному стані знаходиться переважна більшість жителів Ялти. Усі вони так само, як і наші діти, стали заручниками нелюдської гри в політику й економіку, направлену виключно на розорення, моральне та фізичне знищення людини.
Ви, панове, напевно, не здатні це зрозуміти, оскільки для цього треба бути звичайними людьми... Ми підтримуємо наших освітян і медиків у всіх їхніх діях, ми повністю з ними. Мовчати більше ніхто не буде!"
Український прем'єр, вочевидь, міг би розказати ялтинцям, що Кабмін України гостро розкритикував діяльність Радміну Криму. Рівень виробництва порівняно з 1996 роком знизився на 24% - це найвищий показник в Україні. Загальна заборгованість по зарплатні більше за 172 млн. гривень - на 30% вище, аніж 1996 року.
І коли б після цього Валерій Пустовойтенко повторив жителям Ялти свою заяву на прес-конференції, що він "позитивно оцінює діяльність голови Радміну Криму Анатолія Франчука", - громадяни знепритомніли б. А оскільки в Ялті з усього медичного обслуговування працює лише "Швидка допомога", то все могло б закінчитися катастрофою. І нікому було б почути, що Пустовойтенко на засіданні Кабміну "особливо відзначив необхідність надання Радміну Криму повноваження виступати гарантом іноземних інвестицій і кредитів, які отримуватимуть суб'єкти підприємницької діяльності під заставу майна, яке належить автономії".
У перекладі на фольклор це звучить так: пустіть щуку в ріку. Або козла в город. Бідолашна Ялта...