Мамині біляші — улюблена страва братів Кличків
Про те, що Надія Улянівна КЛИЧКО людина зайнята й не вельми полюбляє давати інтерв’ю, нас відразу ж попередила прес-секретар Володимира й Віталія Наталія Терещенко. І все-таки, мама найвідоміших на сьогоднішній день спортсменів погодилася приділити увагу кореспонденту «Дня».
— Надіє Улянівно, напевне, будь-якій матері неприємно спостерігати, як її діти б’ються. Проте ваші сини обрали бокс справою свого життя. Що ви відчуваєте, коли дивитеся на їхні бої?
— Знаєте, я загалом не дивлюся бої за їхньою участю, бо крім переживань і страху за них я нічого іншого в цей момент відчувати не можу.
— Але ж ви стежили за їхнім самоствердженням у дитинстві... Тоді також переживали?
— А в дитинстві вони загалом не билися. Це були звичайні, спокійні діти.
— Як ви свого часу поставилися до їхнього професійного вибору?
— Як будь-яка мати я підтримувала й розуміла бажання своїх дітей. Тим паче, що до заняття боксом вони прийшли чисто випадково. Старшому сину сподобалося, у нього стало добре виходити, і він зайнявся цим серйозно. Ну, а після нього вже Володимир зацікавився тим, чим займався старший брат. Йому також сподобалося. Так і почалася їхня спортивна кар’єра.
— Зовні Володимир і Віталій дуже схожі. Чи є схожість у їхніх характерах? Є якісь риси, які особливо їх характеризують?
— Загалом-то, мені важко аналізувати їх характери, бо для мене вони обидва працьовиті, цілеспрямовані у своїй роботі і спокійні, м’які вдома. Можливо тому, що Володя Овен за гороскопом, він більш напористий, цілеспрямований і від природи обдарований силою, енергією, честолюбством. А Віталій у цьому завжди старався не відставати від брата, і кінець-кінцем, мабуть, також перейняв ці риси, хоча й був старшим. Він за гороскопом — Рак. Вони обидва — люди дії, терплячі й вимогливі до себе. Головна їхня схожість у тому, що Володя з Віталіком відчувають свою спорідненість, завжди готові допомогти один одному і близьким людям, і гранично сконцентровані на тому, що роблять.
— Чим, крім боксу, хлопці захоплювались у дитинстві? І чим займаються тепер у вільний час, якщо він у них залишається?
— Як усі нормальні діти, тоді Віталій з Володимиром захоплювалися колекціонуванням значків, поштових марок тощо. А тепер вони стараються більше часу приділяти своєму гармонійному розвитку. У зв’язку з тим, що останнім часом вони живуть у Німеччині, певну частину свого вільного часу хлопці витрачають на вдосконалення німецької мови: відвідують різні заходи — такі, приміром, як виставки, театри, покази мод.
— Якісь інші види спорту їм подобалися?
— У дворі, ясна річ, вони грали з іншими хлопцями в різні спортивні ігри, але бокс підкорив їхні серця й душу цілком і беззастережно.
— Що з ваших кулінарних витворів подобається їм найбільше?
— Коли вони приїжджають додому, насамперед вони просять мене приготувати їм біляші. Кажуть, що скучають саме за цими домашніми, маминими біляшами...
— Коли вони були маленькі, у вас хоч раз з’явилося передчуття, що Віталій і Володимир у майбутньому стануть відомими людьми?
— Знаєте, я вже не раз намагалася пригадати хоч один такий епізод, і, як не дивно, нічого схожого раніше не траплялося. У мене ніколи не було передчуття, що мої діти досягнуть вершин спортивного Олімпу.
— З якими почуттями ви чекаєте їх додому, і що б ви хотіли побажати своїм синам перед боєм?
— Ну які почуття можуть бути в матері? Авжеж, як завжди, переживаю за них жахливо, хоча вони й не люблять цього, і просять мене не хвилюватися, але я нічого не можу з собою вдіяти. А побажати хочеться удачі: щоб усе було добре, щоб не було травм, і вони, як завжди, вибороли свою заслужену перемогу, адже хлопці, справді йдуть до неї через величезні фізичні й моральні зусилля. Не хотілося б після довгої розлуки бачити своїх дітей пригніченими чи, не приведи Господи, травмованими. Головне для будь-якої матері — бачити дітей здоровими і щасливими.
Пригадати який-небудь цікавий епізод, не пов’язаний із боксом, Надія Улянівна «нашвидкуруч» не змогла. Можливо, тому, що займалася приготуванням, напевне, улюблених дітьми біляшів (з кухні долинав недвозначний звук смаження) й інших ласощів. Проте вона пообіцяла, що, можливо, наступного разу, у спокійній обстановці, вона розповість.
