Олександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ: «Сім’я Кучми поки переграє команду Януковича»
Нещодавно весь Київ, зокрема в соціальних мережах, обговорював фантастичний концерт гурту «Океан Ельзи», яким вони завершили свій всеукраїнський тур. Особливе піднесення викликала після Святослава Вакарчука «Я не здамся без бою». Такий собі варіант сублімації для багатьох. Паралельно в нашому сьогоднішньому номері виходить інтерв’ю з молодим журналістом Ігорем Колтуновим, який записав дуже цікавий відеоблог на «Телекритиці» із заголовком «Боягузом бути модно...». Між цими двома суспільними тенденціями є ще дуже багато подій, які несправедливо замовчують наші медіа.
Голос постраждалих від злочинів за часів президентства Леоніда Кучми практично ніде не представлено. Дивовижно, але було зроблено низку резонансних заяв протягом останнього року, зокрема і нещодавні, пов’язаних із 13-ю річницею зникнення та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, які так само не були поширені. Наприклад, зовсім нещодавно громадській діяч і постраждалий у «справі Гонгадзе» Олексій Подольський хотів відкрити блог, але не отримав відповіді. Це взагалі шокуюче.
Олександр Єльяшкевич — не просто політик із давньою біографією, а людина, яка також постраждала під час правління другого президента України. Позиція Єльяшкевича здається нам суспільно важливою. З огляду на те, що його не запрошують в ефіри і не надають слова в інших медіа, ми відчуваємо свій обов’язок дати йому можливість висловитися з приводу важливих для суспільства питань. Читачі самі можуть зробити висновки і думати над аргументами, які він наводить.
«ГЕЛЬСІНСЬКА КОМІСІЯ КОНГРЕСУ США ЧЕКАЄ НА ВІДПОВІДІ ВІД ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА»
— Нещодавно громадський діяч Олексій Подольський у програмі «Окрема думка» на телеканалі ТВі заявив, що «Гельсінська комісія при Конгресі США написала лист Президентові України Вікторові Януковичу про резонансні справи Єльяшкевича, Подольського і Гонгадзе». Що це за таємничий лист?
— Тут немає жодних таємниць. 8 травня цього року на слуханнях Гельсінської комісії у Вашингтоні виступав міністр закордонних справ України Леонід Кожара (тема — головування України в ОБСЄ). Тоді конгресмен Стів Коен, як член Гельсінської комісії Конгресу США, особливо зацікавився долею резонансних справ в Україні. У відповідь міністр Кожара публічно на весь світ пообіцяв надати вичерпну інформацію Гельсінській комісії з приводу ситуації щодо кримінальних справ, які стосуються замаху на моє життя, викрадення Подольського та вбивства Гонгадзе. Що в результаті? По-перше, на самому засіданні, відповідаючи на запитання які стосувалися згаданих справ, Леонід Кожара виглядав непереконливо, а по-друге, досі так і не надав обіцяної інформації.
Лист Президентові Вікторові Януковичу (оригінал і переклад читайте нижче)— це реакція конгресмена Коена і в цілому Гельсінської комісії на не зовсім коректні дії міністра Кожари.
— Чому Гельсінська комісія, що раніше не звертала серйозної уваги на згадані резонансні справи, зараз раптом глибоко зацікавилася цими питаннями?
— Коли сторона Леоніда Кучми намагається приховати, яким чином йому вдавалося уникнути юридичної оцінки його ролі в долях Єльяшкевича, Подольського, Гонгадзе, це викликає відповідну реакцію з боку політиків і представників громадянського суспільства в країнах, яким не байдужа доля України. І конгресмен Коен, як уповноважений представник Гельсінської Конгресу США намагається домогтися зрушень в розслідуванні резонансних злочинів в Україні. Він — досвідчений юрист, який бачить, що в найближчому майбутньому буде реальний поступ у цих справах.
