"Новина - це те, що хтось хоче приховати", -

Політичний тижневик "Вікна +" (ММЦ), який поки що йде на "Гравісі" та системі "Уніка", має високий глядацький рейтинг, особливо в регіонах країни. А за гостротою та непригладженістю оцінок програма не має собі рівних в телеефірі України.

Автори "Вікон +" - Георгій Гонгадзе, Андрій Тичина, Артем Петренко. Молоді хлопці, найстаршому з яких 28, наймолодшому - 21, вони належать до нового покоління українських тележурналістів: незакомплексовані, добре освічені, вони вільно та широко мислять. А втім, головне, мабуть, для авторів передачі - моральна планка, що її вони свідомо й твердо встановили для себе. Вони чітко знають - в ім'я чого і не приймають такої поширеної зараз позиції "професіоналізм без принципів".

Тож не випадково, звісно, що саме їхні передачі - як й інші програми "Міжнародного медіа-центру" ("Вікна", "КІН") позбавили цього року загальнонаціонального ефіру, "витуркали" з УТ-2. Влада, зацікавлена в єдинодумстві, не пробачає сміливості мати й поширювати свою думку: чи про неї саму, чи про процеси, що відбуваються в країні.

- У передачі "Вікна +" ведучий часто вживає фрази: "Я вважаю". Така відверта суб'єктивність нинішнього часу нетрадиційна навіть для аналітичних програм - як російського, так і українського телебачення. Це що - повернення до публіцистики?

Георгій Гонгадзе: Міф про об'єктивність журналістики вигадали, мабуть, самі журналісти - щоб підняти свій рейтинг. Насправді в будь-якому матеріалі позиція автора є завжди - у кожній комі, крапці, інтонації... А ми цього не приховуємо, відверто заявляючи: я даю оцінку, я коментую події - а отже, мене можна судити, якщо я збрехав. Тобто, апріорі ми ставимо себе в умови максимальної правдивості.

- Коник "Вікон +" - версії політичних подій, які ви майже завжди даєте більшим обсягом, ніж інші політичні програми нашого ТБ. Звідки ви їх черпаєте?

Андрій Тичина: Ми ретельно працюємо з неофіційною інформацією, що витає у політичних колах. Дуже уважно ставимося до нюансів подій. Наприклад, хтось із політиків може кинути лишень одну несподівану фразу - якої ніхто не помітив. Ми пробуємо її розкручувати - і нерідко виходимо на дуже цікаві речі, кажемо увечері про це в програмі, а вранці про це вже говорять усі, як про якийсь важливий факт. Так, наприклад, було із заявою Олександра Мороза про його звернення до соціал-демократичних принципів.

Гонгадзе: Наша програма - це також шоу, і ми вибудовуємо її як детектив, як низку загадок та їхнього розв'язання. Ставимо таку собі політичну виставу. Глядачеві, який пройшов школу читання "між рядками" в радянські часи, значно цікавіше мислити самому, аніж ковтати готові банальності.

- Гострота ваших випусків - це мета?

Артем Петренко: Ми переконані, що недержавні політичні та інформаційні програми повинні бути "незручними". Як каже пан Гусинський, власник НТБ: "Позитивні новини - це не новини". Про позитив є кому в Україні сказати й без нас. Он супутниковий канал запускають - державний - бо, як сказав Віктор Петренко, голова Нацради з питань ТБ, існує проблема з об'єктивністю висвітлення подій в Україні. Уявляєте? Запускають супутник, аби боротися з "необ'єктивністю"...

Гонгадзе: Є два варіанти: боротьба з наслідками та боротьба з причинами. Ми схиляємося до другого. Коли факт здійснився - він уже здійснився, але можна зупиняти розвиток подій в зародку, кажучи про їхній підмурівок, висуваючи проблему, даючи версії можливого розвитку процесу та застерігаючи від гірших варіантів.

- Наприклад?

Гонгадзе: Наприклад, мені випадково потрапив до рук документ, з якого я дізнався, що якийсь консультант Верховної Ради розробляє можливість створення тіньового кабінету в Миколаєві. І було зрозуміло, що до цього причетні люди Анатолія Кінаха. І ми зробили великий матеріал, причому Кінаха навіть не згадали. Але наступного дня він уже скликав прес-конференцію для виправдань...

- А ви не боїтеся рухатися по лезу бритви?

Гонгадзе: Боюся. Півтора року тому ми першими в телеефірі вимовили словосполучення "дніпропетровський клан", показавши портрети усіх вихідців із Дніпропетровщини, починаючи з Горбуліна та інших. Президент тоді відпочивав у Трускавці і, попиваючи водицю, побачив цю програму, яку системою "Уніка" передавала одна львівська станція... Кажуть, він крив матом, а нас і львів'ян після цього "трусили" майже два тижні всілякі державні служби. Навіть під час візиту до нас Едуарда Шеварднадзе Леонід Данилович скаржився йому, що, мовляв, у нас тут один грузин каже, що я свої клани розводжу...

- Але під "лезом бритви" я мала на увазі й небезпеку помилок...

