Рада Європи: принципи чи прагматизм?

Проте ця відмова зовсім не означає, що європейці не намагатимуться впливати на Москву, — бодай засобами дипломатичного тиску. Інші засоби, — мається на увазі санкції, — для європейців виявились неприйнятними: нажити ворога у якості Росії не бажають навіть сорок країн-учасниць Ради Європи. Позавчора ПАРЄ таки спромоглася ухвалити проект резолюції щодо вирішення конфлікту у Чечні, проте із реальних кроків, на які може піти євроспільнота — це подальше сприяння переговорам між Чечнею та РФ.

Вочевидь, проект резолюції все ж вплинув на Москву: за останню добу на одному з контрольно-пропускних пунктів було дозволено пройти трьом тисячам біженців. Насправді — це крапля в морі. Особливо коли прислухатися до слів президента Інгушетії Руслана Аушева, який повідомив учора журналістам, що «протягом десяти днів тисячі вимучених людей, в основному, жінки, діти і старі, а також хворі і поранені не можуть перетнути кордон. У цих багатокілометрових чергах перед КПП люди мерзнуть, помирають, народжують і нікому до цього немає діла». Кількість самих переселенців уже сягнула 198 тисяч осіб. І це далеко не межа. Занепокоєння Заходу гуманітарною катастрофою цілком виправдане, у разі продовження бойових ударів невиключено, що чеченці кинуться у пошуках порятунку до інших країн. Очевидно, що цього допустити європарламентарі не можуть.

Представники Російської федерації продовжують ображено підкреслювати, що «на Заході існує упереджена думка стосовно того, що відбувається в Чечні» (про це заявив Інтерфаксу постійний представник Росії у Раді Європи Андрій Вдовін). Однак сама Москва,власне, і не поспішає спростувати цю думку, — вчора Парламенська Асамблея надала їй таку можливість.