— У своєму листі американський конгресмен говорить про бажану зустріч Віктора Януковича з вами, щоб прискорити процес розслідування «справи Єльяшкевича». Як ви оцінюєте ймовірність такої зустрічі?
— Я розумію, що зараз перед Вільнюською зустріччю на найвищому рівні у Президента дуже багато важливих справ, але я готовий із ним зустрітися. Я також готовий зустрічатися з іншими офіційними особами, які уповноважені приймати відповідні ухвали. За багаторічну історію юридичного «беззаконня» щодо моєї справи, постійно ігноруються ухвали європейських структур, постанови Верховної Ради, а зараз уже й звернення Гельсінської комісії. У мене є реальні пропозиції як прискорити розслідування резонансних справ. Я не зацікавлений у тому, щоб Україна як держава несла репутаційні втрати в разі неминучих юридичних процесів за межами країни (якщо, звичайно, і далі ігноруватимуться ці проблеми).
— З ким Коен може співпрацювати в Україні?
— Конгресмен показав мені запрошення відвідати нашу країну, яке йому надіслав український амбасадор у США, і сказав, що із задоволенням приїде до України. Він хоче безпосередньо на місці з’ясувати ті питання, які він ставив на слуханнях у Вашингтоні. У зверненні до Віктора Януковича, Коен теж говорить про те, що хоче зустрітися з українським Президентом і обговорити ці та інші важливі проблеми. Якщо Україна зробить ефективні кроки щодо розслідування резонансних злочинів і виявлення замовників, конгресмен готовий налагодити тісний контакт і з першим заступником генпрокурора України Ренатом Кузьміним. Як би до нього не ставилися, потрібно об’єктивно визнати: ніхто окрім нього в Україні досі не намагався перейти до конкретної правової оцінки ролі Леоніда Кучми в резонансних злочинах проти мене, Подольського та Гонгадзе. Стів Коен зазначив, що він є чудово обізнаний про Рената Кузьміна і всі дискусії, які пов’язані з його ім’ям. До речі, Коен на зустрічі зі мною підтвердив, що він зустрічатиметься з Олексієм Подольським у Сполучених Штатах (про це раніше заявляв сам Подольський — Авт.).
— Які останні новини з «фронтів»?
— Віктор Янукович ще 1 серпня цього року, коли було надіслано листа, мав отримати офіційний переклад тексту. Якщо ж Президент з якоїсь причини не отримав звернення Коена, я не виключаю, що це може слугувати приводом для серйозних виховних процесів усередині АП.
...Мені навіть важко уявити, що хтось візьме на себе сміливість і відповідальність не поінформувати Віктора Януковича про настільки значущий лист представника Гельсінської комісії. Адже, в США чекають на відповідь від нашого Президента.
«У ГПУ ЩОСЬ ЗРІЄ...»
— Нещодавно в інтерв’ю порталу news24.ua перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін сказав: «У рамках цього розслідування (вбивства Гонгадзе. — Авт.) проводяться необхідні слідчі дії й у кримінальній справі про насильство над журналістом Олексієм Подольським, і над народним депутатом минулих скликань Олександром Єльяшкевичем». Вам відомо про якийсь прогрес у згаданих справах?
— Ренат Кузьмін дійсно активно займається розслідуванням справ, що стосуються мене й Олексія Подольського. Скажу відверто, так глибоко й професійно, як він, ніхто з прокурорів раніше в суть наших справ не вникав. Це поки все, про що я можу сказати. Але я б хотів звернути увагу на те, що відбувається сьогодні в Генпрокуратурі. Після того, як Ренат Кузьмін, будучи також членом Вищої ради юстиції, почав ретельне вивчення сфальсифікованої суддею Мельником справи щодо замаху на моє життя, я на його запрошення прибув до Генеральної прокуратури. Несподівано до кабінету першого заступника зайшов генеральний прокурор Віктор Пшонка. У категоричній формі він двічі наполегливо попросив мене вийти з кабінету, й мені довелося вийти.
