Не бути мішенню для ворога...

Про дію та бездіяльність

Наші втрати на фронті різко збільшилися. Це природні наслідки військової політики пана Зеленського, політики порочної, нерозумної й небезпечної для України. Зеленський заборонив (якщо вірити постійним претензіями військових, а у нас немає підстав їм не вірити) проводити розвідку — в результаті жертви з нашого боку. Армія без розвідки сліпа й глуха. Заборонено діяльність українських антиснайперських груп — у результаті жертви. Ми перетворилися на мішені для росіян, які тренуються влучно стріляти і вбивати українців, знаючи, що їм це нічим не загрожує (Зеленський подбав)... Саме з вини цього миротворчого словоблудства на вулиці Банковій ми постійно втрачаємо наших військових. Тому що за їхнім словоблуддям слідують конкретні, вбивчі для нашої армії і країни дії (або повна бездіяльність). Навіть Леонід Кравчук, змінивши «платівку», вимагає дзеркальної відповіді на фронті на кожен постріл противника. Політика «зеленітів» вирізняється нелогічністю та некомпетентністю. Зеленський після чергової загибелі наших воїнів відправив у зону розмежування міністра оборони та начальника генштабу розбиратися. Дивне рішення: і перший, і другий мають здійснювати свої стратегічні функції. А розбиратися в інцидентах мають їхні підлеглі. І у міністра, і у начальника генштабу є заступники. Ось вони без шкоди для загального керівництва могли б виїхати на місце подій. До речі, Зеленський коли-небудь думав, що буде, якщо російська армія на Донбасі чи на іншому напрямку піде в наступ? Він підготував країну й армію до такого розвитку подій? Але ж відповідати за все доведеться персонально йому...

На одному з телеканалів у рухомому рядку побачив повідомлення: глава офісу президента Єрмак заявив, що Мінські угоди виконати неможливо, але Україна зробить усе для їх виконання». Це як? З точки зору логіки? Як можна виконати нездійсненне? Якщо у свідомості «зелених» вождів присутні такі конструкції, то кепські наші справи.

Триває обговорення закриття промосковських телеканалів. Звичайно, далеко не всіх. У Кремлі цю акцію засудили. Ну ще б пак, РФ втратила в Україні одну зі своїх трибун, один зі своїх найгучніших рупорів. А у нас вдома лунають постійні крики про «свободу слова». Війна — це неминуче обмеження прав і свобод. Бо якщо переможе ворог, то права і свободи будуть не обмежені, а повністю знищені. Хто сумнівається, подивіться на те, що робиться в Криму і на Донбасі. Без обмеження прав і свобод — війну не виграти. І найдемократичніші країни це практикували. Під час Другої світової, коли США воювали з Японією, американців японського походження відправили про всяк випадок у табори. Президент Рузвельт визнав, що це суперечить конституції, але заявив, що такою є військова необхідність.

Під час Першої світової в Канаді українців Галичини, Буковини й Закарпаття теж інтегрували, оскільки вони були підданими Австро-Угорщини, яка воювала проти Антанти, до складу якої разом з усією Британською імперією входила тоді й Канада.

У Великій Британії після 1939 року кинули за ґрати майже всіх членів місцевих пронацистських організацій.

А в США були розгромлені всі пронацистські газети і структури. І це без особливих юридичних формальностей.

Коли вирішується питання — бути країні чи загинути, не до судів ходять, а діють. І ті, хто вчить нас на Заході, як треба жити, самі в критичній для їхньої країни ситуації поводилися зовсім не так, як рекомендують сьогодні нам.

А у нас починають скиглити навіть начебто деякі патріотичні журналісти. Біда, що дорослі, серйозні люди не розуміють, що відбувається, не мають уявлення про ієрархію цінностей. Будь-які обмеження — це ніщо порівняно з можливою загибелі нашої Батьківщини.

