«Розуміння історичного контексту і тримання принципової лінії – найцінніше що я виділяю у «Дні»

Війна змушує нас визначитися відносно того, яку державу ми хочемо побудувати. Вже майже три роки війна для нас — це жорстокий і прискіпливий екзаменатор, навіть певною мірою час одкровення. Розкручені ідоли стали розчаруванням. Терміни на кшталт «боротьба з корупцією» та «необхідність реформ» вицвіли від відсутності конкретних дій. Проте залишається надія на те, що народ, який зміг у час страшних випробувань мобілізуватися, створивши рухи добровольців і волонтерів, зрештою здатен і до старанної, надскладної роботи з розбудови держави.

Цей рік був 25-ю річницею відновлення Україною незалежності. В Декларації про державний суверенітет, написаній рукою дисидента Левка Лук’яненка, значиться ключова фраза про «тисячолітню традицію державотворення». Експерти «Дня» в черговий раз зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.

Отже, наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2017-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Які події 2016 року, на вашу думку, вплинули на Україну і світ?

2. Чим рік, що минає, став особливим персонально для вас?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначило 20-річчя свого існування. Ви і «День». Які проекти газети за всі ці роки відіграли найбільшу роль для розвитку нашого суспільства?

Ігор ЛУЦЕНКО, народний депутат, «Батьківщина»:

1. Це війна на сході України, продовження низкоінтенсивного військового конфлікту і, звичайно, продовження відповідних втрат з нашої сторони. З міжнародної політики – це війна в Сирії, яка безумовно впливає на баланс сил в світі, і врешті-решт, чомусь несподівано для багатьох наших українських політиків, обрання Трампа президентом в США. 

2. Очевидно вже, що справа викрадення Луценка та Вербицького, і загибель Вербицького, стала одним з довгограючих і мабуть малоперспективних сюжетів – подібно до багатьох інших кримінальних справ в Україні, які на жаль залишаються нерозкритими. З дуже сильними політичними акцентами і великими підозрами на неформальні угоди.

3. Людина, яка заслуговує на велику повагу – Микола Коханівський, який, не дивлячись на розчарування багатьох, має стабільні погляди і продовжує боротьбу.

Мій особистий антигерой поділений на дві частини. Перша – міністр внутрішніх справ Арсен Аваков як образ типової міліцейської реакції, яка прогресує. Друга – це голова Національного банку України Валерія Гонтарєва як образ матеріально-корупційного аспекту. І от цей спільний образ є найгіршим символом нинішнього політичного режиму. 

4. В період після Євромайдану багато видань втратили зв'язок з реальністю, вичерпали себе, велика частина української журналістики опинилася в полоні ілюзій. Але не газета «День». Ви навпаки, на відміну від багатьох видань, зберегли тверезість своїх поглядів, історичну лінію, масштаб історичності подій у своїх оцінках. І це дуже важливо, тому що через те, що багато журналістів мають риб’ячу пам'ять, суспільство страждає і не розуміє що відбувається. Саме розуміння історичного контексту і тримання принципової лінії – найцінніше що я виділяю у «Дні».