Футбол, який нам потрібен
Аби "Кубок Співдружності" щосічня вирушав у Київ, вистачить, виявляється, лише одного: виступати київському "Динамо" в цьому змаганні.
За три поспіль гастролі українського чемпіона в Москві сценарій фіналу не змінювався. Були перемоги над російським клубом (1:0 над владикавказькою "Аланією" - 1996-го; 3:2 і 1:0 над московським "Спартаком" - 1997-го і 1998-го). Цікаво, чи багато вболівальників пам'ятають, як п'ять років тому впливові особи в Україні "не рекомендували" першому чемпіонові - сімферопольській "Таврії" - їхати на турнір, спрямований "на збереження футбольної імперії". А сьогодні навіть рішучий опонент гри під дахом Валерій Лобановський не заперечує, що виграш у споконвічного конкурента буде дуже дієвим моральним допінгом на цілий рік для його підопічних. А до їхніх лав охоче пристають "сусіди-легіонери". Минулої неділі схвальні відгуки дістали росіянин Олексій Герасименко, грузин Каха Каладзе, котрий і забив єдиного м'яча. Мабуть, і розвідники з Турина збагнули, що "Динамо" не марнує жодної півторагодинки, шукаючи рецепти березневих процедур із "Ювентусом".
Валерій Лобановський:
"Ми не знали, що у Єльцина був день народження..."
Отже, перегравши в Москві всіх своїх суперників із загальною різницею 19 - 0, київські динамівці втретє поспіль заволоділи "Кубком Співдружності". Зрозуміло, фінал "Спартак" (Москва) - "Динамо" (Київ) став подією номер один. Чого гріха таїти, заради гри між українським і російським чемпіонами багато в чому і затіваються щорічно ці змагання.
Сказати, що всі інші без винятку команди просто слугують тлом, напевно, не можна. Адже, наприклад, ризький "Сконто" поступився спартаківцям у напівфіналі (1:2) аж ніяк не через явну перевагу господарів. Однак "Спартак" у фіналі був хороший, але наше "Динамо", погодьтесь, все ж краще. Тут зайво агітувати: гру ж усі бачили. Хоча, напевне, не всі. Попри високу вартість квитків ($45 у касах і до 70 - з рук), бажаючих потрапити у манеж ЦСКА було незрівнянно більше. Та й трибуни ж там - усього на 4,5 тисячі місць.
- У Москві нам потрібна була передусім ігрова практика, - сказав головний тренер переможців Валерій Лобановський у неділю увечері в аеропорту "Бориспіль". - І ми її отримали, провівши, як і планували, шість матчів. "Спартакові", котрий прагнув реваншуватися за фінал-97, перемога була, загалом, потрібнішою. Ми ж просто попросили хлопців зіграти свою гру - як колективну, так і індивідуальну. Результат нас вдовольнив.
- А чи задоволені ви процесом підготовки до гри з "туринським Ювентусом"?
- Можу сказати, що все поки йде за планом. Після розвантажувального етапу в Москві, про що, до речі, говорив не один я (це відзначили і гравці), у нас будуть заключні збори в Ізраїлі з 8 лютого. Ось там вже жодних розвантажень, "заїздів". Прямо звідти - до Турина.
- Багатьох уболівальників цікавить подальша доля Віктора Леоненка.
- Дуже швидко зробити якісний стрибок йому складно. Віктор дуже багато, на жаль, пропустив. Але будемо сподіватися, що це - питання часу.
- Валеріє Васильовичу, а чи не пропонували вам програти у зв'язку з тим, що 1 лютого у Бориса Єльцина був день народження?
- Он як, але ми ж не знали цього. Тому, як тепер з'ясовується, і виграли. А якщо серйозно, то я далекий від політики...
Не приховував задоволення і президент динамівського клубу Григорій Суркіс:
- Така перемога не може не радувати. "Динамо", уникаючи надзусиль, не маючи можливості (через об'єктивні причини) розкрити повною мірою на штучному покритті істинно динамівські компоненти футболу, все ж у черговий раз довело, що є найсильнішим у пострадянському просторі. Але, природно, жодної ейфорії. Попереду - вирішальний етап підготовки до чвертьфіналів Ліги чемпіонів. До цієї найсерйознішої перевірки на зрілість команда намагатиметься підійти у повній бойовій готовності.
ФОТО ВОЛОДИМИРА ТИМЧЕНКА / ФК "ДИНАМО"