Від «Журливих душ» до «Шаленого порно»

Завтра в Києві розпочинається ювілейний 50-й кінофестиваль «Молодість»

Організатори обіцяють, що ювілейний фестиваль стане святом кіна загальнонаціонального масштабу. Андрій ХАЛПАХЧІ, незмінний художній керівник «Молодості» останніх 29 років, наголосив: «Історія кінофестивалю — це півсторічна панорама світового кіна. Початківці минулих років давно стали метрами та лавреатами «Оскара», Каннського, Венеційського та Берлінського фестивалів. Одночасно з цим і з’являлася 30-річна історія становлення нового українського кінематографа. Я впевнений, що цьогорічна програма відкриє нові імена та горизонти розвитку як українського, так і іноземного кіно. Різноманітність фільмів задовольнить будь-який смак».

Відкриє п’ятдесяту «Молодість» «Вавилон ХХ» Івана Миколайчука — стрічка-переможець фестивалю в 1979. Загалом же програма включатиме понад 200 картин.

НАГОРОДИ

Цьогоріч буде визначено таких переможців: Ґран-прі за найкращий фільм із призом у 10 000 доларів USD та статуетка «Скіфський олень», приз у 2000 та статуетка «Скіфський олень» за найкращий фільм у кожній категорії міжнародної програми — повний метр, короткий метр, студентські роботи; приз за найкращий фільм Національної конкурсної програми короткометражних фільмів (50 000 гривень та статуетка «Скіфський олень»). Також рішенням дирекції було призначено призовий фонд у розмірі 2000 доларів для переможців програм дитячого кіна Molodist Teen Screen, ЛГБТ-кіна Sunny Bunny та нової програми документального дебютного кіна.

Інші нагороди: Почесний «Скіфський олень» за внесок у світове кіномистецтво, Приз глядацьких симпатій, Приз журі FIPRESCI, Приз «Дон Кіхот» (від Федерації кіноклубів), Приз Екуменічного журі.

Крім того, фестиваль матиме помітну індустріальну секцію: перший серіальний пітчинг, розроблений у кооперації з партнерами, перший документальний пітчинг у співпраці з впливовою міжнародною платформою B2B Doc, а також ринок копродукції Boat Meeting.

МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС: ПОВНИЙ МЕТР

Найбільш вагому повнометражну конкурсну секцію складуть такі роботи: «Остання ванна» (режисер: Девід БОННЕВІЛЬ, Португалія), «Журливі душі» (режисерка: Діана МОНТЕНЕҐРО, Колумбія), «Кельти» (режисерка: Міліца ТОМОВІЧ, Сербія), «Модель Олімпія» (режисер: Фредерік ГАМБАЛЕК, Німеччина), «ШАЛЕНО живі» (режисери: Ан СІРО, Рафаель БАЛЬБОНІ, Бельгія), «ЗАЛИШОК» (режисер: Мераві ҐЕРІМА, США), «ЛУЗЗУ» (режисер: Алекс КАМІЛЛЕРІ, Мальта), «Карнавал» (режисер: Хуан Пабло ФЕЛІКС, Аргентина — Бразилія — Чилі — Мексика — Болівія — Норвегія), «Після любові» (режисер: Алім ХАН, Велика Британія), «Стаючи Моною» (режисер(к)и: Сабіне Люббе БАККЕР, Нільс ван КУВОРДЕН, Нідерланди), «Абу Омар» (режисер: Рой КРІСПЕЛ, Ізраїль — Франція).

Нашу країну представляє українсько-польська копродукція «Я працюю на цвинтарі». Головний герой фільму на ім’я Саша — менеджер фірми, що займається встановленням пам’ятників на кладовищі. В нього багато клієнтів, кожен із яких переживає горе. Однак Саша сповнений іронії та цинізму. Одного дня його 14-річна дочка вирішує повернути батька в своє життя.


ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Автор фільму Олексій ТАРАНЕНКО починав як документаліст. Його неігровий фільм отримав спеціальну відзнаку на Конкурсі документального кіна «Скілет» (США). Олексій — автор кількох сценаріїв, рекламних роликів і повнометражних фільмів. Ось що він каже про свій повнометражний дебют:

«Перш за все, наш фільм — це трагікомедія, де глибоко трагічні речі дуже тісно переплітаються з комічними. Ця міжжанрова гойдалка завжди приваблює глядача. Крім того, історія також є професійною драмою, яка розповідає про людей не дуже популярних професій — усіх, хто працює на кладовищі. Сама тема допомагає зацікавити глядачів чимось, чого вони ніколи й ніде не бачили. Незважаючи на постійну тему втрати та її прийняття, фільм — про життя. Він розповідає, що життя коротке, дивовижне, що все має свій кінець і смерть є частиною життя. Що ми живі, поки ще любимо. Що ніхто не зникає, поки про них пам’ятають, і що в своєму горі нам головне не забувати про живих людей, які так потребують нашої любові».

МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС: СТУДЕНТИ, КОРОТКІ МЕТРИ

У студентську секцію ввійшли 16 робіт. Серед них є українська стрічка «20-11-7.MP4». Шестихвилинна новела оповідає про батька з сином, які вперше за кілька років вирішили повечеряти разом і, можливо, знайти спільну мову. Авторка фільму Аліна ПАНАСЕНКО народилася в місті Сєверодонецьк. Після закінчення хіміко-біологічного факультету Сєверодонецького ліцею вступила в Київський національний університет театру, кіна і телебачення ім.І.К.Карпенка-Карого на сценаристку. Паралельно навчається в школі концептуальної і арт-фотографії MYPH.

Так само з України родом режисерка анімаційних фільмів Єлизавета ПИСЬМАК. Вона народилася в Чернігові. З 2015 навчається в знаменитій Польській національній кіношколі в Лодзі, на кафедрі анімації та спецефектів. Відповідно, її 10-хвилинна анімація про анорексію «Я і моя товста дупа» представляє Польщу.

Нарешті, серед 17 картин короткометражної програми дві зроблені українськими режисерками.

Героїня «Паперушки» (режисерка: Лілія ОСТАПОВИЧ) Іва приїздить у колоритну гірську провінцію, і, охоплена спогадами, які навіюють ці місця, раптом вирішує повернути перше кохання — Бориса, який саме готується до одруження. Іва наважується на ризикований крок — іде на святкування весілля. Наслідки — непередбачувані.

Лілія Остапович народилась у жовтні 1993. У 2014 закінчила Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи), в 2018 — Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім.І.К.Карпенка-Карого (режисура художнього фільму, майстерня Бориса САВЧЕНКА). Працювала асистенткою з роботи з акторами, другою режисеркою та режисеркою озвучки.


ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Події «Кімнати Батіка» (режисерка: Марія ХАЛПАХЧІ) відбуваються в наш час на сході України — на Донбасі, в «сірій зоні» неподалік від лінії розмежування. Батік — батько головного героя — пішов у магазин сорок днів тому й зник.

Становлення Марії — молодшої доньки Андрія Халпахчі — відбувалося разом з «Молодістю». Впродовж багатьох років під час фестивалю вона мала змогу щодня дивитися найрізноманітніші стрічки. Згодом закінчила кіношколу як режисерка. Майже 20 років Марія працювала другою режисеркою багатьох міжнародних проєктів, включно з фільмами та рекламою. «Кімната Батіка» — її дебют.

І знов-таки, як і в студентському конкурсі, в цій категорії є ще одна наша землячка, що представляє іншу країну. Тетяна МУЧНІК народилася в 1988 в Україні, але виросла в Німеччині. Працювала і стажувалася на кінопроєктах жанру докуфікшн, згодом вивчала режисуру в Баден-Вюртемберзькій кіноакадемії, один семестр провела за обміном у Академії мистецтв Безалель (Єрусалим). Її «Стежка на Ведмежу Гору» (Німеччина) — мінідрама про кризу середнього віку в оперного співака з Берліна — Торбйорна, який відвідує батьків у рідному місті в Ісландії. І поки вони планують святкову вечірку до його 40-річчя, єдине бажання іменинника — сховатися від усіх.

