«Катастрофа і тріумф»
Війна змушує нас визначитися відносно того, яку державу ми хочемо побудувати. Вже майже три роки війна для нас — це жорстокий і прискіпливий екзаменатор, навіть певною мірою час одкровення. Розкручені ідоли стали розчаруванням. Терміни на кшталт «боротьба з корупцією» та «необхідність реформ» вицвіли від відсутності конкретних дій. Проте залишається надія на те, що народ, який зміг у час страшних випробувань мобілізуватися, створивши рухи добровольців і волонтерів, зрештою здатен і до старанної, надскладної роботи з розбудови держави.
Цей рік був 25-ю річницею відновлення Україною незалежності. В Декларації про державний суверенітет, написаній рукою дисидента Левка Лук’яненка, значиться ключова фраза про «тисячолітню традицію державотворення». Експерти «Дня» в черговий раз зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.
Отже, наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2017-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Які події 2016 року, на вашу думку, вплинули на Україну і світ?
2. Чим рік, що минає, став особливим персонально для вас?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначило 20-річчя свого існування. Ви і «День». Які проекти газети за всі ці роки відіграли найбільшу роль для розвитку нашого суспільства?
Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків із діаспорою
1. Світ і ми в ньому опинилися в зоні високої турбулентності. Кожного дня нас розхитує від новин, які впливають на наше життя, бо розумієш, що ти - частинка цього світу. Теракти, вибори президента США, війни і катаклізми, стихійні лиха, тисячі жертв на Донбасі, окупація Криму. Страждання людей у Сирії, вбивства в Алеппо сколихнули мільйони людей. Сльози журналіста, ведучого турецького каналу теленовин, який розплакався, приймаючи на себе біль сирійської дитини, яку оперували без наркозу, ще раз підтвердили, що всім нам необхідні співпереживання і чутливість до чужого болю. Тому настільки важливии були квіти під посольствами країн, які постраждали від терактів, це акт співчуття і сприйняття чужої біди, як текст на зрілість. Ми його починаємо проходити.
Нас і надалі дивує, дратує байдужість європейців до нашої війни, до тисяч загиблих, мільйонів переселенців, які втратили рідну домівку і змушені починати все з нуля. Чи змінили ці події і війна в Україні світ? Швидше – вплинули на нього. Чи й далі цей світ буде займати позицію стурбованого спостерігача і не спроможеться на активні дії, долаючи страх перед монстром, якого ми називаємо «Путін-Росія», - покаже час.
А ми все чекаємо допомоги і розуміння нашої ситуації, прийняття «безвізу» як знака солідарності з нами. Однак переконана, що цей рік дав нам ще один урок і навчив нас простої істини - покладатися, насамперед, на самих себе, наводити порядок у себе вдома, але розуміти, що чужа біда – поруч, і нехай не лишає нас байдужими.
2. «Катастрофа і тріумф» - назва книги авторки Марії Семенченко з бібліотеки газети «День» окреслює якнайкраще моє сприйняття України сьогодні. Ці два поняття- антагоністи сьогодні поруч щоденно. Героїзм наших хлопців і власне користолюбство чиновників, жертовність волонтерів і жадібність високопоставлених чиновників з їх е-деклараціями. Про це не писав хіба що лінивий. Важливо, щоб ми не потонули в морі негативу, говорили не лише про поразки, але і про наші перемоги, про те, що дає нам силу і впевненість у завтрашньому дні. А нам є чим пишатися! Спільними зусиллями встановлено нове покриття-арка на Чорнобильській АЕС, так званий безпечний конфайнмент, що є унікальним технологічним досягненням, яке захистить Україну і світ. Це перемога нашої дорогої Джамали на Євробаченні, перемоги наших паралімпійців у Бразилії, які здивували шквалом золотих, срібних і бронзових медалей і показали, що таке жага перемоги. Це досягнення наших дітей - учнів, учасників міжнародних учнівських олімпіад, які продемонстрували дорослим, яких висот можна досягти своєю працею.
Для мене особисто, як і для мільйонів українців, рік, що минає, був ще одним роком війни в моїй країні. Але коли твоя країна воює, то мобілізованим повинен бути кожен на своєму фронті. Мій фронт - моя праця професійна і волонтерська. День у день. Як казав колись Курій Дентат (у 270 р до н.е.), видатний політичний і військовий діяч Римської республіки, «найгірше, що може спіткати людину, - це бути стертим зі списку живих ще до смерті».
«Але коли ти живеш у несприятливі для держави часи, потрібно відвойовувати час для дозвілля і занять і, як у небезпечному плаванні, швидше звертати до гавані» (Сенека «Діалоги»). Такою гаванню для мене протягом року були інтелектуальні та культурні події в Україні, які надихали на подальшу роботу. Без сумніву, серед сотень подій я виділяю Фотовиставку - 2016 газети «День» і подароване для українців видання «Сестра моя, Софія ...». Це не тому, що я пишу для газети «День» і роблю компліментарний жест, а тому, що вважаю Ларису Івшину та її команду непереможним солдатом інтелектуального фронту, який ніколи не складає своєї зброї і озброює нас. Моєю гаванню були десятки культурно-мистецьких подій, Форум видавців, участь і робота в святкуванні 200-річчя Львівської політехніки, проекти Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою.
3. Мій герой - солдати і військові, які захищають мою країну і мою сім'ю. Ті, хто мерзне в окопах, приносить для нас найвищу жертву - своє життя. Мій герой - будівельник Держави. Мій антигерой - зрадник, який не гребує наживою для власної вигоди в умовах війни.
4. Ще раз дозволю собі цитувати Сенеку, слова якого є актуальними понад 2000 років: «...Корисним для держави є не тільки той, хто висуває кандидатів, захищає оскаржених або судить у справах війни і миру, а той, хто виховує молодь, оснащує людські душі чеснотами, наставляє тих, хто рветься до багатства і розкоші ... хто вчить, що таке справедливість, почуття обов'язку ... або усвідомлення того, який щедрий дар - чиста совість ».
Виховує, напучує, вчить. Це те, що постійно робить протягом 20 років газета «День». Найважливіши, на мій погляд, є створення Бібліотеки газети - видання книжок, які є екстрактами інтелектуальної, наукової та суспільно-політичної думки. Однієї бібліотеки вистачає, щоб озброїти українців здоровими знаннями, які дають можливість усвідомити свою національну ідентичність, пізнати власну історію, вкрадену і присвоєну чужинцями, місце в історії - власної та світової, дізнатися забуті імена тих, хто працював і жив для України. Мене не перестає захоплювати і наполегливість, і цілеспрямованість, і непохитність головного редактора Лариси Івшиної та її команди на шляху до мети, яку вони обрали для себе і для нас. Тим самим застерігаючи нас від розчарування і вселяючи переконання, що ми відбудемося-таки як цілісна конкурентоспроможна держава. А наше завдання - гідно пройти певну траєкторію руху.
Кожен проект газети має велику цінність.
Від свого імені та від імені Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою вдячний Ларисі Івшиній та колективу за подвижницьку працю. Бажаємо щасливого Різдва Христового і радісного, мирного і щедрого на хороші події Року Нового.