Негативна активність

Свобода і відповідальність

Чи побачу найближчими роками якісь кроки «слуг народу», які були б на користь Україні?
    З 1 вересня у нас почалося добровільне декларування доходів фізичних осіб. Не розумію, що повинні декларувати люди (таких величезна більшість в Україні), які отримують 5-6 тисяч гривень зарплати або таку ж пенсію.
    Сенс такого декларування не в тому, щоб створити проблеми простим людям, а в тому, щоб виявити корупціонерів і хабарників серед чиновників від найвищих до районно-сільського рівня, серед суддів, які мають палаци, серед прокурорів, які володіють маєтками тощо. Але «зеленіти» хочуть змусити вчителя чи інженера платити податок за квартиру, куплену 20 років тому? Природно, ніхто не збирається ображати олігархів і заглядати їм в офшор, ніхто не прагне змусити їх платити несплачені мільярдні й мільйонні податки. Навіщо ж сваритися зі своїми? А ось у черговий раз здерти шкуру з «посполитих» — це свята для нинішньої влади справа. А може, й треба? Щоб мізки виборців нарешті порозумнішали й вони не вважали доларового мільйонера захисником пригноблених... Крім того, хочуть «постригти» фінансово і багатостраждальних українських заробітчан, щоб вони теж заплатили. Між іншим, на них тримається вся наша економіка. Щороку ці люди, які не змогли знайти роботу на Батьківщині, надсилають в Україну 12-14 мільярдів доларів. Завдяки цьому 1 долар США у нас коштує 27 гривень, а без заробітчан він би коштував мінімум 100 гривень. Тобто ці люди повинні повернутися в Україну з Польщі, Італії, Іспанії, Португалії, Австрії, Німеччини, Швеції і т.д., задекларувати свої доходи і сплатити державі, яка для них нічого не зробила й навіть не забезпечила роботою вдома. То вони просто приймуть відповідне іноземне громадянство, яке їм там із задоволенням дадуть, і в Україну до Зеленського й К не повернуться. За 30 років нашу країну покинуло 10 мільйонів осіб. Поїде ще стільки ж? Як сказав заслужений економіст України Андрій Новак: «В економіці примус не працює. Тут працюють тільки стимули». Хочеться запитати нинішню владу: «Панове, ви ідіоти чи свідомо шкодите Україні?»

Ще один нещодавній випадок з іншої сфери. Зрозуміло, що партію «Слуга народу» та її депутатів збирали, де прийдеться. Тепер усі бачать її якісний склад, який виливається в постійні «зашквари», тобто в скандали, пов’язані з порушеннями (по п’янці!) правил дорожнього руху (з людськими жертвами!), бійками тощо. Нещодавно в ДТП потрапив і один з «еліти» «слуг народу», нардеп Трухін.

Чорт знає, що вони творять, і не допомагають їх хоч трохи цивілізувати й окультурити ніякі «Вищі партійні школи» в славному місті Трускавці ...

Ну, відволічемося від «зеленітів», тут без них інших проблем вистачає. От є такий канал «Прямий», який жити не може без гостя, доктора політичних наук і професора Якушика. Нещодавно в ефірі ветеран АТО -ООС Мирослав Гай дав цьому неодмінному експерту «Прямого» оцінку: «Якушик співпрацює з ОПЗЖ і є людиною абсолютно проросійською, в чому сам неодноразово зізнавався». Дивно, у мене чомусь і без Мирослава Гая були такі ж відчуття щодо пана Якушика.

Навіщо «Прямому» симпатик ОПЗЖ? Чи це Петро Олексійович таким чином, про всяк випадок, заграє з ОПЗЖ?

А на «Україна-24» все той же Дмитро Співак співав «задушевні пісні» про те, що в СРСР не все було погано (мабуть, самого Співака та його близьких не репресували) й закликав від декомунізації відмовитися.

Потім у студії каналу зібралася група «скривджених» товаришів. Це були представники наших специфічних ЗМІ: «Країни UA», телеканалу «Наш», який представляв особисто Євген Мураєв, і Діана Панченко від закритого каналу «NEWS ONE».