Я припускаю, що моя поява в ГПУ стала якимось детонатором у конфлікті генпрокурора з його заступником, про що багато повідомлялося в пресі. Мене вразила дивна, навіть нервова поведінка генерального прокурора... У середу, як повідомили ЗМІ, їх обох викликали до Президента. Мабуть, щось назріває. Може знову Кучма на Ялтинському саміті поскаржився Президентові Януковичу на Кузьміна. А може Квасьнєвський на прохання Кучми висловив якесь невдоволення Генпрокуратурою. Адже він і Кокс скоро докладатимуть Європі у справі Тимошенко» — від цього може залежати результат у Вільнюсі. А може примирення Кучми з Луценком стало наступним кроком для відбілювання Кучми? Думаю, скоро дізнаємося.
— Сьогодні в інформаційному просторі активізувалася тема, що нібито Георгій Гонгадзе живий. Про це публічно говорить і Володимир Литвин, і адвокати Олексія Пукача, а Леся Гонгадзе взагалі заявляла, що одержувала листи від сина. Вас це не шокує?
— Мати завжди хоче вірити в те, що її загиблий син усе-таки живий. І це підло, цинічно й жахливо використовують ті, хто хоче уникнути відповідальності за організацію вбивства Георгія Гонгадзе. Це не просто знущання, а злочин. Я хотів би публічно звернутися до Генеральної прокуратури й СБУ з проханням — встановити замовників і виконавців фальсифікацій нібито листів від Георгія Гонгадзе. Враховуючи те, що впродовж багатьох років сім’я Кучми посилено займалася фальсифікацією кримінальних справ (Єльяшкевича, Подольського, Гонгадзе), експертиз, доказів, фінансувала дискредитацію свідків й потерпілих, а також те, що нібито відправник листів перебував у Дніпропетровської області, висновок про те, хто стоїть за цією спецоперацією, напрошується сам собою. Чи не робить це все та ж команда, яка фальсифікувала листа Пукача з Ізраїлю, щоб відвернути увагу слідства від розшуку Пукача?
Усім рекомендую уважно прочитати опублікований у ЗМІ повний текст вироку суду у справі Пукача. Це, щоправда, нелегко зробити без валеріани. Там до найдрібніших деталей судом досліджені всі подробиці жорстокого насильства щодо Гонгадзе й Подольського: від задуму до спроби приховати сліди злочину.
«УКРАЇНСЬКІ ГОСТІ ВСЕ ЧУДОВО ЗНАЮТЬ. АЛЕ...»
— Нещодавній ювілейний Ялтинський форум привернув велику увагу громадськості, як в Україні, так і за її межами. У цьому є плюси й мінуси. В Україні мало майданчиків, де можна говорити про важливі міжнародні справи, але проблема в тому, що там є неприкритий особистий інтерес. У тому ж інтерв’ю ТВі Олексій Подольський сказав, що заходи, організовані зятем Кучми, є проблематичними для відвідин. Чому ніхто не прислухався до його аргументів?
— З приводу закордонних гостей. Далеко не всі вони на сьогоднішній день обізнані в подробицях формування фінансових активів сім’ї Кучми й ролі екс-президента в долях Єльяшкевича, Гонгадзе. Багато хто поки не знає, хто такий Олексій Подольський, і навіть про те, що він потерпілий у «справі Гонгадзе». Вони щиро їдуть на подібні заходи для того, щоб допомогти Україні в її європрагненнях. Але серед іноземних гостей є й ті, хто давно й свідомо працює в своєрідному й дорогому пулі з відбілювання репутації Кучми.
На сьогоднішній день за допомогою вправного використання активів останнього саме вони забезпечують у світі інформаційну блокаду ініціатив Подольського. Але їх можливості не всесильні.