ДОКУМЕНТ

Новація цього року, як зазначено вище — започаткування нової конкурсної секції документального кіна з вданим призовим фондом. За словами Ігоря ШЕСТОПАЛОВА, програмного директора фестивалю, конкурс повнометражних документальних дебютів стане логічним продовженням міжнародної конкурсної програми. Теоретично, тепер кожний молодий режисер зможе взяти участь у всіх конкурсах «Молодості».

Усього нову секцію склали вісім фільмів. Серед них є й український — «Земля Івана» (режисер: Андрій ЛИСЕЦЬКИЙ).

З-під пензликів або різця художника-самоука Івана ПРИХОДЬКА виходять повні радості наївні картини і дерев’яні іграшки. Одного разу полотна Івана потрапляють на експозицію в київському «Мистецькому Арсеналі» — головному виставковому центрі країни. Для сільського самородка починається випробування славою, яке він, утім, проходить без видимих утрат.

Андрій Лисецький, нащадок кінематографічної династії (дід — режисер Сергій Лисецький, мати — художниця кіна Євгенія Лисецька), досі був відомий як оператор з доробком понад 30 фільмів і серіалів — серед останніх, зокрема, знаменитий «Нюхач». «Земля Івана» — перша режисерська робота Андрія, і його операторський досвід позначається тут повною мірою. Лисецький мінімально втручається в матеріал, просто спостерігає. Іван — сам собі і театр, і співрозмовник. Він співає і танцює, проводить дивні ритуали, трохи схожі навіть з африканськими та якутськими обрядами, сипле примовками й імпровізованими історіями, однаково добре ладнає і з дітьми, і з дорослими. Стихійно, але дуже точно розуміючи мистецтво, він створює його практично кожним жестом і словом — справжній народний художник на своїй землі.

Серед інших фільмів цього конкурсу варто — вернути увагу — хоча б через саму тему — на «Родину Росселліні» (Італія). Режисер Алессандро РОССЕЛЛІНІ є сином класика світового кінематографа, засновника італійського неореалізму, автора шедевру «Рим, відкрите місто» Роберто Росселліні та братом Ізабелли Росселліні.

Алессандро працював над фільмами Федеріко Фелліні, Мартіна Скорсезе та Девіда Лінча як фотограф і помічник продюсера. Крім цього, він був фотографом-фрілансером для Vogue, Amica та Repubblica, а також режисував документальні фільми про видатних діячів італійського кіно. Звісно, «Родина Росселліні» для нього є особливою роботою, адже він розповідає про свій знаменитий кінематографічний клан.

ПОЗА КОНКУРСОМ: «ФЕСТИВАЛЬ ФЕСТИВАЛІВ»

Традиційно найбільше зацікавлення широкого глядача викликають позаконкурсні програми. Цьогоріч «Молодість», крім традиційних секцій, додала добірки фільмів, присвячених ювілею фестивалю. Матимемо змогу побачити такі програми: «Фестиваль фестивалів», «Скандинавська панорама», «Опівнічний сеанс», «Форма», «Митці-початківці», «50-та річниця», «Король кадрів: Курт Крен», Square Eyes, «Молодість: Знову до школи», «Століття», «Це справжнє життя. Docudays UA на Молодості» і «Спеціальні події».

«Фестиваль фестивалів» приваблює увагу публіки та преси вже понад декаду, адже сюди входять учасники офіційних селекцій та призери головних кінофорумів світу — Канн, Берліна, Локарно, Венеції, Карлових Вар та інших. Розповім про найцікавіші, на мою думку, роботи.

«Вальген назавжди» (режисерка: Жанна Джі ВАНДЕРС, Німеччина).

У цій документальній родинній сазі Жанна Джі Вандерс розпочинає шлях відкриттів, що об’єднали чотири покоління жінок протягом століття. Питання ідентичності, коріння й самореалізації постають протягом цих шукань життя, любові й смерті. Ця особиста історія про вічний цикл життя здобула торік нагороду Kompass-Perspektive Award на Берлінале (2020)  та Баварську кінопремію.

