Iнформаційна самооборона

Критичне мислення залишається головним захистом від фейків та пропаганди

Кажуть, що Україна не програє Росії в інформаційній війні. Але чомусь впевненості в тому, що в нас працює потужний захист від кремлівської дезінформації та пропаганди, теж немає.
  ЧАС — СОЮЗНИК ТА ВОРОГ
  Про те, що Україна не програє інформаційну війну Росії, розповів 8 червня під час дискусії «Міжнародна відповідь на дезінформацію» у рамках громадсько-політичного форуму «Democracy in Action: Zero Corruption Conference» Давід Стулік, керівник Східноєвропейської програми безпекового центру «Європейські цінності» у Чехії, ексречник представництва ЄС в Україні. Доказ, який він навів, звучить так: «навіть Європейський Союз уже використовує термін «агресія Росії проти України». За словами експерта, у 2014 році йому було важко переконати колег в Брюсселі, що Росія — агресор. Зараз цей наратив, протилежний російському, «став мейнстримом у заявах європейських інституцій», каже Стулік.

Відповідно, з його слів можна зробити висновок, що теза про «громадянську війну в Україні», які так люблять використовувати російські та проросійські медіа та політики, маргиналізується, стає пропагандистським штампом Кремля, перетворюється на звичайний фейк. Це неабияке полегшення, звісно. Як вдалося цього досягти?

На думку Давіда Стуліка, деструктивні дезінформаційні кампанії — і російська тут не виключення — руйнують два чинники:

ЧАС. Його плин, за словами експерта, здійснює перевірку на практиці дезінформаційних наративів.

«Дезінформаційні кампанії успішні в короткому часі. Запущена дезінформація розповсюджується миттєво завдяки соціальним мережам і сучасним медіа, і на неї відповісти важко. Але завдяки фактору часу, ми вже знаємо наративи Росії і готуємося до спростування», — каже Стулік. За його словами, «ключову роль у цьому відіграють не тільки незалежні ЗМІ, але й держава, аналітичні центри, центри боротьби з гібридними загрозами, які можуть підготувати контраргументи».

Але й складнощи протидії деструктивним пропагандистським впливам та дезінформації, повязані із часом, зберігаються.

За словами чеського експерта, існує велика проблема необхідності негайної реакції на негативний інформаційний вплив. «Дуже легко запустити фейкову новину, якусь дезінформацію, яка миттєво розходиться», і «реакція на це також має бути миттєвою». «Не можна зволікати день-два, бо ця дезінформація починає жити власним життям. І тут завжди демократичні країни, суспільства, інститути влади будуть програвати у змаганні на час. Ми не можемо зупинити дезінформацію, коли вона з’являється», — каже Стулік.

Як розповів він «Українському радіо», у різних країнах діють різні групи експертів, які заздалегідь готують відповіді на дезінформації, є процес передбачення того, що може з’явитися за дезінформацію, і відповіді на неї готують заздалегідь. Тобто коли дезінформація з’являється, експерти «швиденько готують спростуванняї, роблять так званий факт-чекінг, виправляють цю новину, дають факти і швидко запускають її в інформаційний простір».

За такою технологією, за словами Стуліка, в Польщі діє команда Міністерства закордонних справ, яка займається спростування дезінформації, що має відношення до Другої світової війни. У експертів вже є підготовлені меседжі, які вони відразу запускають їх в інформпростір у випадку необхідності.

Тобто методологія реагування є такою: створюються команди експертів, комунікаційників на рівні урядів, які моніторять, передбачають, готовять відповіді та реагують на дезінформацію. «Але завжди це такі змагання з часом, які, на жаль, будуть програшні, бо дезінформація завжди буде першою», — зазначає чеський спеціаліст.

ЛЮДИ ВАЖЛИВІ

Другий чинник — це СТІЙКІСТЬ АУДИТОРІЇ.