А от українські гості все чудово знають. Але їдуть... Звісно, стан справ у нашій політиці такий, що слова про моральну відповідальність, швидше за все, ніхто не готовий сприйняти серйозно. Це насамперед стосується опозиції. Але я впевнений, що політичні наслідки такої нерозбірливості обов’язково будуть. Мій прогноз. Незважаючи на складність економічної ситуації й політичні конфлікти, в опозиції не буде жодних шансів виграти у Януковича президентські вибори 2015 року. У цьому буде винна сама опозиція, яка, я вважаю, давно й грунтовно перейшла на комерційні рейки «імені сім’ї Кучми».
ЯЛТИНСЬКИЙ САМІТ ОЧИМА ЖУРНАЛУ «КОРРЕСПОНДЕНТ» / ФОТО З ЖУРНАЛУ «КОРРЕСПОНДЕНТ» № 38, 2013 р.
Особливим же успіхом цього року стала демонстрація світу присутності на саміті близької Георгію Гонгадзе людини, його соратника Олени Притули й лідера акції «Україна без Кучми!» Юрія Луценка.
Таким чином, ці дві людини символізували «публічне вибачення й невинність» Леоніда Кучми. Фінальною ж сценою цього сценарію стало розрекламоване рукостискання Юрія Луценка й Леоніда Кучми. Потім, як це зафіксував фотограф «Кореспондента» (gallery.korrespondent.net), а не «Української правди», навіть відбулася їхня дружня бесіда. Також прозвучали публічні заяви Луценка, що Кучма був як президент кращим і сильнішим, ніж президенти Ющенко і Янукович...
— Вас так зачепило публічне примирення Юрія Луценка й Леоніда Кучми, фотографія якого підірвала інтернет?
— Рукостискання з Кучмою — логічне завершення цілих серій цинічних операцій з приводу резонансних справ, депутатських мандатів, політичних поглядів... Більшої дискредитації для антикучмістів ще ніхто не робив. Тим паче що свою політичну кар’єру Луценко зробив на хвилі боротьби з кучмізмом. До цієї боротьби його ніхто до пуття не знав у політиці. У подібних випадках у цивілізованих країнах політики негайно завершують свою політичну кар’єру.
«ЧИ НЕ Є БІЛЬШОЮ ДИСКРЕДИТАЦІЄЮ СТАВЛЕННЯ «УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ» ДО ПОДОЛЬСЬКОГО?»
— Як ви оцінюєте роль журналістів у висвітленні резонансних справ?
— Тут є певні індикатори. Симптоматичним є те, що в Україні фактично ніхто не помітив слухання Гельсінської комісії 8 травня. Також показовим є й те, яким чином висвітлювали події довкола судового процесу в кримінальній справі над колишнім генералом Пукачем. Нагадаю, абсолютна більшість журналістів виявилася байдужою до вчинку Подольського, який був змушений на знак протесту вийти з зали суду і більше не брати участі в засіданнях. Це було пов’язано з умисним закриттям під гриф «Таємно» судового процесу над Пукачем, який міг би публічно розкрити роль Кучми, Литвина, Деркача, Кравченка та інших впливових учасників тих жахливих подій; категоричним відхиленням вимоги потерпілих про виклик до суду Кучми та Литвина; відмовою судді розслідувати матеріали щодо вбивства Кравченка.
Я розумію, що в наших журналістів маса питань, які вони мають висвітлювати, але, не вирішивши ці проблеми, не проявивши журналістську солідарність, складно говорити про безпеку професії в майбутньому. Трагічні події, події, з Георгієм Гонгадзе стали своєрідною гарантією безпеки на певний період для журналістської діяльності. Але якщо замовники перерахованих резонансних справ, а вказівки виходили з головного кабінету країни, не отримають оцінки своїх дій, професія журналіста може стати дуже небезпечною в Україні.
