Віктор Шендерович: "Консультанти з Кремля робити "Ляльок" не навчать"
Віктор Шендерович - людина театру. Вихований і вивчений у театрі, якщо мати на увазі регулярну освіту, - він викладач сценічного руху. А якщо мати на увазі світосприймання, то, як будь-яка людина театру, Віктор Шендерович сприймає світ через його (театру) фільтри. Тому як серйозна проза, так і гумор, і поезія, і публіцистика, і телевізійна драматургія, яка нині переважає в його житті, - мають одну загальну властивість - артистизм, що й дозволяє моєму товаришеві Віті Шендеровичу не завдаючи значної шкоди якості так різко й часто міняти інтонацію.
Шендер - великий прихильник і майстер гри. Познайомилися ми, коли він на якомусь концерті стоячи грав за кулісами на роялі імпровізації на тему Гершвіна і при цьому пританцьовував, навіть, я би сказала, викидав вибрики, не відриваючись від клавіш. Танцювати з ним - таке ж задоволення, як і дружити. Він чудовий товариш, хоча зовсім нічого не п'є і навіть не палить. У нього є дуже красномовна дочка Валентина років дев'яти і дружина Людмила, великий начальник, з якою вони щороку дуже серйозно із дотриманням обов'язкової паперової тяганини продовжують свій шлюбний контракт.
У квітні на фестивалі гумору в Санкт-Петербурзі Шендерович отримав "Золото Остапа" в номінації "письменник-сатирик".
Проте сьогодні, на жаль, для більшості Віктор Анатолійович цікавий - не як письменник, артист, музикант і, звичайно, не як добрий сім'янин. Сьогодні він - це найперше телепрограма "Ляльки" на НТВ. І це справді цікаво: адже це робить Шендер. Завдяки тому, що в політичну програму суперполітичного каналу артист Шендерович привніс притаманний йому артистизм - і вийшов театр. Найгнучкіший, мобільний і демократичний з усіх видів театру - ляльковий.
- Хто вигадав "Ляльок"?
- Ну, власне, вигадали це у Франції років десять тому. Була така програма "Гіньоль" із політичними ляльками. У нас спочатку ніякої ідеї не було. Окрім того, що кінопродюсер і режисер Василь Григор'єв, російський парижанин, придбав у французів ліцензію на виготовлення аналогічних ляльок у Росії й домовився з НТВ. Естетика, концепція - це прийшло значно пізніше. А три роки тому Григор'єв з НТВ збиралися робити такий собі економічний лікбез за допомогою ляльок-двійників Гайдара, Геращенка, Федорова, Явлинського... Як людина, що давно не відвідувала Росію, Вася, шукаючи автора, пішов за першими іменами і звернувся до Горіна.
- Так це Горін розпочинав ідейний штурм?
- Ні. Горін запросив мене...
- Як німці наймають турків, ті за півціни - вірменів, вірмени за чверть - росіян...
- Так-так. Горін щодня годував мене вражаючими обідами й повторював: Вітя, шукайте ідею. Обіди треба було відробляти. І я вигадав майже щедрінське місто: мер, головний поліцейський, голова виконавчої влади, законодавчої... Усі персони нашого політичного цирку перенесені на російський провінційний рівень. Горін дуже зрадів: "Старий, ти вигадав ідею, от сам і пиши!" І відійшов собі. Його сумління було чисте. Я зателефонував Григор'єв. Він ідею забракував. Нормальний початок. Далі - півроку страждань, ми писали якісь розрізнені сценки, якісь нісенітниці... Однак за цей час з'явилися політичні ляльки: Єльцин, Черномирдін. Всі автори тиснули на продюсера: аморально глузувати з Гайдара, який уже у відставці, і не зачіпати тих, кому належить реальна влада.
- Концепцію намацали в "Гамлеті"? З цього розпочався ефір?
- Ні, першим був "Герой нашого часу", що його зробив сам Василь Пічул, режисер, при відсутності сценариста. Просто розклав канонічний лермонтовський текст за нашими ролями. А я, вже відштовхуючись від цієї вдалої спроби літературного прообразу, написав "Гамлета".
- Вася Григор'єв полюбляв посилатися на "Гамлета" як на еталонну програму...
- Ну що ти, були спроби набагато цікавіші. Узагалі - треба розрізняти сценарій і передачу. У мене є кілька улюблених сценаріїв, які не відбулися так, як мені хотілося б, або не реалізовані взагалі. Один з найкращих написаний у ніч убивства Лістьєва. Тільки-но пройшла страшна передача про Веденкіна. Усе жахливо збіглося: Чечня, вбивство Влада, фашизм безкарний... Гнів і пригніченість висіли в повітрі, всі їх відчували. Я сів і за ніч написав сценарій - "Бенкет під час чуми". Там все це було. Ми з акторами зібралися вранці в студії, щоб встигнути озвучити і змонтувати. Відіслали сценарій на НТВ - і прийшла категорична заборона.
