Гроші можна-таки «викрутити» з повітря

Український уряд планує продати США «право на забруднення»

Днями поважна та поінформована британська газета «Гардіан» надрукувала інформацію (продубльовану 27 квітня сінгапурською «Стрейтс таймз») про тристоронні переговори між представниками США, Росії та України, які нібито відбудуться найближчим часом.

Вони стосуватимуться можливої купівлі урядом Сполучених Штатів так званого «права на забруднення» у двох пострадянських країн. Річ у тому, що остання супердержава світу щороку викидає в атмосферу по 5 тонн чистого вуглецю на душу свого 260-мільйонного населення. Надвисокий рівень споживання вимагає жертв. Отже, жертвують довкіллям, яке, між іншим, одне на всіх.

Рівень зростає — відповідно стрімко розвивається американська економіка (на відміну від української, а якщо чесно, то й російської). І не завжди за рахунок енергозберігаючих технологій або альтернативних джерел енергії. Тим часом міжнародна конференція із проблем клімату, яка відбулася у грудні в Кіото, встановила квоту кожній країні на викиди двоокису вуглецю. Але заразом указала і шлях обходу обмежень.

Головне, щоб підбивалася однакова сума по всій планеті. А в Україні і Росії «лежать» (а за нинішніх інвестиційно-кліматичних умов ще довго «лежатимуть») мало не всі великі підприємства, які колись викидали того вуглецю неміряно. Свої квоти жертви недореформ недовибирають. Отже, мудра конференція дозволила тим, хто розвиває економіку, купити зайвину квот у тих, хто напевне ще довго не палитиме нічого шкідливого у топках і домнах.

У Кіото не встигли обумовити конкретні механізми цього своєрідного «газотрейдингу». Залишили це питання на обговорення в Буенос-Айресі в листопаді цього року. Але комусь не терпиться купувати, а комусь кортить продавати. «Гардіан» стверджує, що російський та український уряди самі зажадали форсувати торгівлю «гарячим повітрям» і звернулися до Вашингтона із проханням намітити конкретні шляхи втілення цієї схеми.

Російський експерт із проблем клімату Володимир Бердін, задіяний у переговорах з американцями, заявив «Гардіан», що буде протистояти схемі продажу квот на викиди двоокису вуглецю, доки не буде чітко окреслено сфер використання виручених Росією коштів. На думку Бердіна, такий трейдинг має право на існування лише тоді, коли гроші підуть на модернізацію російських підприємств, насадження лісів та інші заходи, спрямовані на зниження рівня забруднення повітря.

На жаль, українські урядові ЗМІ зберігають мовчання щодо місця, часу, учасників майбутніх переговорів. Коли автор спробував дізнатися у своїх знайомих в МЗС, хто з українського боку буде домовлятися про обсяги та умови платежів, хто вирішуватиме питання про використання коштів, ті у відповідь лише загадково посміхалися і показували кудись угору.

Питання про використання коштів, безумовно, цікаве. Хоча для відповіді досить легке. У нас «невраховані кошти», тихесенько замовчані від громадськості, хутко знайдуть собі надійний банк у нейтральній країні. Але є ще одне питання, яке, як на нашу бідність, наче не зовсім доречне.

Дозволю собі процитувати уривки з доповіді заступника держсекретаря Стюарта Айзенштата перед американськими конгресменами (лютий ц. р.). «Протягом останнього століття парникові гази викидалися в атмосферу швидше, аніж природні процеси могли їх знищити. З 1860 року концентрація двоокису вуглецю збільшилася на 30% — із 280 часток на мільйон до 365...

Якщо залишити «все як є», концентрація парникових газів сягне 700 часток на мільйон — величини, небаченої на планеті вже 50 мільйонів років. Очікується підвищення температури на 1—3,6 градуса...

Підвищення температури прискорить глобальний водяний цикл. Швидке випаровування призведе до висушення грунтів і до посух. Найголовніше, прискорений цикл кругообігу води призведе до різкого збільшення опадів.

Рівень моря може піднятися на 15—94 см протягом наступного століття. А підняття рівня на 50 см збільшить кількість населення, яке живе в ризикованій штормовій зоні, із 45 млн. до 90 млн. за умови, що кількість прибережного населення не збільшуватиметься. В особливо небезпечному становищі опиняться низинні місцевості.

Зазнає великої шкоди здоров’я людей. Вищі температури збільшать імовірність теплових ударів, загострять проблеми якості повітря (смог), призведуть до зростання кількості алергічних захворювань. Хвороби, притаманні спекотному клімату (денге, малярія, жовта пропасниця, енцефаліт, холера), поширяться на інші регіони, оскільки поширяться організми, котрі їх переносять. До 2100 року може бути додатково 50—80 млн. випадків малярії щороку».

«Якщо залишити все як є». Чи не на це спрямовано зусилля високих договірних сторін? Звісно, найлегше тішити потім себе думкою, що все одно докупив би собі хтось квот у королівства Лесото або князівства Бутан. Але нащадки можуть пом’янути незлим тихим словом... трясучись від жовтої пропасниці.

Може, ці запитання зовсім не слушні. Може, ніяких переговорів не буде. А може, їхні підсумки, навпаки, будуть дуже корисними для всіх країн і планетарного довкілля. Є дуже простий та ефективний спосіб: про все розповісти суспільству, громадськості, з кошторисами, відсотками, таблицями, щоб дізнавалися в Україні про ці проблеми не з англійських або сингапурських газет.