Тут нещодавно на «Прямому» ведучий Ганапольський влаштував цілу істерику з приводу однієї заяви Зеленського, назвавши його «ворогом свободи слова». Зеленський покритикував «Прямий» за активне запрошення на свій ефір представників ОПЗЖ. На мій погляд, критика Президента цілком справедлива. Не можна сидіти на двох стільцях, з одного боку говорити про патріотизм, а з другого — запрошувати в студію тих, хто виступає з прямо протилежних позицій. Не вилазить з «Прямого» пан Качний, член ОПЗЖ, на «5» — Шуфрич, знову на «Прямому» Сергій Лозовський, який озвучував в ефірі проросійські міркування Вітольда Фокіна. То в чому ж у його критиці не правий Президент Зеленський? Мені здається, що в цьому конкретному випадку він має рацію. Тому не істерити треба на «Прямому», а робити висновки. Глядачі добре помічають нещирість і лицемірство. І якщо вже Ганапольський і Вересень такі борці за «свободу слова», то, може, їм треба уточнити, що вони, у випадку трьох каналів Тараса Козака, є борцями за свободу антиукраїнського слова? Порошенківські агітатори демонструють певні ревнощі до Зеленського, який за 1,5 року свого президентства зумів зробити те, що Порошенко не зробив за 5 років. Так, дуже багато наших безпринципних політиків (принципових у нас мало) охоче відвідували «ZIK», «NEWS ONE» і «112». Тепер вони виправдовуються і зображують свою діяльність там як «подвиг у тилу ворога». Як Дмитро Гордон, який дав в ефірі інтерв’ю з російським провокатором Гіркіним і зрадницею Поклонською, а тепер заявляє, що він це зробив мало не за наказом СБУ. Зеленський уже з властивим йому єхидним гумором назвав Гордона — «наш спецагент».

Ось і «слуга народу» Жмеренецький доводив, що «зеленіти» не просто так ходили на ці специфічні телеканали, а боролися там за українську ідею, доносили українську правду до мас. Мовляв, використовували «ZIK», «NEWS ONE» і «112» у своїх патріотичних інтересах. Питання: то це вони використовували чи їх використовували? До речі, на «ZIK», «NEWS ONE» і «112» завжди була у студії представлена людина від ВО «Свобода». Зараз «свободівці» сором’язливо про ці свої «подвиги» мовчать. І пояснення у них були такі ж, як у «слуг», мовляв, несемо українську ідею в маси. Ну й що, принесли? Судячи з провальних результатів виборів (для «Свободи») — ні. Узагалі-то, за такі результати лідери партій йдуть у відставку. Але ж не дарма казали у давнину: «Не засідай у раді нечестивих». Ти їм нічого не доведеш, тільки сам забруднишся. Ганяючись за допомогою антиукраїнських телеканалів за чужим електоратом, «Свобода» втратила свій. Про що мав думати виборець «Свободи», коли бачив, що її представник мирно розмовляє в телестудії з лютим ворогом України? І зараз має рейтинг — 2%. Але може і його втратити. Люди, які називають себе українськими націоналістами, повинні і вести себе, як українські націоналісти, а не як політичні всеїдні пристосуванці.

Не бути мішенню для ворога...

Не бути мішенню для ворога...

Про дію та бездіяльність

Наші втрати на фронті різко збільшилися. Це природні наслідки військової політики пана Зеленського, політики порочної, нерозумної й небезпечної для України. Зеленський заборонив (якщо вірити постійним претензіями військових, а у нас немає підстав їм не вірити) проводити розвідку — в результаті жертви з нашого боку. Армія без розвідки сліпа й глуха. Заборонено діяльність українських антиснайперських груп — у результаті жертви. Ми перетворилися на мішені для росіян, які тренуються влучно стріляти і вбивати українців, знаючи, що їм це нічим не загрожує (Зеленський подбав)... Саме з вини цього миротворчого словоблудства на вулиці Банковій ми постійно втрачаємо наших військових. Тому що за їхнім словоблуддям слідують конкретні, вбивчі для нашої армії і країни дії (або повна бездіяльність). Навіть Леонід Кравчук, змінивши «платівку», вимагає дзеркальної відповіді на фронті на кожен постріл противника. Політика «зеленітів» вирізняється нелогічністю та некомпетентністю. Зеленський після чергової загибелі наших воїнів відправив у зону розмежування міністра оборони та начальника генштабу розбиратися. Дивне рішення: і перший, і другий мають здійснювати свої стратегічні функції. А розбиратися в інцидентах мають їхні підлеглі. І у міністра, і у начальника генштабу є заступники. Ось вони без шкоди для загального керівництва могли б виїхати на місце подій. До речі, Зеленський коли-небудь думав, що буде, якщо російська армія на Донбасі чи на іншому напрямку піде в наступ? Він підготував країну й армію до такого розвитку подій? Але ж відповідати за все доведеться персонально йому...

На одному з телеканалів у рухомому рядку побачив повідомлення: глава офісу президента Єрмак заявив, що Мінські угоди виконати неможливо, але Україна зробить усе для їх виконання». Це як? З точки зору логіки? Як можна виконати нездійсненне? Якщо у свідомості «зелених» вождів присутні такі конструкції, то кепські наші справи.