«Ніч королів» (режисер: Філіп ЛАКОТ, Франція — Кот-д’Івуар -Канада — Сенегал).

Молодого чоловіка відправляють до Ла Мака — в’язниці серед лісів Кот-д’Івуару, якою керують ув’язнені. Згідно з традицією, коли сходить червоний місяць, Бос призначає чоловіка новим «Романом», і тепер той має розповісти історію іншим в’язням. Нагорода Amplify Voices на МКФ у Торонто (2020).

«Камо грядеши, Аїда?» (режисерка: Ясміла ЖБАНІЧ, Боснія і Герцеговина).

Боснія, липень 1995. Аїда — перекладачка ООН у маленькому містечку Сребрениця. Коли сербська армія займає місто, її родина, як і тисячі жителів міста, шукає притулку в таборі ООН. Номінація на «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм», Приз глядацьких симпатій Роттердамського міжнародного кінофестивалю (2021).

«Природне світло» (режисер: Денеш НАДЬ, Угорщина — Латвія — Франція — Німеччина),

Друга світова війна. Іштван є частиною спеціального угорського підрозділу, який їздить від села до села, вистежуючи партизанські загони. По дорозі до віддаленого села група потрапляє під ворожий обстріл, під час якого гине їхній командир. Іштван як наступний за званням має взяти керування на себе. «Срібний ведмідь» за найкращу режисуру 70-го Берлінале (2021).

«Слухай» (режисерка: Ана РОША, Португалія — Велика Британія).

На околицях Лондона португальська пара та батьки трьох дітей Бела і Йота намагаються звести кінці з кінцями. Коли з їхньою глухою донькою в школі стається непорозуміння, британські соціальні служби висловлюють занепокоєння безпекою дітей. Найкращий дебют, Найкращий фільм іноземною мовою, Найкращий фільм секції «Горизонти», Спеціальна відзнака журі Венеційського кінофестивалю (2020).

«Невдалий трах, або Шалене порно» (режисер: Раду ЖУДЕ, Румунія — Люксембург — Чехія — Хорватія).

Репутація шкільної вчительки Емі опиняється під загрозою після того, як особисте відео сексуального змісту потрапляє в інтернет. Емі змушена зустрітися з батьками, які вимагають її звільнення, однак вона відмовляється здаватися. «Золотий ведмідь» за найкращий фільм 71 Берлінале (2021).

ПОЗА КОНКУРСОМ: «СПЕЦІАЛЬНІ ПОДІЇ»

Тут привертає увагу документальний нарис «Слідами Ґете на Сицилії» (Італія) — передусім іменем автора й головного героя. Петер ШТАЙН — німецький режисер театру та опери, який багато років працює в берлінському театрі «Шаубюне». Він вивів цю установу на чільні позиції серед німецьких театрів. Ключова тема фільму — стосунки між Петером Штайном і Йоганном Вольфґанґом фон Ґете через витоки європейської культури. Вихідною точкою стали описи Сицилії, які Ґете створив у відомій «Подорожі до Італії».

«Відвага» (Німеччина) режисера білоруського походження Аляксєя ПАЛУЯНА оповідає про андерґраундну театральну трупу в Мінську. Трійця героїв — Марина, Павєл і Дєніс — під час президентських виборів 2020 року вони беруть участь у мирних масових протестах так само, як і тисячі інших людей. Вони ледь уникають арешту і тортур.

У цій секції особливо приємно бачити українську картину. «Жінки, що грають в ігри» є колективним портретом семи визначних жінок української культури: письменниці Софії АНДРУХОВИЧ, культурної журналістки Віри БАЛДИНЮК, диригентки Оксани ЛИНІВ, художниці Аліни КЛЕЙТМАН, театральної режисерки Тамари ТРУНОВОЇ, культурної менеджерки Юлії ФЕДІВ та кінорежисерки Ірини ЦІЛИК. Зняла півгодинну стрічку Надія ПАРФАН — авторка нашумілої документальної комедії «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» (2019).

