Вибір усліпу
Коли я спитав голову одного з виборчкомів Києва, чи передбачено в них виборчі списки для незрячих, виготовлені за системою Брайля, його очі округлилися. "Який Брайль, про що ви кажете! Незрячі зазвичай приходять із родичами, ті їм усе читають, а потім за них і заповнюють бюлетені. Іноді приходить декілька сліпих з одним поводирем".
Так плавно ми перейшли від Брайля до Брейгеля Старшого. Низка сліпих, ведених сліпцем. Однак наскільки усвідомлений і наш вибір - тих, хто може читати цю газету, - вибір зрячих? Листівки, біографії, рекламні ролики - продукція ЗМІ та іміджмейкерів змагалася між собою в боротьбі за наші голоси. І десь зовсім осторонь був реальний кандидат, котрий, як правило, не має нічого спільного ні із власною рекламною біографією, ні із "власними" ідеями та обіцянками.
Є деяка порочність в саморекламі кандидатів і в потокові компроматів. І те, й друге дуже просто може виявитися фальшивкою. Є глибинний дефект у будь-якій демократії, зокрема, і в українській. Тому що, будь-який наш вибір - це вибір сліпця. Нам кажуть: ось цей кандидат розумний і чесний, він зможе... Так це чи ні, знати достовірно неможливо. Не тільки нам, але й тому, хто говорить про це. Це просто казино із сліпими гравцями, яким сліпий круп'є розказує про червоне й чорне. Проте є надія, що система оптимізується, що суспільство, як сліпий, всоте наштовхнувшись на кут, навчиться його обходити. Адже краще за демократію, кажуть, досі ще нічого не винайшли. А поки що будемо помилятися і забиватися.
Петра Кривчука привели на виборчу дільницю дружина і дочка. Петро вже п'ятнадцять років як утратив зір через діабет. Його дружина і шістнадцятирічна дочка Марина, яка вперше голосує, теж діабетики. Усі вони щодня колють одне одному інсулін. Петро одержує 58 гривень пенсії, інваліди дружина й дочка - по 36. Раніше Петро працював, складав реле на підприємстві для сліпих. Уже п'ять років як роботи немає. Але почуття обов'язку залишилося, через те і пришли голосувати. Тому що треба робити вибір, треба пробувати, помилятися і пізнавати світ, який змінився. Треба вчитися бачити. На власні очі.
Ігумен Мойсей, помічник економа Києво-Печерської лаври, прийшов голосувати. Сто десять чоловік братії монастиря не дуже здивувалися, дізнавшись, що їх немає у виборчих списках. До неприємностей не звикати. Ігумен Мойсей, наприклад, уже давно звик до того, що його, уродженця Львівської області, регулярно називають "москалем". "Усе це мине", - було написано на обручці царя Соломона. На виборчій дільниці також усе минуло. Списки доповнили, і братія проголосувала.