«Скривджені» «глаголом жгли» владу й опонентів. Доходило до «танцю святого Вітта», до розривання одягу в захисті «свободи слова», «вільної преси», «права на інакомислення» тощо.

Дуже правильно «скривдженим» відповіла нардепка від «Голосу» Інна Совсун. Вона сказала: «У вас не критика влади, а критика самого факту існування української держави». Цікаво, що два провідні журналісти «України-24» Василь Голованов і Наталя Влащенко — вихідці з телеканалів «NEWS ONE» і «ZIK». Василь Голованов працює на межі. Але її не переходить. Переходять всілякі гості Голованова. Маю велику надію, що закриють і телеканал «Наш». Хто тоді «пригріє» його пропагандистів? Чи не «Україна 24»?

А Діана Панченко вельми розсмішила. Їй не сподобався критичний виступ нардепа Ахтема Чийгоза, і вона пообіцяла подати на нього в суд («сьогодні ж подам на вас до суду!»).

Панченко лякає українським судом людину, яка пройшла через російське судилище в окупованому Криму, відсиділа у російській в’язниці майже 3 роки і не зламалася?

Відомий Євген Кисельов зібрав у студії деяких російських журналістів і обговорював з ними інформаційну ситуацію в Україні. Вони її знають у всій повноті? Колишня співробітниця «Эха Москвы» Ксенія Ларіна, феноменально наївна російська демократка, закликала не забороняти в Україні російську пропаганду, мовляв, треба не забороняти, а давати альтернативу. Альтернативу давати, звичайно, треба. Але й забороняти треба. Це війна, а на війні ворожу пропаганду придушують. Щось я не пригадую, щоб у Другу світову війну у Британії й США не забороняли нацистську пропаганду. Не тільки її придушували, а й пропагандистів вішали. Був такий діяч, який по радіо з Німеччини вів мовлення на Британію. Його називали «лорд Гав-Гав». Після війни його повісили. Незважаючи на те, що він був людиною «з обмеженими можливостями», тобто інвалідом, який пересувався в інвалідному візку.

А в Нюрнберзі повісили пропагандиста Юліуса Штрайхера, який сам не вбив жодного єврея, але видавав антисемітський журнал з нацистською пропагандою. Сучасні «ревнителі свободи слова» повинні підняти рев і крик: «Як, повісили журналіста, який просто висловлював «свою думку!» У якого була «своя точка зору»! «Свій погляд!» Ой-йой-йой, як недобре? Але чомусь мовчать...

До речі, і в африканській державі Руанда кинули до в’язниці на довгі роки радіо-журналістів, які провокували геноцид, розпалюючи пристрасті. Але ж вони теж тільки висловлювали «свою думку»...

Євген Кисельов з жалем згадував усе незроблене в РФ російськими демократами в 90-ті роки минулого століття.

За його словами, треба було «добити гадину»... На жаль, у нас в Україні це теж не було зроблено і не робиться зараз. Тому й «маємо те, що маємо». На думку Кисельова, неабияк нашкодили правозахисники, які «торпедували» люстрацію, заявляючи, як, мовляв, можна будувати демократичну Росію, починаючи з обмеження в правах значної частини її населення. «Правозахисники» — це публіка відома. Пам’ятаємо, як 2014 року вони вчили українських військових воювати «по-правозахисному». Якби їх тоді сприйняли серйозно і втілили їхні ідеї в життя, то України вже не було б. А в Росії тоді, 2000 року почалася реставрація тоталітарного режиму, який існує нині у формі путінізму...

На каналі «Еспресо» український дипломат і громадський діяч Дмитро Чекалкін розповів, що за останні роки на Росію з «неба впали» 5 трильйонів газо— і нафтодоларів. Якби ці гроші поділили пропорційно між усіма громадянами РФ, то кожна російська сім’я могла б купити собі віллу і «Мерседес» новітньої моделі. А все пішло на військові авантюри... Незважаючи на величезні природні ресурси, Росія так і залишатиметься багатою країною з бідним народом, «жебраком на золотому троні». Виявляється, нація не може розбагатіти без елементарних прав і свободи, яка нерозривно пов’язана з відповідальністю. Зокрема й за дії своєї влади...