«Треба мати не лише талант, а й багато відваги»

Минуло 150 років від дня народження майстра історичного жанру Миколи Івасюка

Майбутній художник народився і виріс у Заставні. Освіту добував у Чернівцях, де 1877—1884 рр. навчався у місцевій православній вищій реальній школі, в якій малювання викладав видатний буковинський художник, визнаний майстер портрета Юстин Пігуляк. Саме він виховав у  Миколи Івасюка любов до історичного жанру живопису, що стане згодом лейтмотивом його творчості. Вчитель допоміг здібному юнакові вступити до Віденської академії образотворчого мистецтв. А вже в 1890—1896 роках М. Івасюк навчався у Баварській академії образотворчих мистецтв (Мюнхен). 

Уперше живописець виставив свої роботи 1892 р. на виставці товариства прихильників мистецтва у Львові, а наступного року з успіхом — працю «Хмельницький під Зборовом». Після цієї картини Івасюк повністю присвятив себе історичному жанру. У Мюнхені художник розпочав основну працю свого життя — роботу над монументальною картиною «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва». Роботі над нею Івасюк віддав багато творчих сил та енергії. «То моя найважливіша ціль, яку я собі поставив», — писав він Осипу Маковею. Над нею художник працював упродовж двадцяти років (1892—1912).

За свідченнями сучасників, перед Першою світовою війною у Західній Україні кольорова репродукція картини «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» була майже у кожній українській хаті! 

На першій персональній виставці  у Чернівцях художник виставив полотна «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», «Богун під Берестечком», «Битва під Хотином», жанрові картини «Відпочинок», «Жнива», «Буковинець», «Мати», «Без хліба», «Бідна селянська хата» та багато інших. Його найперший біограф і духовний наставник, критик і публіцист Осип Маковей писав: «У нас, насправді, треба мати не лише талант, а й багато відваги, щоб піти дорогою, яку вибрав собі Микола Івасюк».

Микола Іванович працював як портретист, а також баталіст, провадив художні студії — викладав для дорослих курси малювання і креслення у приміщенні промислового музею. 1898 року М. Івасюк разом із Ю. Пігуляком заснував першу на Буковині рисувальну школу для «талановитої, але бідної молоді».

Під час Першої світової війни Миколу Івасюка було інтерновано до Росії. 1919-го художник повернувся на батьківщину і жив переважно у Львові, цього ж року уряд Директорії УНР доручив йому створення оригіналів для поштових марок УНР. Відомо, що за його малюнками було випущено шість марок таких номіналів: 2 гривні (фіалкова, українка із жовто-блакитним прапором), 3 гривні (помаранчева, українська хата), 30 гривень (яскраво-брунатна, Полуботок у в’язниці), 50 гривень (оливкова, козак-бандурист), 80 гривень (ясно-синя, запорозькі байдаки у морі), 200 гривень (сіра у червоній рамці, вітряк). Марки було надруковано у Відні...


«ПОЦІЛУНОК», 1910 р.

1925 року з ініціативи Наркомату освіти за сприяння Ю.  Коцюбинського художник переїздить до Києва і приймає громадянство СРСР. Спочатку працює на кафедрі мистецтвознавства Всеукраїнської академії наук, а 1927 року переходить на роботу в бюро преси Всеукраїнського фото кіноуправління (ВУФКУ). У цей період М. І. Івасюк створив низку малюнків для журналу «Кіно», а також художні плакати для фільмів. Чотири такі плакати з підписами Івасюка зберігаються в Центральній науковій бібліотеці НАН України. Там ще зберігся написаний олійними фарбами портрет Миколи Скрипника, датований фатальним 1933 роком. А що сталося з чималою творчою спадщиною Івасюка, невідомо, особливо з працями, що відображали фрагменти з боїв Січових стрільців. З 1928 до початку 1930 рр. Івасюк працював художником постановочного цеху на Київській кінофабриці, потім як науковий працівник підвідділу графіки картографічного відділу Всеукраїнського будівельного інституту.

1937 року М. Івасюка заарештували органи НКВД. Донедавна дата смерті художника залишалася загадкою. І лише нещодавно стало відомо, що видатного майстра історичного жанру розстріляли у більшовицькій катівні у Києві й закопали у Биківні 25 листопада 1937 року... Посмертно 1980 р. митець був реабілітований «за відсутністю складу злочину».

 У творчій спадщині Івасюка — понад 500 художніх шедеврів. Серед них: «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», «Богдан Хмельницький під Зборовом», «Битва під Хотином», «Богдан Хмельницький і кримський хан під Кам’янцем-Подільським», «Іван Богун у бою під Берестечком», а також жанрові картини, портрети діячів української культури. Частина творчого доробку художника зберігається у Чернівцях. Його картини є і у фондах, і представлені в експозиціях Художнього та Краєзнавчого музеїв. Його іконостаси можна побачити у Заставні, Кіцмані та в деяких селах на Буковині. Загалом в Україні є не більше 15 картин Івасюка, а більшість полотен — у приватних колекціях і музеях Польщі, Німеччини, Австрії, Румунії і Канади. Доля більшості робіт художника досі невідома. Під час війн і розпаду імперій роботи М. І. Івасюка вивезли за кордон.

Буковинці пишаються своїм талановитим земляком, який вніс творчий доробок у скарбницю історії. Вдячні заставнівчани на будинку, де жила родина Івасюків, установили меморіальну дошку. А в м. Заставна на честь славетного краянина названо дитячу художню школу, і кожного року у квітні працівникам культури вручають районну премію імені Миколи Івасюка.

