«Антигерой року – це збірний образ українського обивателя…»

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. Вкотре читацький клуб «Дня» робить свій внесок в осмислення подій року, що минає. Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання (нижче) нашої новорічної анкети.

Бажаємо вам радісних Новорічних свят і щасливого 2019 року!

1. Ми знаходимося в складному історичному процесі: як би ви його назвали? Чого вас навчив 2018 рік?

2. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну?

3. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

4. Кого ви вважаєте героєм і антигероєм року?

5. Три речі, які додають вам сил й наповнюють оптимізмом?

6. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2018 року?

Ігор ПАСІЧНИК, ректор Національного університету «Острозька академія», професор, Герой України:

1. Цей процес, на мій погляд, має два напрями – це руйнація цивілізованої стабільності і власне пришвидшений процес глобалізації. Каталізаторами таких змін стало вторгнення Росії в Крим і на схід України. Уперше в історії цивілізованих країн були порушені кордони суверенної держави без оголошення війни й використані механізми так званої гібридної війни. Як наслідок – відбулося нівелювання загальноприйнятих норм співіснування в світовому масштабі. З іншого боку, відбувається пришвидшений процес глобалізації. Ми зараз перебуваємо на порозі творення нового типу гомо сапіенс, а саме – гомо кібер комунікатор, який відчужує живу природну мову і відкидає її на периферію. Глобалізація поглинає молодь у процес планетарного перерозподілу, який диктує нову систему цінностей і певний асортимент споживання. Під загрозою опинилися багатомовність світу, національні почуття, народні традиції, культура і мова. Наша мета – це зберегти цивілізаційне «Я», віднайти своє місце в універсумі і активно на нього впливати. Україні потрібно чітко знати свою місію в Європі. Як на мене – це популяризація духовних і моральних цінностей, це утвердження поняття сім’ї, традиції взаємостосунків між дітьми і батьками. Багато із цього переліку Європа втратила, а Україна може це відродити.

2018 рік мене ще раз навчив, що необхідно з дуже великою пересторогою ставитися до тієї інформації, яку продукують мас-медіа, особливо українські. Багато моїх знайомих просто відключили телевізори і вже роками їх не дивляться. Коли мої студенти, під час здійснення експерименту, попросили своїх родичів поділитися враженнями від перегляду новин на українських телеканалах, то відповідь зводилася в одне речення – «Це просто жах, у якій країні ми живемо». Як психолог скажу, що під впливом такої інформації у людини формуються відчуження і відраза до своєї держави, а як результат – їй просто хочеться покинути цю державу. Низка мас-медіа, неначе цілеспрямовано, акцентують увагу у своїх матеріалах на негараздах, забуваючи про позитив, якого в Україні насправді дуже багато.

2. Нещодавній інцидент в Керченській протоці – це фактично військова агресія проти України. Здавалося б, що це подія незначного масштабу, але вона змінює не лише Україну, а й світ. Якщо в когось ще залишилися певні ілюзії щодо нашого східного сусіда-агресора, то думаю, що тепер вони остаточно розвіяні. У світі почали зовсім іншими очима дивитися на Російську Федерацію і відповідно різко змінилося ставлення лідерів багатьох країн до неї.

Також важливою подією, на мій погляд, стало те, що Президент України Петро Порошенко призначив представником України у Тристоронній контактній групі в Мінську щодо врегулювання ситуації на Донбасі Євгена Марчука. Маю великі сподівання, що слово від України буде почутим, адже знаю особисто Євгена Кириловича як блискучого політика та відомого українського державного діяча.

3. Безумовно, що це надання Томосу і створення єдиної помісної православної церкви в Україні. Ця подія суттєво вплине на православ’я всього світу, яке переживатиме період переформатування. Щось схоже православ’я пережило за часів вселенського патріарха Кирила Лукаріса, який свого часу був ректором Острозької академії. Думаю, що цей процес буде прикладом для Російської православної церкви, яка має займатися трохи іншими питаннями, ніж держава. Церква передусім повинна формувати високі моральні цінності, любов до ближнього, всепрощення, а не втручатися в політику, освячувати війни тощо. Саме повернення християнських моральних цінностей зараз лягає на плечі відродженої єдиної помісної православної церкви в Україні.

4. Героєм року вважаю збірний образ наших воїнів, волонтерів та українців, які мають активну життєву позицію. Я пишаюся тим, що студенти і викладачі Острозької академії з перших днів війни на сході України займаються волонтерською діяльністю, організовують різноманітні заходи патріотичного спрямування, а деякі з них долучилися до лав української армії. Антигерой року – це збірний образ українського обивателя, свідомість якого замкнулася в кільці ковбаси, що не бачить і не хоче бачити тих абсолютно великих позитивних змін, які відбуваються навколо нього.

5. Для мене – це Україна, сім’я і Острозька академія, сім’я, Острозька академія і Україна та Острозька академія, Україна і сім’я.

6. «День» – це потужний інтелектуальний ресурс, аналогів якому немає, адже це не тільки власне газета, а й низка проектів, це солідна Бібліотека, книги якої мають бути в кожній школі, в кожному університеті і в кожній українській хаті. Тому не хочу зараз виокремлювати якісь конкретні прізвища авторів, щоб раптом когось не забути. Дуже подобається читати глибокі матеріали на історичну, суспільну, політичну, економічну, культурну тематику. Приємно, що час від часу з’являються публікації про Острозьку академію і наше славне місто Острог. Ларисі Івшиній хочу висловити особливу вдячність за ініціативу видання книги «Ave. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського», яка дозволяє нам по-іншому зрозуміти постать цього великого Гетьмана. Щиро бажаю Вам, Ларисо Олексіївно, і Вашому чудовому колективу процвітання в Новому році здоров’я, щастя, везіння та Божого благословіння. І як Пасічник, бажаю також солодкого медового життя!