ЩОДЕННИК

2 червня Василь ЗУБАЧ, «День» Якось немовби несподівано виїхав із Ужгорода на постійне місце проживання до Ізраїлю письменник Фелікс Кривін. Хоч про це можна було б здогадатися ще першого квітня — день, на який несподівано сатирик вирішив перенести... іменини. Великий зал колишньої синагоги, а теперішньої філармонії вщерть наповнився друзями. Їх у нього виявилося дуже багато, хоч сам маестро ні до кого в такі не набивався і намагався жити в складі офіційної держави неофіційною автономною республікою. Із власним внутрішнім парламентом легше ж бо розібратися, ніж із Верховною Радою чи закордонною Думою.

Він не хотів виїжджати ніколи. І в цей час не втікав од негараздів. Видання його спонсорувалися, виходили, читались, але потреби власної родини і для Фелікса Кривіна виступають на перший план. Він мусить із дружиною їхати до своєї доньки Олени, котра вже давно живе в Ізраїлі, допомагати доглядати внучку...

Письменників не варто порівнювати. Надто тонка річ — слова та їх поєднання, що творять усі разом, у особі різних авторів, набуток людства. Для чого механічно видивлятися на відмінності та спільноту скелі й дерева? Без обох неможливий пейзаж. Та Ужгород якось одразу збіднів, хоч і лишилися інші майстри слова. Знайомі голландці повантажили на автівку всі речі Кривіна (не так і багато). Через Будапешт він дістався в Ізраїль. Олена зустріла... І хоч до 70-літнього ювілею готується книга його творів — пейзаж обласного міста біля українсько-словацького кордону збіднів. Принаймні до наступних іменин 1-го квітня. Тоді Кривін обов’язково приїде. Обіцяв...