«УКРАЇНСЬКІ ПРЕМ’ЄРИ»

Ця позаконкурсна програма — наочний доказ того, що національне кіно продовжує жити, незважаючи на потужні удари з боку пандемії з одного боку і «зеленого» уряду — з другого.

Документальна «Депортація. 44-46» (режисерка: Олеся МОРГУНЕЦЬ-ІСАЄНКО) присвячена маловідомій сторінці вітчизняної історії: примусовому виселенню понад 480 тисяч українців з територій сучасної південно-східної Польщі: Холмщини, Надсяння, Підляшшя та Лемківщини в 1944 — 1946. Розповідь депортованої очевидиці доповнюють спогади з вагона, в якому її та інших українців у жахливих умовах везли з Польщі вглиб УРСР.

«Місто, яке зникає» (режисер: Віктор ПРИДУВАЛОВ) — робота в стилі доку-арт про Київ та його актуальні проблеми.

Ще одна документальна робота — «Моя війна» (режисерка: Маша КОНДАКОВА) — відстежує повсякденне фронтове життя трьох жінок, що приєдналися до лав українського війська.

У центрі подій драми «До щастя» (режисер: Вінсент МЕТТЕЛЬ) — історія Григорія, який страждає на церебральний параліч. Відправною точкою є втрата героєм свого будинку. Не маючи грошей, роботи, друзів і сім’ї, Григорій починає важку та насичену подорож до щастя.

«Пульс» (режисер: Сергій ЧЕБОТАРЕНКО) — поки що рідкісний у нас зразок спортивної драми. Юна українська легкоатлетка живе в маленькому містечку та має велику мрію — потрапити на Олімпійські ігри. Її спортивна кар’єра тільки починається, дівчина демонструє хороші результати. Однак унаслідок жахливої автомобільної аварії героїня зазнає тяжких травм і майже втрачає зір. Але не здається і переходить у паралімпійські змагання.

СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ

Міжнародний фестиваль документального кіна про права людини Docudays UA підтримає ювілейну «Молодість» програмою «Це справжнє життя». Docudays UA на Молодості». На «Молодості» покажуть обрані фільми з програм Docudays UA, а в Довженко-Центрі відбудеться мультимедійна виставка «Добре проторені зв’язки».

Програмна директорка Docudays UA Вікторія Лещенко передала КМКФ «Молодість» привітання від усієї команди Docudays: «Кажуть, що 50 — нові 30. 50-й рік «Молодості» — це радикальна зрілість, поле для експериментів, яке схопила нова енергійна команда. Ваш потужний вайб неможливо не відчути! Нам дуже приємно привітати фестиваль спеціальним подарунком — глядацькими хітами від Docudays UA та ексклюзивним мультимедійним виставковим проєктом «Добре проторені зв’язки». Хай живе «Молодість»!».

У програмі «Це справжнє життя. Docudays UA на Молодості» українські глядачі вперше зможуть побачити на екранах кінотеатрів улюблені стрічки 18 фестивалю Docudays UA. Це фільми з національного конкурсу DOCU/УКРАЇНА: «Май далеко — май добре», реж. Ганна ЯРОШЕВИЧ; «Сіль з Бонневілю», реж. Семен МОЗГОВИЙ; «Казка про Коника», реж. Уляна ОСОВСЬКА, Денис СТРАШНИЙ. А також найкращі фестивальні фільми з програм DOCU/ХІТИ, МАЙСТРИ та DOCU/АРТ: «Розбитий ніс, пусті кишені», реж. Білл Росс IV та Тернер РОСС; «Художниця і злодій», реж. Беньямін РЕЕ, «Епіцентр», реж. Юбер ЗАУПЕР, «Останній лучник», реж. Дасіль Манріке де Лара МІЯРЕС.

НАОСТАНОК

Ведучими церемоній відкриття та нагородження виступлять Людмила БАРБІР, Єгор ГОРДЄЄВ, Ірма ВІТОВСЬКА й Тарас ЦИМБАЛЮК.

Фестиваль триватиме до наступної неділі, 6 червня. Напередодні, 5 червня, оголосять призерів «Молодості». Основним фестивальним майданчиком стане столичний кінотеатр «Жовтень».