Гонгадзе: Ми чудово розуміємо, що несемо відповідальність, і за долі людей в тому числі. І намагаємось бути гранично компетентними. З іншого боку, не помиляється лише той, хто нічого не робить...

- Що сьогодні найважче в підготовці програм?

Петренко: Ми кажемо такі речі про можновладців, що їх, через радянський менталітет не було заведено говорити публічно. Хоча на Заході, до речі, вони зовсім не сприймаються як компромат. Мабуть тому нам часто перекривають шляхи отримання інформації. Приміром, коли з посади прем'єр-міністра зняли Євгена Марчука, ми одразу поїхали під будинок Кабміну й елементарно підходили до всіх, хто виходив, з проханням прокоментувати те, що сталося... Таким чином "спіймалися" Дурдинець, Осика, багато інших... Вони не могли нічого сказати, розводили руками, "ховалися" від нас, закривалися руками, квапилися до машин... Ми все це дали навіть не коментуючи. В ефір пішла немонтована плівка. Але після цього під Кабміном телевізійникам знімати заборонили!

Тичина: Загалом, Кабмін - це проблема. Часто "Вікна +" не пускають на засідання: то кажуть, що немає місця (а ми бачимо потім репортажі по УТН, ТСН "Студії 1+1"), то кажуть, що ми не акредитовані - хоча всі заявки подано за півроку...

Гонгадзе: Чому вони такі закриті - прем'єр-міністр, Президент? Я особисто десь із вісім разів просив у них інтерв'ю. Відмовляють! Скільки ходить навколо чуток, домислів - дайте мені можливість до вас доступитися. Я запитаю - ви відповісте, і я не матиму чим крити... Я не розумію, чому наші керівники не хочуть працювати з незалежними ЗМІ, адже це в їхніх інтересах!

- Читач може подумати: виявляється, у "Вікнах" працюють дуже сміливі люди. А що, їхні колеги з інших каналів - не такі?

Гонгадзе: Часто журналісти хизуються: у мене друг - високопоставлена особа або - я наближений до Президента, до прем'єра, я з ними часто їжджу за кордон, країною...

Я ніколи ні з ким нікуди не їздив, не пив кави, ніколи не спілкувався з політиками поза своїми професійними інтересами. У нас немає серед політиків друзів... А у багатьох свої проблеми: скажімо, величезна кількість людей за спиною, або центральний ефір, що його контролює держава... Звісно, мимоволі стаєш обережнішим...

- А ви безкомпромісні?!..

Гонгадзе: За своєю натурою я опозиціонер. Я таким був завжди - у школі, комсомолі, армії, інституті. Я був членом Народного фронту Грузії, брав участь у студентських голодовках... Залежність від когось для мене просто огидна.

Тичина: Ми за своєю вдачею - бунтівники. Буде шкода, звісно, якщо ми втратимо, як той самий Олександр Любимов, з часом гостроту свого погляду. Але поки що ми не згодні з тим, що відбувається в державі.

- Це особистісна позиція?

Гонгадзе: Так. І ми хочемо бути насамперед чесними перед самими собою. І хочемо, аби коли не ми, то наші діти жили, нарешті, краще і чистіше за нас.

- Ви підтримуєте якусь політичну силу в Україні? Чи політика? Симпатизуєте кому-небудь?

Тичина: Коли безпосередньо зустрічаєшся з людьми при владі і дізнаєшся те, що зазвичай приховується, - з'являється розчарування.

Гонгадзе: Інформація пригнічує. Ось зараз дехто у Верховній Раді вимагає кредитувати сільське господарство за рахунок грошової емісії. Це може призвести до жахливих наслідків. І ми знаємо зі своїх джерел, хто в цьому зацікавлений особисто, що, де, скільки... Або історія виходу з українського ринку великих фірм, які готові були інвестувати в нашу економіку мільйони доларів... Заради особистих інтересів, особистої вигоди їх витіснили, віддавши все в руки інших компаній... Ми проводимо журналістське розслідування - і це буде ще одним цвяхом у наявну систему. Ми знаємо, хто править бал, хто сьогодні біля керма, хто керує нашим народом, який живе в жахливих умовах і якого нахабно використовують і обкрадають...

Тичина: Є лише кілька політиків, яких я поважаю. Але вони, на жаль, погоди не роблять. І немає такої політичної сили, за яку я, наприклад, міг би голосувати.

Гонгадзе: Напевне, журналіст і не повинен брати безпосередньої участі в політиці. Він має робити свою роботу - і бути незручним для будь-якої політичної сили, захищаючи інтереси своїх людей. Скільки разів на Заході, приміром, починалися судові процеси за фактом публікації в ЗМІ компрометуючих фактів. А у нас - ви чули коли-небудь про таке? Судять журналістів - а не тих, кого вони викривають. Хоча лише наша програма, наприклад, за півтора року з десять разів давала привід для зацікавлення відповідних служб тим, що відбувається. Ми - скажені пси, я так розумію свою професію. І повинні завжди бути в опозиції. Влада - вона завжди влада. Демократи, комуністи, праві, ліві - вони завжди зловживають, якщо не своїм становищем, то терпінням виборців. Наше завдання - кричати про це.