- Чому?
- Ти знаєш, я переконаний: злякалися пушкінського тексту. Він так грандіозно ліг за інтонацією і так грандіозно розподілилися ролі... Для суспільства в ті дні відбувся момент істини - і Пушкін відповідав цьому моментові. Цей збіг мав таку силу... Злякалися - як лякаються одкровень. Мені до сьогодні нас з Олександром Сергійовичем шкода. Могла бути краща програма.
- Чи є улюблені передачі?
- Так, було кілька дуже смішних і чистих естетично. "Заручники", "Спогади про майбутнє" - як Зюганов до влади приходить. Дуже важливо, який тиждень за насиченістю подіями. Трапляється, що нічого не відбувається, і треба висмоктувати з пальця. А трапляється - палає душа. Ось "Заручники" були дуже точними за громадянським, громадським відчуттям. Плюс - смішно. У таких випадках, до речі, і приходять найкращі жарти.
- Чи часто доводиться переборювати опір НТВ?
- Ні-ні. Опору, звичайно, нема. Ми - партнери. Ми потрібні один одному. Вони бездоганно поводилися під час скандалу з порушенням проти нас кримінальної справи. Позов прокуратура подала програмі - канал міг лишитися осторонь, він покупець, а не виробник. Проте НТВ цілком стало на наш бік, запросило адвоката, ще й якого - Рєзніка!
- Невже був заборонений лише один сценарій? Настільки незалежне телебачення?
- Ну "Дон Кіхот" лежав два місяці... Там уперше з'явилася лялька-двійник Коржакова. Це викликало паніку в керівництва. Генерала боялися набагато більше, ніж президента. Він уже тоді поклав пикою вниз групу "Міст"... Так що перелякалися спочатку. Потім нічого, звикли.
- Одначе "Ляльки", мабуть, м'яко кажучи, провокують загострення між НТВ та владою?
- Було кілька випадків. Телефонували, висловлювали високу лють.
- Хто?
- Хтось... Можна написати, що й дзвінок у генпрокуратуру, коли завели справу, і безпосередні реакції на окремі сюжети "походили від відомих політичних діячів" - прототипів.
- Від Черномирдіна, наприклад?
- О, Віктор Степанович дуже жваво реагував на ряд передач. А особливо цікавою була історія з програмою "Вітя та ведмідь". З приводу цього скандалу на полюванні - пам'ятаєш? Коли Черномирдіна десантували з гелікоптера на барліг і єгері розстріляли ведмедицю, а сам пан прем'єр відважно уклав двох ведмежат, які вилізли слідом за матусею. Вийшла страшнувата і смішна передача, де ведмежий мотив у вигляді картини, цукерок, цирку, сузір'їв, нарешті, - переслідує Черномирдіна, мов криваві хлопчики. Я виловлював у словниках відповідні слова й словосполучення: смоктати лапу, клишоногий, ведмежа послуга, ведмідь на вухо наступив... У передачі підлеглі зводять Степанича з розуму, доречно й не доречно збагачуючи свою мову цими зворотами. На НТВ зателефонував розлючений прес-секретар. Однак найсмішніше сталося потім. Під час реального засідання кабінету міністрів головний митник Круглов, у білому кітелі, без поганих намірів, доповідає прем'єрові про справи у своєму господарстві. І каже: "Але, Вікторе Степановичу, є ще такі ведмежі кути..." Той червоніє: "Сядь, замовкни! Досить!" - про що нам негайно й повідомили "обізнані джерела". Це була велика радість. Отже, знайшли нерв. Кожне непробивне скло має цятку, на яку натиснути - і вщент. Тепер він ще багато років рушничку в руки не візьме...
- Ти не боїшся?
- Чого?
- Що дадуть одного разу по голові?
- Є трошки... однак цей страх таких абстрактний... А конкретно - коли буває ось така реакція - я щасливий. Я можу передати лють, яку відчувають усі, коли інші тільки заробляють інфаркти.
- Припустімо. Ну а навіщо НТВ потрібні ці пригоди?
- "Ляльки" - друге обличчя каналу. Перше інформаційні програми, справді чудові, на яких канал був заснований і розцвів. А друге - ми, демократичне, громадське обличчя. Принципова позиція полягає в тому, що наша програма - не від обізнаних, а від обивателів. Автори - такі самі телеглядачі, як і ви. Я реагую на те, що знають всі. Є імідж Кисельова: людина, котра допущена у сфери, він ділиться з нами чимось, але насправді знає набагато більше! У телебесідах Кисельова незрозуміло, хто в кого бере інтерв'ю: Євген значно важливіший від свого героя. Ми максимально знижуємо цей пафос - і тим самим підвищуємо рейтинг каналу. НТВ зробило на це ставку й мало рацію. Так, вони йдуть інколи на скандал. Проте що таке скандал для будь-якого засобу масової інформації? Рудинштейн підрахував, що рекламна кампанія, яку організувала четвертому каналу генпрокуратура абсолютно безкоштовно, - коштує 800 тисяч доларів.
