"Кролик Сеня - це людина!"
Нещодавні опитування громадської думки, проведені мною серед знайомих та родичів, тривожно просигналили про відсутність патріотичних настроїв щодо національного телебачення. Рейтинги телепрограм, які я побачив пізніше, як не дивно, заспокоїли мене. Але це не зловтішне задоволення з приводу того, що населення України віддає перевагу ОРТ перед УТ-1. Ні, я зрозумів, що не оточив себе п`ятою колоною, зі мною - дві третини населення країни. І коли в МХАТі відбувалася церемонія нагороди "Тефі", я подумав, якщо б цей фестиваль проходив у межах СНД, то все одно я не побачив би нікого з Києва, хто виходив би в смокінгу з лімузина. Тобто, з лімузина, можливо, хтось би й вийшов, та з нагородою б не пішов.
Але рейтинги рейтингами, а особисто я впевнений, що одна з українських програм - "Дітвора" харківського "Приват-TV" на каналі "Інтер" - не тільки не поступається дитячим передачам іноземного виробництва, але й перевершує їх.
"Обережно, діти!" - цей застережний знак можна повісити над усім дитячим телебаченням. Пересторога в цьому випадку стосується не теми "насильство та жорстокість", а особливостей власне аудиторії. У цієї аудиторії є дуже неприємна для авторів особливість - відчуття абсолютного смаку. Дітям важко наплести "сім мішків гречаної вовни". Дорослим - можна. На сьогодні телебачення володіє яскравою низкою стандартних заходів. Інша річ, якщо захід нестандартний. Тоді закінчується ремесло й починається талант.
Головна проблема авторів дитячої телепродукції - непоборне бажання "посюсюкати". Це нагадує бачену мною якось сцену в метро, коли дорослий дядько спитав у дитини: "Ти хто, хлопчик чи дівчинка?" На що дитина відповіла: "Ні, ліпше ти мені скажи, ти хто - дядько чи тітка?"
Щоб запобігти таким відповідям (як і таким запитанням), автор повинен поважати глядача. І кролик Сеня - ведучий передачі "Дітвора" - поважає свого глядача. Більш того, він його за "дитину нерозумну" не вважає. Він із ним радиться, як із дорослим, ділиться найпотаємнішим, він розмовляє на рівних. І в цьому - головний успіх харків`ян. Ведучий Сеня, здається, - дитяча лялька, але часто з недитячим ставленням до реальності. І це суттєво вирізняє Кролика серед інших його колег на дитячому телебаченні, задає тон передачі. При цьому всі інші заходи - "танцюльки", "мультпарад", "конкурс виконавців пісень" - до речі, доволі стандартні, сприймаються зовсім по-іншому.
Наприклад, Сеня показує хлопчикам та дівчаткам палац-музей у Харківський області. Подивіться на розпис, каже він, госплдар замовив зображення богині на головному куполі, а позувала його жінка. І раптом Сеня задумливо так каже: "Мабуть, він дуже кохав свою жінку, якщо порівнював її з богинею".
А на лист юної глядачки, яка турботливо запитує, чому в нього під час минулої передачі був такий сумний вигляд, кролик чемно й серйозно відповідає: "Причини, власне, й не було. Так, засумував, сам не знаю, чому".
Діти відчувають дорослість, справжність Сені. Тому надсилають малюнки, де кролик зображений поряд із дружиною-крільчихою у весільному вбранні. Інакше й бути не може, бо ж Сеня - дорослий! Про таку реакцію глядачів Хрюша та Степашка могли б тільки мріяти!
Увімкніть телевізор у суботу вранці, переступіть свій дорослий снобізм, і запевняю вас, ви зрозумієте, що ще не все втрачено на національному телебаченні. А наприкінці наведу цитату з Сені, яка однаково стосується як і нас, так і творців передачі "Дітвора": "Талантам треба допомагати, нездари прорвуться самі".
