Євро ходитиме від Берліна до Ліссабона

Вчора в Брюсселі було оприлюднено перелік одинадцяти країн Євросоюзу, в яких уже 1 січня 1999 року національні валюти буде замінено єдиною грошовою одиницею - євро. Це - Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Португалія, Фінляндія та Ірландія.

З 15 членів ЄС до "першої хвилі" не потрапили лише Велика Британія, Швеція, Данія та Греція. Причому перші три країни свідомо не захотіли приєднуватися до Монетарного союзу, принаймні на першому етапі його існування. Греки ж прагнули увійти до зони євро, але виявилися єдиною країною, чиї фінансові показники було визнано невідповідними до суворих вимог, що висуваються до фінансової системи вступників. Утім, офіційно такого ніхто не казав, було обрано елегантніший вихід - напередодні брюссельської зустрічі Афіни заявили, що "передумали" і втратили бажання запроваджувати в себе євро до 2001 року.

Серйозні сумніви були і щодо деяких інших кандидатур - перш за все Італії, Іспанії та Португалії, які за деякими критеріями на відповідають узгодженим вимогам. Проте керівництво Європейського монетарного інституту (органу, на основі якого буде створено єдиний емісійний банк Євросоюзу) повірило запевненням керівництва цих країн і вирішило прийняти їх "умовно".

Це рішення викликало багато критики, особливо в Німеччині. Адже німецька марка - найстабільніша з європейських валют, певною мірою символ економічного відродження та поступу країни після ІІ Світової війни. Тому пересічний німець "з біллю в серці" розлучається з національною валютою вже з чисто сентиментальних міркувань. А можливість, хай і гіпотетична, що інфляційні хвороби італійської ліри, наприклад, перекинуться і на спільну валюту і та буде менш стійкою, аніж марка, викликають у німців справжню тривогу.