Строката пересмішниця

Ви ж звернули увагу: чим вище піднімається сонце, тим голосніше співають птахи, вони вже живуть майбутніми теплими днями. Серед них і галаслива сойка, якій нічого сумувати. Бо хоча до нового запасу жолудів ще далеко, хазяйновита пташка має вдосталь заначок ще з минулого року, отож завжди сита і весела .

Власне сойку легше почути, аніж побачити, бо вона хоч і шумлива, як і всі воронові, все ж трохи боязка і, здається, завжди на сторожі своєї безпеки.

БЛИЗЬКА РІДНЯ СОЙОК — СОРОКИ І ЗОЗУЛІ

У світі відомо понад сорок видів сойок, які дуже відрізняються між собою, навіть зовні, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Вони живуть на територіях Європи й Азії, Північної Америки та Північної Африки. Ця група птахів неоднорідна, оскільки до неї входять одночасно представники аж дев’яти родів. Слово «сойка» походить від давньоруського «соя», що наближене до слова «сяяти» — оскільки гарна пташка ніби сяє своїм оперенням. Особливо сяють нарядні голубі сойки.

В Україні сойка — це осілий і кочовий птах. Осілий — на Поліссі, в Карпатах, Лісостепу і Криму, під час зимових мандрівок він залітає і на степові території. У систематичному відношенні найближчою ріднею сойок вважають сорок і зозуль.

Взимку ця пташка живе переважно самотньо, а ось в березні знаходить собі пару, і з настанням перших теплих днів разом з нею починає будувати невелике плескате гніздечко у вершині дерева і планувати свою сім’ю.

Гнізда сойки люблять будувати на певній території, яку протягом довгого часу займають птахи їхнього виду, оберігаючи її від інших птахів. До слова, сойка — один з найбільших лісових птахів. Вона не вміє ходити, а стрибає і літає, ніби планеруючи, з гілки на гілку. Тому природа й подбала, щоб крила у неї були широкі й короткі.

Сойку здавна вважали пташкою-розбійницею. Що ж поробиш, вона ж входить до сім’ї воронових, тому просто зобов’язана бути безстрашною. Подібно до своїх родичок сорок, сойка любить здійняти галас із будь-якого приводу. Але є у неї й інші цікаві звички.

ВИДАТНА ПАРОДИСТКА І ПЕРЕСМІШНИЦЯ

Це одна з найталановитіших пташок-пересмішників. Вона залюбки відтворює різні звуки і шуми, які чує довкола себе, і навіть може насвистувати мелодії, які особливо запали в пам’ять. Неподалік нас у парку якось жила сойка, яка любила нявкати. Почуєш часом нявкання в глибині високого старого дерева, дивишся, — а з гілок виглядає хитра сойка. Ніби сміється: ну що, й тебе надурила? А ще вона вміє гавкати, мукати, розмовляти голосами різних птахів. Знавці птахів кажуть, що їй особливо вдається імітувати голос канюків.

Тож коли ви в лісі почуєте муркотіння кота, не спішіть думати, що то заблудилася чиясь домашня улюблениця чи вам пощастило натрапити на лісового кота. Придивіться і ви напевно побачите веселу сойку, яка почула ці звуки неподалік людського поселення і захоплено ділиться своїм умінням з іншими.

Оскільки сойка — все ж пташка хижа, то в її раціон часом потрапляють навіть яйця інших птахів чи малі пташенята. Та це відбувається зазвичай у голодні для неї роки, коли немає чим вигодовувати власне потомство. Це вже біологічна доцільність. А так сойка харчується здебільшого жуками, дощовими черв’яками, павуками, молюсками, ящірками і жабами.

МИСЛИВЦІ СОЙКУ НЕ ЛЮБЛЯТЬ, А ЛІСНИКИ ШАНУЮТЬ

Мешканці лісу знають сойку як красиву, але дуже крикливу й метушливу пташку. Цей крик, ніби й немилозвучний для людини, часто рятує не лише сойок, а й інших птахів, попереджуючи їх про небезпеку.

Мисливці, звісно, не долюблюють сойку через її здатність влаштувати лісовий переполох у найбільш невідповідний для цього час і таким чином активізувати віх мешканців лісу.

А от лісівники пташку навіть поважають. Вона ж як помічник, що допомагає садити дубові дерева. На відміну від білок і лісових мишок, що зазвичай ховають жолуді неподалік від місця, де їх зібрали, сойка як кваліфікований логіст транспортує їх значно далі. Восени пташки підбирають жолуді під деревами, а то й зривають найстигліші з них, набираючи до рота, скільки поміститься, і відносять подалі, у сосняки. Там ховають свої запаси у хвою чи мох. І якимось чином обов’язково запам’ятовують свої схованки, щоб повернутися до них за потреби.

Лісівники підрахували, що за осінь одна сойка може облаштувати понад дві тисячі комор із насінням. Але ж, як і всі запасливі птахи, сойки не поїдають усіх своїх запасів. А заховані під мох і хвою жолуді з часом проростають. І ростуть там, висаджені птахами, хоч і не можуть стати такими могутніми, як дуби у дубових гаях, бо сосни і ялини не дають чужинцям такої можливості.

СІРА СОЙКА — НАЦІОНАЛЬНИЙ ПТАХ КАНАДИ

Сойки — давні мешканці нашої планети. Вчені вважають, що на Землі вони живуть уже мільйони років, час від часу змінюючись і прилаштовуючись під умови довкілля.

А ще існує думка, що сойка — одна із претенденток на звання синього птаха щастя. А вона й не проти — ще б пак, така красуня! Особливо вражає синя сойка — найбільш яскрава й граційна.

Сіра сойка обрана національним птахом Канади, обійшовши гагару і полярну сову, які теж претендували на цей титул. На думку відомого канадського орнітолога Девіда Бьорда, це найкращий вибір, оскільки сіра сойка мігрує здебільшого лише всередині країни. Її практично не зустрінеш за межами Канади. До того ж вона не пов’язана ніякими «зобов’язаннями» з іншими країнами,бо не є чиїмось символом. Мало того, що сіра сойка ніколи не емігрує з країни і залишається тут навіть у тридцятиградусні морози, вона примудряється у таких суворих умовах ще й відкладати яйця і висиджувати пташенят. А ще вона розумна, гарна і досить доброзичлива до людини.

Орнітологи також звернули увагу, що сойки стали частіше зустрічатися не лише в посадках, а й у міських парках і скверах, ближче до людини. Правда, тут вони не такі галасливі, як їхні лісові родичі, певно, розуміючи, що людям і так вистачає шуму. А ось краса ніколи не буває зайвою, еге ж?

Придивіться уважніше до дерев, повз яких ходите щодня. Бачите там вгорі дивовижну пташку з чорно-блакитним, ніби шаховим розливом на пір’ї? Це вона, сойка!