№234 05.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Про те, що Надія Улянівна КЛИЧКО людина зайнята й не вельми полюбляє давати інтерв’ю, нас відразу ж попередила прес-секретар Володимира й Віталія Наталія Терещенко. І все-таки, мама найвідоміших на сьогоднішній день спортсменів погодилася приділити увагу кореспонденту «Дня».
— Надіє Улянівно, напевне, будь-якій матері неприємно спостерігати, як її діти б’ються. Проте ваші сини обрали бокс справою свого життя. Що ви відчуваєте, коли дивитеся на їхні бої?
— Знаєте, я загалом не дивлюся бої за їхньою участю, бо крім переживань і страху за них я нічого іншого в цей момент відчувати не можу.
— Але ж ви стежили за їхнім самоствердженням у дитинстві... Тоді також переживали?
— А в дитинстві вони загалом не билися. Це були звичайні, спокійні діти.
— Як ви свого часу поставилися до їхнього професійного вибору?
— Як будь-яка мати я підтримувала й розуміла бажання своїх дітей. Тим паче, що до заняття боксом вони прийшли чисто випадково. Старшому сину сподобалося, у нього стало добре виходити, і він зайнявся цим серйозно. Ну, а після нього вже Володимир зацікавився тим, чим займався старший брат. Йому також сподобалося. Так і почалася їхня спортивна кар’єра.
— Зовні Володимир і Віталій дуже схожі. Чи є схожість у їхніх характерах? Є якісь риси, які особливо їх характеризують?
— Загалом-то, мені важко аналізувати їх характери, бо для мене вони обидва працьовиті, цілеспрямовані у своїй роботі і спокійні, м’які вдома. Можливо тому, що Володя Овен за гороскопом, він більш напористий, цілеспрямований і від природи обдарований силою, енергією, честолюбством. А Віталій у цьому завжди старався не відставати від брата, і кінець-кінцем, мабуть, також перейняв ці риси, хоча й був старшим. Він за гороскопом — Рак. Вони обидва — люди дії, терплячі й вимогливі до себе. Головна їхня схожість у тому, що Володя з Віталіком відчувають свою спорідненість, завжди готові допомогти один одному і близьким людям, і гранично сконцентровані на тому, що роблять.
— Чим, крім боксу, хлопці захоплювались у дитинстві? І чим займаються тепер у вільний час, якщо він у них залишається?
— Як усі нормальні діти, тоді Віталій з Володимиром захоплювалися колекціонуванням значків, поштових марок тощо. А тепер вони стараються більше часу приділяти своєму гармонійному розвитку. У зв’язку з тим, що останнім часом вони живуть у Німеччині, певну частину свого вільного часу хлопці витрачають на вдосконалення німецької мови: відвідують різні заходи — такі, приміром, як виставки, театри, покази мод.
— Якісь інші види спорту їм подобалися?
— У дворі, ясна річ, вони грали з іншими хлопцями в різні спортивні ігри, але бокс підкорив їхні серця й душу цілком і беззастережно.
— Що з ваших кулінарних витворів подобається їм найбільше?
— Коли вони приїжджають додому, насамперед вони просять мене приготувати їм біляші. Кажуть, що скучають саме за цими домашніми, маминими біляшами...
— Коли вони були маленькі, у вас хоч раз з’явилося передчуття, що Віталій і Володимир у майбутньому стануть відомими людьми?
— Знаєте, я вже не раз намагалася пригадати хоч один такий епізод, і, як не дивно, нічого схожого раніше не траплялося. У мене ніколи не було передчуття, що мої діти досягнуть вершин спортивного Олімпу.
— З якими почуттями ви чекаєте їх додому, і що б ви хотіли побажати своїм синам перед боєм?
— Ну які почуття можуть бути в матері? Авжеж, як завжди, переживаю за них жахливо, хоча вони й не люблять цього, і просять мене не хвилюватися, але я нічого не можу з собою вдіяти. А побажати хочеться удачі: щоб усе було добре, щоб не було травм, і вони, як завжди, вибороли свою заслужену перемогу, адже хлопці, справді йдуть до неї через величезні фізичні й моральні зусилля. Не хотілося б після довгої розлуки бачити своїх дітей пригніченими чи, не приведи Господи, травмованими. Головне для будь-якої матері — бачити дітей здоровими і щасливими.
Пригадати який-небудь цікавий епізод, не пов’язаний із боксом, Надія Улянівна «нашвидкуруч» не змогла. Можливо, тому, що займалася приготуванням, напевне, улюблених дітьми біляшів (з кухні долинав недвозначний звук смаження) й інших ласощів. Проте вона пообіцяла, що, можливо, наступного разу, у спокійній обстановці, вона розповість.
№234 05.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