«Треба мати не лише талант, а й багато відваги»

«Треба мати не лише талант, а й багато відваги»

Минуло 150 років від дня народження майстра історичного жанру Миколи Івасюка

Майбутній художник народився і виріс у Заставні. Освіту добував у Чернівцях, де 1877—1884 рр. навчався у місцевій православній вищій реальній школі, в якій малювання викладав видатний буковинський художник, визнаний майстер портрета Юстин Пігуляк. Саме він виховав у  Миколи Івасюка любов до історичного жанру живопису, що стане згодом лейтмотивом його творчості. Вчитель допоміг здібному юнакові вступити до Віденської академії образотворчого мистецтв. А вже в 1890—1896 роках М. Івасюк навчався у Баварській академії образотворчих мистецтв (Мюнхен). 

Уперше живописець виставив свої роботи 1892 р. на виставці товариства прихильників мистецтва у Львові, а наступного року з успіхом — працю «Хмельницький під Зборовом». Після цієї картини Івасюк повністю присвятив себе історичному жанру. У Мюнхені художник розпочав основну працю свого життя — роботу над монументальною картиною «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва». Роботі над нею Івасюк віддав багато творчих сил та енергії. «То моя найважливіша ціль, яку я собі поставив», — писав він Осипу Маковею. Над нею художник працював упродовж двадцяти років (1892—1912).

За свідченнями сучасників, перед Першою світовою війною у Західній Україні кольорова репродукція картини «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» була майже у кожній українській хаті! 

На першій персональній виставці  у Чернівцях художник виставив полотна «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», «Богун під Берестечком», «Битва під Хотином», жанрові картини «Відпочинок», «Жнива», «Буковинець», «Мати», «Без хліба», «Бідна селянська хата» та багато інших. Його найперший біограф і духовний наставник, критик і публіцист Осип Маковей писав: «У нас, насправді, треба мати не лише талант, а й багато відваги, щоб піти дорогою, яку вибрав собі Микола Івасюк».

Микола Іванович працював як портретист, а також баталіст, провадив художні студії — викладав для дорослих курси малювання і креслення у приміщенні промислового музею. 1898 року М. Івасюк разом із Ю. Пігуляком заснував першу на Буковині рисувальну школу для «талановитої, але бідної молоді».

Під час Першої світової війни Миколу Івасюка було інтерновано до Росії. 1919-го художник повернувся на батьківщину і жив переважно у Львові, цього ж року уряд Директорії УНР доручив йому створення оригіналів для поштових марок УНР. Відомо, що за його малюнками було випущено шість марок таких номіналів: 2 гривні (фіалкова, українка із жовто-блакитним прапором), 3 гривні (помаранчева, українська хата), 30 гривень (яскраво-брунатна, Полуботок у в’язниці), 50 гривень (оливкова, козак-бандурист), 80 гривень (ясно-синя, запорозькі байдаки у морі), 200 гривень (сіра у червоній рамці, вітряк). Марки було надруковано у Відні...


«ПОЦІЛУНОК», 1910 р.

1925 року з ініціативи Наркомату освіти за сприяння Ю.  Коцюбинського художник переїздить до Києва і приймає громадянство СРСР. Спочатку працює на кафедрі мистецтвознавства Всеукраїнської академії наук, а 1927 року переходить на роботу в бюро преси Всеукраїнського фото кіноуправління (ВУФКУ). У цей період М. І. Івасюк створив низку малюнків для журналу «Кіно», а також художні плакати для фільмів. Чотири такі плакати з підписами Івасюка зберігаються в Центральній науковій бібліотеці НАН України. Там ще зберігся написаний олійними фарбами портрет Миколи Скрипника, датований фатальним 1933 роком. А що сталося з чималою творчою спадщиною Івасюка, невідомо, особливо з працями, що відображали фрагменти з боїв Січових стрільців. З 1928 до початку 1930 рр. Івасюк працював художником постановочного цеху на Київській кінофабриці, потім як науковий працівник підвідділу графіки картографічного відділу Всеукраїнського будівельного інституту.

1937 року М. Івасюка заарештували органи НКВД. Донедавна дата смерті художника залишалася загадкою. І лише нещодавно стало відомо, що видатного майстра історичного жанру розстріляли у більшовицькій катівні у Києві й закопали у Биківні 25 листопада 1937 року... Посмертно 1980 р. митець був реабілітований «за відсутністю складу злочину».

 У творчій спадщині Івасюка — понад 500 художніх шедеврів. Серед них: «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», «Богдан Хмельницький під Зборовом», «Битва під Хотином», «Богдан Хмельницький і кримський хан під Кам’янцем-Подільським», «Іван Богун у бою під Берестечком», а також жанрові картини, портрети діячів української культури. Частина творчого доробку художника зберігається у Чернівцях. Його картини є і у фондах, і представлені в експозиціях Художнього та Краєзнавчого музеїв. Його іконостаси можна побачити у Заставні, Кіцмані та в деяких селах на Буковині. Загалом в Україні є не більше 15 картин Івасюка, а більшість полотен — у приватних колекціях і музеях Польщі, Німеччини, Австрії, Румунії і Канади. Доля більшості робіт художника досі невідома. Під час війн і розпаду імперій роботи М. І. Івасюка вивезли за кордон.

Буковинці пишаються своїм талановитим земляком, який вніс творчий доробок у скарбницю історії. Вдячні заставнівчани на будинку, де жила родина Івасюків, установили меморіальну дошку. А в м. Заставна на честь славетного краянина названо дитячу художню школу, і кожного року у квітні працівникам культури вручають районну премію імені Миколи Івасюка.