- А скільки коштує програма?
- Це комерційна таємниця. Причому не моя, а Василя Григор'єва, якому як виконавчому продюсеру і платить НТВ.
- Добре, скільки, у такому випадку, коштуєш ти?
- Гадаю, більше, ніж платить мені продюсер.
- І, однак, ти відмовився від бринцалівських мільйонів...
- Так, він намагався замовити мені свою ляльку-двійника - коли його ще ніхто не знав - і пропонував за це мільйон доларів. Однак, по-перше, я не уповноважений вирішувати ці питання. А, по-друге, багатіти треба іншими способами. Це бандитські гроші, і це справді досить небезпечно. Ті самі стрижені хлопці, що мені від нього телефонували, зустрінуть мене в під'їзді і... Там, як правило, немає альтернативи: "гаманець або життя". Там за повною програмою.
- Не один Бринцалов замовляв, я чула, свою ляльку. Бути "лялькою" престижно?
- Воно звичайно престижно, але немає жодної людини, аж до найінтелігентніших Гайдара та Козирєва, якій би подобався його персонаж.
- Як ти ставишся до зауваження Гайдара, що його лялька-двійник - це автопортрет Шендеровича, "бентежна інтелігентська душа"?
- Щодо того, що я бентежна душа, - не заперечую. Однак... незручно пояснювати розумній людині те, що пояснював у генпрокуратурі: лялька - не є він. Це якийсь образ Гайдара, який містить у собі і його електорат. Характер персонажа визначається його місцем у нашому політичному театрі. А місце, скажімо, Єгора Тимуровича в цьому театрі - роль П'єро, якого всі б'ють, незалежно від того, яке обличчя він бачить у дзеркалі. У театрі є амплуа. Йому історія визначила ось таке амплуа.
- Ти не допущений, як Кисельов, у "сфери"? Чи буваєш у кабінетах?
- Ніколи. Навпаки, за всяку ціну уникаю знайомств, особистих зв'язків, не дай, Боже - дружби. Особистий контакт - завжди деяким чином ангажованість, дружба обов'язково нашаровується, спотворює безпосередній стосунок. Тільки один раз у мене був такий контакт - із Коржаковим, на срібному весіллі в Хазанова. Сорок хвилин генерал вербував мене, пояснював, що ми повинні любити президента... Це було після перемоги Зюганова на парламентських виборах. "Комуністи, - казав, - вас за одне місце повісять, а ми з вами разом працюватимемо". Дав мені візитну картку зі словами: "Вікторе, захочете писати про президента - зателефонуйте, проконсультуйтеся". Я сказав, що можу або писати свої сценарії, або консультуватися в Кремлі. І він забрав картку... На цьому моє перебування у сферах закінчилося.
- Як ти збираєш інформацію?
- Як - дивлюсь телевізор. Ексклюзив мені не потрібен. А якщо подію демонструють шість каналів - пропустити неможливо. Кожний цікавий вислів почуєш протягом вечора разів із десять. І доброзичливці телефонують. Прихожу додому - автовідповідач забитий: Віть, цей козел сьогодні сказав те й те...
- Тебе не обтяжує така робота: постійно варитися в політичному бульйоні?
- Я стомлююся. Тому радий, що нині є інший автор, Іван Кеосашвілі, кінорежисер, який виявив добрі драматичні здібності. І я можу іноді видпочивати й набирати повітря.
- Величезна частина публіки вважає, що "Ляльки" належать тільки тобі: "Ляльки Шендеровича"...
- Це почалося з "наїзду" прокуратури. Я давав тоді по п'ять-шість інтерв'ю щодня. Тепер - так, нам не розчепитися. Не тільки "Ляльок" пов'язують зі мною, а й мене - тільки з "Ляльками". Хоча я можу і ще щось... Це розплата за славу. Насправді зі 110 сценаріїв я написав 67. І під час скандалу був, насправді, єдиним автором. Хоча, звичайно, повною мірою співавторами можуть уважатися режисери Пічул і Левін. І потім - є ж актори: у першу чергу Безруков та Шувалов. Їхні персонажі - це по-справжньому чудові акторські роботи.
- Нині ти затіяв ще одну політичну програму - "Итого", пародію на "Итоги". Не занадто?
- А мені цікаво, коли я "здохну". Однак головне - дикий кайф: примусити країну реготати.
Москва