— Нещодавно «День» із посиланням на «ЖЖ» Олексія Подольського писав про те, що «Українська правда» відмовляє громадському діячеві і потерпілому в «справі Гонгадзе» у відкритті блогу (№159 від 6 вересня 2013 р.). Як ви це оцінюєте?
— Я шокований самим фактом того, що талановиті журналісти «Української правди» не усвідомлюють міри значущості цієї відмови. Я переконаний, що колектив «Української правди» має моральне зобов’язання перед Олексієм Подольським. Не кажучи вже про те, що журналісти цього інтернет-видання не можуть діяти за подвійними стандартами: з одного боку, вимагати від політиків відповідей на свої звернення, закликати їх до відвертості, а з іншого боку, самим елементарно не відповідати на листи громадянина Подольського.
Хоча вони чудово розуміють, що він не просто громадянин нашої країни, а людина, історія якої має непокоїти все суспільство, і, в першу чергу, — журналістів. Адже саме безкарність тих, хто скоював злочини щодо мене і Подольського (хоча ми відразу заявляли, хто конкретно є замовником), призвела згодом до загибелі Георгія Гонгадзе — засновника «Української правди». Дуже не хотілося б вірити, що подібна поведінка журналістів «УП» вимірюється в грошовому еквіваленті Віктора Пінчука.
Сьогодні редакція «Української правди» заявляє про спроби дискредитації свого видання. На її підтримку виступив навіть посол США в Україні Джеффрі Паєтт. Але чи не є ще більшою дискредитацією ставлення керівництва «УП» до Подольського, замовчування газетярами «УП» інформації Гельсінської комісії Конгресу США, демонстративна поява шефа «УП» Притули як гостя на Ялтинському сімейному заході Кучми?
«ХОЧ БИ ЯКОЮ БУЛА МОТИВАЦІЯ ЯНУКОВИЧА, У НЬОГО Є РЕАЛЬНИЙ ШАНС СТАТИ ЄВРОІНТЕГРАТОРОМ І ЛЮДИНОЮ, ЯКА ЗВІЛЬНИЛА СВІТ ВІД «ВІРУСУ КУЧМИ»
— Як гість на Ялтинському саміті присутній також і Президент України Віктор Янукович, який на початку цього року проігнорував ланч у Давосі. На вашу думку, чим зараз мотивовано участь глави держави в YES?
— На мій погляд, сім’ї Кучми на даному етапі вдалося переграти команду Януковича. Річ у тому, що частиною сценарію колишнього Президента став тиск на Віктора Януковича «проблемою Тимошенко». Сім’ї Кучми важливо, щоб західні політики були невдоволені Януковичем при будь-якому розвиткові ситуації, пов’язаної з підписанням Угоди про асоціацію у Вільнюсі. І цей сценарій Янукович повністю відчув на собі в Ялті. Поставлена там тема Тимошенко навіть теоретично не могла сприяти в розв’язанні складної проблеми колишнього прем’єр-міністра. Розв’язання цього делікатного питання неможливе в публічній площині, про що прекрасно обізнаний Олександр Квасьнєвський.
— Навіщо Кучмі — Тимошенко?
— Справді, завдання організаторів Ялтинського форуму — загнати Януковича до глухого кута і посварити його з іноземними політиками. А Тимошенко потрібна Кучмі лише як важіль тиску на Януковича. До речі, я не впевнений, що про це здогадується сама Тимошенко, а тим більше — її команда.
Повертаюсь до попереднього запитання. Зустрічі з Далею Грібаускайте чи Штефаном Фюле Янукович міг провести на заходах, організованих самою владою або якоюсь нейтральною структурою. Тоді перемовини носили б конструктивніший характер. А так представники нинішньої влади змушені були грати за чужим сценарієм. Для того, щоб європрагнення досягали ефективніших результатів, потрібно усунути «чинник Кучми» і його родини від проведення президентських переговорів із європейськими, американськими політиками і з представниками експертного співтовариства з різних країн світу.
