«Нарешті держава звернула увагу на нематеріальну культуру»

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. Вкотре читацький клуб «Дня» робить свій внесок в осмислення подій року, що минає. Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання (нижче) нашої новорічної анкети.

Бажаємо вам радісних Новорічних свят і щасливого 2019 року!

1. Ми знаходимося в складному історичному процесі: як би ви його назвали? Чого вас навчив 2018 рік?

2. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну?

3. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

4. Кого ви вважаєте героєм і антигероєм року?

5. Три речі, які додають вам сил й наповнюють оптимізмом?

6. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2018 року?

Наталя СЕНТЕМОН, голова ГО «Етномайстерня «Коло», головний спеціаліст з питань розвитку креативних індустрій управління культури Вінницької ОДА:

1. Мені це нагадує біг з перешкодами, але по висхідній. Тобто загалом у мене оптимістичний погляд на рік, що минає. Він навчив мене, що за жодних обставин не можна здаватися, а все, що трапляється, не даремно. Можливо, певний період часу здається, що це відбувається без результату, але він потім настає. Просто ми не завжди бачимо повну картину того, що сталося.

2. Не буду оригінальною – це створення (відтворення) української церкви. Це подія для мене загальноісторичного масштабу. Для нас, українців, цього року нарешті «гештальт закрився» і це результат сотень років: боротьби, потуг, намагань. Але разом з тим це величезний старт для майбутнього, для об’єднання нас в межах країни.

3. Особисто мене дуже радує і втішає те, що цього року почали приділяти велику увагу нематеріальній культурній спадщині (НКС), причому на всіх рівнях. Активно у цьому напрямку працює Український центр культурних досліджень, який днями презентував віртуальний музей НКС, про який писав «День» (див. матеріал https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/dveri-u-svit-spadshchyny ). Нарешті держава звернула увагу на нематеріальну культуру, яка по суті існує довкола нас – у побуті, їжі, звичаях. І дуже класно, що робота ведеться на всіх рівнях: про це почали говорити всі області, райони, села. Вони активно долучаються до формування національного переліку елементів НКС. А це означає, що ми збережемо їх для нащадків.

4. За будь-яких «розкладів» у ситуації із формуванням автокефальної помісної церкви для мене Петро Порошенко герой. Тому що 100% у цьому є його заслуга, у нього було бажання і можливості довести цю справу до логічного завершення, з усвідомленням усіх наслідків. Я б ще сказала про Блаженнійшого Філарета, але він для мене герой не тільки цього року, а цілої епохи. А якщо шукати героїв довкола себе, то це наші військові, які боронять кордони на сході, це волонтери, які допомагають їм тут, у тилу. А ще для мене герої ті люди, які щодня своїми справами і кроками роблять усе можливе, щоб наше життя стало кращим. Це й мої дівчата з «Кола», тому що я знаю, настільки вони зайняті: дітьми, роботою, побутовими справами, але кожна з них знаходить час (переважно вночі) для того, щоб відтворити втрачене, зберегти те мистецтво, яке може зникнути. І не факт, що їм за це можуть подякувати, навіть зараз.

Назвати когось одного антигероєм не можу, забагато честі. А якщо загалом, то це безініціативні люди, які бубнять, що від них нічого не залежить, що все вирішується на «верхах», які ніяким чином не долучаються до життя, яких цікавить ціна на ковбасу чи цукор – вони для мене антигеройська верства населення. Хоча від них багато чого залежить.

5. Мої діти – це та компанія, яка не дає можливості розклеїтися чи розслабитися. Надихає на «подвиги» відчуття того, що часу залишається дедалі менше. І ось це відчуття, що життя має кінець і воно мчиться все швидше, як не дивно, додає бажання, оптимізму, прагнення щось зробити. Ти починаєш цінувати себе, свій час, своє оточення, обирати найголовніше і з цим розумінням вибираєш те, чим хочеш займатися. А коли ти робиш улюблену справу – це надихає 100%.

6. Скромною не буду – для мене особисто вирізнялися статті, які були написані про «Коло». Ми цього чекали, бо «День» – це чи не найвища площадка, куди можна потрапити. За діяльністю газети я слідкую вже багато років. Бібліотека «Дня» для мене розпочалася з «Сили м’якого знака» і поповнюється щороку. Я переконана: якби діти-підлітки читали книги з Бібліотеки газети «День», то мали б правильно сформований світогляд – так, як треба, щоб любити нашу державу, розуміти її проблеми і вміти з ними справлятися. Як приклад, книга «Повернення в Царгород» і нинішня ситуація – всі відповіді на запитання у книзі. Взагалі «День» має унікальну здатність йти попереду всіх, прокладати шлях і диктувати моду.