Триває обговорення закриття промосковських телеканалів. Звичайно, далеко не всіх. У Кремлі цю акцію засудили. Ну ще б пак, РФ втратила в Україні одну зі своїх трибун, один зі своїх найгучніших рупорів. А у нас вдома лунають постійні крики про «свободу слова». Війна — це неминуче обмеження прав і свобод. Бо якщо переможе ворог, то права і свободи будуть не обмежені, а повністю знищені. Хто сумнівається, подивіться на те, що робиться в Криму і на Донбасі. Без обмеження прав і свобод — війну не виграти. І найдемократичніші країни це практикували. Під час Другої світової, коли США воювали з Японією, американців японського походження відправили про всяк випадок у табори. Президент Рузвельт визнав, що це суперечить конституції, але заявив, що такою є військова необхідність.

Під час Першої світової в Канаді українців Галичини, Буковини й Закарпаття теж інтегрували, оскільки вони були підданими Австро-Угорщини, яка воювала проти Антанти, до складу якої разом з усією Британською імперією входила тоді й Канада.

У Великій Британії після 1939 року кинули за ґрати майже всіх членів місцевих пронацистських організацій.

А в США були розгромлені всі пронацистські газети і структури. І це без особливих юридичних формальностей.

Коли вирішується питання — бути країні чи загинути, не до судів ходять, а діють. І ті, хто вчить нас на Заході, як треба жити, самі в критичній для їхньої країни ситуації поводилися зовсім не так, як рекомендують сьогодні нам.

А у нас починають скиглити навіть начебто деякі патріотичні журналісти. Біда, що дорослі, серйозні люди не розуміють, що відбувається, не мають уявлення про ієрархію цінностей. Будь-які обмеження — це ніщо порівняно з можливою загибелі нашої Батьківщини.

Тут нещодавно на «Прямому» ведучий Ганапольський влаштував цілу істерику з приводу однієї заяви Зеленського, назвавши його «ворогом свободи слова». Зеленський покритикував «Прямий» за активне запрошення на свій ефір представників ОПЗЖ. На мій погляд, критика Президента цілком справедлива. Не можна сидіти на двох стільцях, з одного боку говорити про патріотизм, а з другого — запрошувати в студію тих, хто виступає з прямо протилежних позицій. Не вилазить з «Прямого» пан Качний, член ОПЗЖ, на «5» — Шуфрич, знову на «Прямому» Сергій Лозовський, який озвучував в ефірі проросійські міркування Вітольда Фокіна. То в чому ж у його критиці не правий Президент Зеленський? Мені здається, що в цьому конкретному випадку він має рацію. Тому не істерити треба на «Прямому», а робити висновки. Глядачі добре помічають нещирість і лицемірство. І якщо вже Ганапольський і Вересень такі борці за «свободу слова», то, може, їм треба уточнити, що вони, у випадку трьох каналів Тараса Козака, є борцями за свободу антиукраїнського слова? Порошенківські агітатори демонструють певні ревнощі до Зеленського, який за 1,5 року свого президентства зумів зробити те, що Порошенко не зробив за 5 років. Так, дуже багато наших безпринципних політиків (принципових у нас мало) охоче відвідували «ZIK», «NEWS ONE» і «112». Тепер вони виправдовуються і зображують свою діяльність там як «подвиг у тилу ворога». Як Дмитро Гордон, який дав в ефірі інтерв’ю з російським провокатором Гіркіним і зрадницею Поклонською, а тепер заявляє, що він це зробив мало не за наказом СБУ. Зеленський уже з властивим йому єхидним гумором назвав Гордона — «наш спецагент».

Ось і «слуга народу» Жмеренецький доводив, що «зеленіти» не просто так ходили на ці специфічні телеканали, а боролися там за українську ідею, доносили українську правду до мас. Мовляв, використовували «ZIK», «NEWS ONE» і «112» у своїх патріотичних інтересах. Питання: то це вони використовували чи їх використовували? До речі, на «ZIK», «NEWS ONE» і «112» завжди була у студії представлена людина від ВО «Свобода». Зараз «свободівці» сором’язливо про ці свої «подвиги» мовчать. І пояснення у них були такі ж, як у «слуг», мовляв, несемо українську ідею в маси. Ну й що, принесли? Судячи з провальних результатів виборів (для «Свободи») — ні. Узагалі-то, за такі результати лідери партій йдуть у відставку. Але ж не дарма казали у давнину: «Не засідай у раді нечестивих». Ти їм нічого не доведеш, тільки сам забруднишся. Ганяючись за допомогою антиукраїнських телеканалів за чужим електоратом, «Свобода» втратила свій. Про що мав думати виборець «Свободи», коли бачив, що її представник мирно розмовляє в телестудії з лютим ворогом України? І зараз має рейтинг — 2%. Але може і його втратити. Люди, які називають себе українськими націоналістами, повинні і вести себе, як українські націоналісти, а не як політичні всеїдні пристосуванці.