Результат, який було отримано сім’єю Кучми на Ялтинській зустрічі на найвищому рівні, — це їхня Піррова перемога. Якщо Віктор Янукович візьме на озброєння доведення до логічного кінця розслідування резонансних злочинів, здійснених Кучмою, то Президент отримає, як би дивно це не звучало, моральну перевагу перед своїми опонентами. І якою б не була його мотивація, у нього є реальний шанс стати не лише Президентом-евроінтегратором, але й людиною, яка звільнила світ від «вірусу Кучми».
— А якщо знову все загальмується щодо ролі Кучми в справах, про які ви говорили, то що тоді ви робитимете?
— Як би не розвивалися події, на цей час ми чекаємо на розвиток процесу щодо розгляду апеляції в «справі Пукача». Це — перше. Друге — також ми чекаємо на відповідь Вищої ради юстиції з приводу долі судді Мельника. Рівнобіжно ж я допомагаю Олексієві Подольському формувати юридичну команду в США. Про конкретні наші кроки ми зможемо повідомити приблизно за місяць. Якщо в Україні не вдасться самостійно вийти на шлях очищення від спадку Кучми, то всі ці процеси буде перенесено за межі нашої країни. Але я до останнього прагнутиму використовувати українські юридичні механізми — це, перш за все, потрібно самій Україні. Я не хочу репутаційних втрат для нашої країни. Вважаю, що в нас є всі шанси на самоочищення.
(Переклад)
Конгрес Сполучених Штатів
Палата представників
Вашингтон, 20515-4209
Август 1, 2013
Шановному Віктору Януковичу
Президенту України
вул. Банкова, 11
Київ, Україна 01220
Шановний Президенте Янукович!
Як член Комісії з безпеки та співпраці в Європі (Гельсінська Комісія США), я уповноважений відстежувати порушення прав людини за кордоном. Нещодавно я ознайомився і дуже зацікавився трьома резонансними кримінальним справами в Україні: (1) жорстоким нападом на народного депутата Олександра Єльяшкевича, (2) викраденням журналіста та громадського активіста Олексія Подольского, та (3) жорстоким убивством журналіста Георгія Гонгадзе. У кожній з цих справ правосуддя не було виконано повною мірою.
На слуханні Гельсінської Комісії стосовно головування України в ОБСЄ, що відбулося 8-го травня 2013-го року, я запитав у вашого Міністра закордонних справ Леоніда Кожару про ситуацію з розслідуванням цих трьох справ, особливо справи пана Єльяшкевича, якому було надано політичний притулок в США у 2002-му році. Стосовно справи пана Єльяшкевича, як я розумію, Парламентська асамблея Ради Європи багато разів закликала до повного розслідування нападу на нього і що спеціальна комісія Верховної Ради третього та четвертого скликань прийшов до одностайного висновку, що напад на пана Єльяшкевича було здійснено за наказом колишнього президента Леоніда Кучми. З огляду на цю інформацію, я вважаю, що Ваша зустріч із паном Єльяшкевичем з метою обговорення нападу на нього, методів проведення розслідування та дій, до яких вдалися, щоб покарати винних, стала б великим кроком до врегулювання.
Мені також повідомили, що перший заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін нині вивчає матеріали справ про замах на життя Олександра Єльяшкевича, викрадення Олексія Подольського та смерть Георгія Гонгадзе. Я високо ціную зусилля пана Кузьміна задля встановлення справедливості у цих справах і дуже сподіваюся, що ті, хто організував та скоїв ці злочини будуть притягнути до відповідальності. Як уповноважений Гельсінської Комісії, з усією повагою, прошу повідомляти мені про зрушення у цих розслідуваннях.
З нетерпінням чекаю на зустріч з Вами, щоб обговорити за нагоди ці та інші важливі справи.
Як завжди,
З повагою,
Стів Коен
Стів Коен
Конгресмен США
Член Гельсінської Комісії США
