«Україна стала лакмусовим папірцем Європи»

05 січня 2016

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

Володимир ГОРЯНСЬКИЙ,  актор Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра:

1. 2015 рік запам'ятається розчаруванням. Ті надії, які покладалися 2014 року, віра в те, що щось зміниться на краще, на жаль, не справдилися. І, напевно, це подія, що запам'яталася найбільше не лише мені, а й мені здається, що я висловлюю думку багатьох людей.

Наше прагнення до Євросоюзу, всі події, які почали у зв'язку з цим відбуватися, безумовно, змінили і Україну і світ, тому що Україна стала лакмусовим папірцем Європи, іспитом, який ми всі проходимо (на жаль, він проходить на нашій території). Цей іспит ще триває, чим він закінчиться, поки що ніхто не знає.

2. Цього року я одружився.

3. Героїв багато – це ті, хто там, на передовій, люди, які захищають Україну. А антигерои – їх так само багато, ввімкніть телевізор, новини, політичні програми – ви всіх їх побачите.

4. Газета «День», у якій завжди культурна сторінка – це не просто відписка або гороскопи. У газеті «День» завжди були професійні статті, професійні критики, те, що стосується мистецтва і культури взагалі. Я вважаю, що це одна з найшанованіших серед творчої інтелігенції газет. На жаль, формат газети зменшився (напевно, так диктує час), але я пам'ятаю те особливе задоволення, коли відкривав і перегортав сторінки тієї колишньої «великої» газети. Тому я бажаю газеті – попри те що формат став меншим нехай змісту буде ще більше!