Давід Стулік в своєму інтервью наголошує: медіаграмотність та критичне мислення людей є важливими, бо коли вони зустрічаються з дезінформацією, в них мають були навички, завдяки яким вони самі (навіть без допомоги фактчекерів) зможуть визначити, чи це дезінформація, чи ні. На думку експерта, набуття цих знань та навичок може бути результатом не швидкого, а середньотермінового процесу, бо «імунітет до дезінформації» може бути вироблятися лише поступово.

Тобто, можна зробити висновок, що розвиток критичного мислення є, по суті, розвитком «інформаційної самооборони», коли люди, «озброївшись критичним мисленням», здатні чинити опір інформаційному агресору самостійно, або разом із «регулярними силами» — державними інституціями.

Такий «самозахист», очевидно, не відміняє необхідності будувати міцну систему інформаційної оборони на державному рівні, яка буде мониторити, передбачати, готувати відповіді та розповсюджувати спростування та контрмеседжі...

Цікаво, що чеський експерт в якості факторов українського виграшу інформаційної війни не наводить якийсь дії української держави, і каже лише про часові фактори та людські навички. Що ж робить Київ, щоб допомогти «часу» і «аудиторії», тобто, насамперед, власним громадянам, протистояти кремлівської пропаганді та дезінформації?

НЕПРАЦЮЮЧІ ЦЕНТРИ

З моменту створення Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони та Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики України минуло більше двох місяців. Але, за повідомленнями ЗМІ, обидві структури ще не починали повноцінну роботу. Так, жоден з Центрів не отримав приміщення та цільового фінансування.

Єдиною працівницею Центру при РНБО наразі можна вважати його керівницю Поліну Лисенко, але теж дуже умовно, бо з 2 квітня, моменту свого призначення, вона працює без зарплати.

Фінансування Центру при Мінкульті також не розпочалося. Втім, тут більше штатних працівників — разом із керівником Любов’ю Цибульською працює 4 людини. Як каже Цибульська, «ми вже можемо говорити, що ми працюємо, проте поки немає державних грошей і можливостей набрати колектив, я б не говорила, що Центр остаточно заснований».

На тлі непрацюючих антидезінформаційних Центрів держава ініціювала нові підходи до боротьби із деструктивними інформвпливами.

9 червня уряд поклав на Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» завдання протидіяти «дезінформаційним кампаніям і деструктивній пропаганді, що розповсюджується, передусім, Російською Федерацією». Як можна зрозуміти із урядового повідомлення, агентству доручається виявлення, реагування та протидія всім типам проявів інформаційної війни.

НОВЕ ЗАВДАННЯ «УКРІНФОРМУ»

Передбачається, що «Укрінформ» буде забезпечувати

• оперативне донесення суспільству офіційної позиції державних органів щодо повідомлень, що містять дезінформацію та маніпулятивну інформацію,

• співпрацю з іноземними та міжнародними організаціями, установами, інститутами, об’єднаннями з питань, що пов’язані з виявленням, реагуванням та протидією дезінформації та маніпулятивній інформації,

• участь у формуванні критичного мислення та підвищення рівня медіаграмотності суспільства.

Цю діяльність «Укрінформ» буде здійснювати у взаємодії із Центром протидії дезінформації, утвореним при Раді національної безпеки і оборони України.

Згідно із рішенням уряду, відтепер Українське національне інформаційне агентство зможе використовувати для здійснення заходів у сфері інформаційної безпеки бюджетні кошти. Для цього уряд вніс зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збирання, обробки та розповсюдження офіційної інформаційної продукції. Відповідну постанову, розроблену МКІП, Кабінет міністрів прийняв на своєму засіданні 9 червня.

Можна було висловити багато критики на адресу цього рішення. Але утримаємось, і будемо чекати на результати роботи хоча якойсь з державної структури, що тепер всі разом і кожна окремо мають боротися із російською пропагандою і дезінформацією.

А в очікуванні як раз час зайнятися розвитком свого критичного мислення, про важливість якого говорив чеський експерт. Бо чомусь здається, що інформаційна самооборона ще довгий час залишиться наібільш важливою ланкою нашої протидії ворожій пропаганді.